Чому тарифи не можна зменшувати, а субсидії поки не варто скасовувати? Результати фактчекінгу

Про це поговоримо з заступником головного редактора видання Vox Ukraine Максимом Скубенком та аналітиком Vox Ukraine Світланою Сліпченко.

За останні роки ціни на комунальні послуги зросли і з’явилося таке поняття як субсидія. Цей термін обговорюють на телеканалах, про субсидії масово говорять в медіа. До 2015-го року українці платили занижені, неринкові ціни на газ. Після підвищення тарифів людям надали комунальні субсидії, щоб платіжки за комуналку не були надто високими. Чому це не подобається політикам?

З 2015 року газ для населення подорожчав від 2 до 9 разів. Реальні доходи людей зростали набагато повільніше. Щоб українці могли платити за комуналку, уряд почав платити субсидії – адресну допомогу сім’ям, які у середньому витрачають на комунальні платежі більше 15% свого доходу. Умови отримання субсидій дуже прості і не забюрократизовані, отже субсидії отримує досить багато українців. Скільки ж їх насправді?

Любомир Ференс: Чи існували взагалі раніше субсидії?

Максим Скубенко: Так, раніше існували субсидії, це не якесь нововведення, просто так масово субсидії почали отримувати лише зараз.

Любомир Ференс: Скільки насправді людей в Україні зараз отримують субсидії? Адже цифри, які наводять політики, різняться. Наприклад, лідер Радикальної партії Олег Ляшко говорив про субсидії у лютому в інтерв’ю Незалежному телевізійному агентству, і сказав таке: «У нас уже 70% платників комунальних послуг отримують субсидії».

І народний депутат від Опозиційного блоку Михайло Добкін на 112 каналі висловив таку думку: «Сколько у нас семей, которые получают субсидию в отопительный сезон? 9 млн по стране. А знаете, сколько было до прихода их к власти? Полтора».

Отже, який вердикт можна дати цим висловлюванням?

Максим Скубенко: Це дві маніпуляції. Добкін ще взяв майже правильну цифру – 8,8 мільйона домогосподарств отримало субсидії у 2017-му році, за даними Держстату. Це 59% усіх домогосподарств країни. І тут помилився Ляшко, коли сказав про 70%.  Але справа у методології – чому в обох висловлюваннях маніпуляція? Держстат рахує домогосподарства як отримувачів субсидії, тобто якщо одне домогосподарство отримало субсидії двічі за рік, буде відображатися два домогосподарства в статистиці Держстату. Крім того, щомісячно, якщо подивитися розбивку, яку дає Держстат, ті, хто дійсно отримує субсидію, це буде від 15% домогосподарств по всій Україні у травні-червні, і до 46% у грудні, тобто у самий пік. А це близько 46% домогосподарств, а це приблизно 6 мільйонів домогосподарств.

Любомир Ференс: Тобто реальна цифра – це 46% і близько 6 мільйонів домогосподарств?

Максим Скубенко: Так, не можна сказати чітко, але межа – це 6,5 мільйонів.

Любомир Ференс: Також про кількість людей, які отримують субсидію, говорив Вадим Рабінович. Зокрема, на 112 каналі у березні він вивів свою цифру, скільки людей отримують субсидію в Україні: «Если даже взять, к примеру, что семья состоит из трех человек – это примерно 26 млн из 30 млн. <…> Это значит, что 80% своей страны вы вбили в такое беспросветное рабство, что сказать страшно».

Це правда?

Світлана Сліпченко: Ні, це неправда. По-перше, звідки у Рабиновича 30 мільйонів населення. Статистика дає 42 мільйони населення України, ми припускаємо, що можуть діяти якісь природні чинники, внаслідок яких скорочується населення, є явище міграції, але щоб була аж настільки велика різниця – навряд чи.

Щодо цифри 26 мільйонів. Припустимо, що ці 26 мільйонів – це сім’ї з 3 осіб. Це виходить трохи менше 9 мільйонів домогосподарств, які отримують субсидії. Ми щойно з’ясували, що так рахувати неправильно, коректно дивитися дані щомісячно. Ця цитата Рабіновича лунала у березні, відповідно, у березні, за даними Держстату, трохи менше 7 мільйонів домогосподарств отримували субсидії.

Знову повертаємося до нашої математики, нехай це по три особи на сім’ю, це виходить близько 15 мільйонів осіб, і це, відповідно, 36% населення, а не як не 80%.

Занижені тарифи, які діяли в Україні, завжди спричиняли дефіцит «Нафтогазу». Дефіцит «Нафтогазу»  покривається з держбюджету. Тобто зараз ми даємо з держбюджету субсидії, раніше ми давали гроші «Нафтогазу».

Любомир Ференс: Отже, Вадим Рабінович неправий щодо кількості людей, які отримують субсидію в Україні.

Дуже багато також говорять про те, скільки грошей виділяються на субсидії, і наводяться різні цифри. Політики наводять свої дані, правда, звідки вони їх беруть, незрозуміло. Олег Ляшко в тій же програмі Незалежного телевізійного агентства у лютому висловив таку думку з приводу того, скільки грошей виділяється на субсидії: «У бюджеті цього року більше 70 млрд гривень закладено на субсидії по комуналці».  

Максим Скубенко: Так, і він абсолютно правий. 71 мільярд виділили на 2018-ий рік на субсидії, але це не межа, можуть додати туди і більше коштів. Але, насправді, не всі ці гроші використовуються, тому уряд зараз підсилює саме адресність, тому що велика частина цих коштів повертається назад, адже люди їх не використовують.

Любомир Ференс: Часто від політиків можна почути, що краще знизити тарифи, щоб не платити субсидії. Адже наша країна ходить по такому колу – якщо тарифи низькі, то компанії не доотримують гроші за надані послуги. Ми підвищили тарифи, але надаємо людям субсидії, і все одно державний бюджет витрачає на це гроші. Обидва варіанти погані для України, але людям якось потрібно допомагати, тому що вони не спроможні в нас платити за платіжками.

Зокрема, нардеп Юрій Бойко від Опозиційного блоку у лютому на 112 каналі сказав наступне: «Компромисс в том, чтобы снизить коммунальные тарифы в два раза. <…> Нет никакого смысла поднимать тарифы, потом предусматривать в бюджете субсидии, которых не хватает, потом ставить на уши все области. Люди не могут оформить субсидии, при этом перестают платить. Уровень платежей – 72%. Какой смысл в том, чтобы поднимать тарифы? Дайте реальный тариф, который по нашим оценкам должен быть, как минимум, в 3 раза ниже, чем сегодня».

Юрій Бойко вважає, що тариф повинен бути нижчим в три рази. Що ви скажете?

Максим Скубенко: Це маніпуляція, і маніпуляція з двох частин. Перша – про рівень сплати населення. Він говорить в січні, відповідно, в січні відсоток сплати населенням комунальних послуг був навіть меншим, ніж 72%, це було 68,4%. Він ніби був би і правий, але методологічно це неправильно – дивитися за один місяць. Люди затримують платежі, іноді з технічних проблем не відображаються платежі. Потрібно дивитися сплату за рік, за рік сплата завжди вища, ніж за конкретно вибраний період часу. За весь 2017-ий рік рівень сплати населення склав більше 88%  – це дуже хороший показник.

Щодо наступної тези – що потрібно зменшувати тарифи. Занижені тарифи, які діяли в Україні, завжди спричиняли дефіцит «Нафтогазу». Дефіцит «Нафтогазу»  покривається з держбюджету. Тобто зараз ми даємо з держбюджету субсидії, раніше ми давали гроші «Нафтогазу». А дефіцит бюджету раніше доходив до 110 мільярдів, і це було до 6% ВВП, а наразі субсидії до посилення адресності – це до 3% ВВП. На 2018-ий рік заплановано 70 мільярдів коштів з бюджету, і це найвищий показник за всі ці роки видатків на субсидії. А після підсилення адресності ці видатки зменшаться. Тому говорити, що тарифи необґрунтовані, дивно. Крім того, якщо повернутися до старих тарифів, «Нафтогаз» не зможе отримувати прибутку, відповідно, не зможе вкладатися у розвиток нових родовищ газу. Якщо не вкладатися в цей розвиток, ми не зможемо добувати газ в нових родовищах, доведеться використовувати старі, і це їх виснажать. Відповідно, в нас закінчиться наш газ, не буде нових родовищ, і нам знову доведеться повертатися до імпорту, але вже дуже нагального, і ціни на газ зростуть ще більше.

Любомир Ференс: Може є сенс скасувати субсидії та направити ці гроші на енергоефективність? Ці дві речі часто поєднують не лише політики, але й деякі аналітики.

Знову Олег Ляшко – борець за права українців, який переживає за всі їхні проблеми та нещастя. Знову у лютому на НТА він сказав наступне: «Субсидії – це консервація бідності. Замість того, щоб поміняти вікна, двері, поставити нові котельні, замінити теплотраси, і знизити за рахунок енергомодернізації споживання енергоносіїв. <…> Коли зменшують споживання енергоносіїв, як наслідок, зменшується вартість комуналки. Так для цього треба проводитити енергомодернізацію, а не консервувати енергозалежність через субсидії».

Ведучий Незалежної телевізійної агенції майже повірив Олегу Ляшку, а ми з вами?

Світлана Сліпченко: Це твердження, насправді, маніпулятивне. Ми, безумовно, погоджуємося, що модернізація має зменшувати споживання енергоносіїв, але, з іншого боку, модернізація не може бути одномоментною, вона може розтягнутися на декілька років. А весь цей час за комунальні послуги потрібно продовжувати платити, і для тих споживачів, для яких це не можливо, має діяти механізм субсидій. Аналогічно, коли модернізація вже завершиться, тарифи можуть залишитися високими, а все за комуналку потрібно сплачувати. Тому наша позиція в тому, що і субсидії, і модернізація повинні діяти одночасно. Справа тільки в тому, що це питання не одного року.

Не всі люди, які отримують субсидію, бідні. Дуже багато махінацій зараз, але адресність покращиться, кількість субсидій зменшиться, але ті, хто їх потребують по-справжньому, їх отримають

Любомир Ференс: В Україні існує переконання і ним маніпулюють українські політики, що субсидії отримують лише бідні верстви населення України. З травня почнуть перевіряти людей, чи справді вони настільки бідні, чи хтось не має часом машини віком до 5 років, чи хтось часом не має квартиру більше 120 квадратних метрів. Їм вже не будуть платити.

Але українці переконані, що субсидії отримують лише бідні верстви населення, зокрема в цьому переконує лідер політичної сили «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко, і про це він сказав у березі на телеканалі АТР: «Хто отримує субсидії? Це означає всі, хто нижче межі бідності».

Наскільки правий Гриценко?

Максим Скубенко: В нього некоректні дані. Субсидії в середньому отримують ті, хто витрачає на комунальні послуги більше 15% свого доходу. І тут є такий нюанс – якщо людина заробляє 10 тисяч гривень і витрачає на комуналку 1,5 тисяч гривень, і якщо людина заробляє 50 тисяч гривень і витрачає на будинок 300 квадратних метрів 7,5 тисяч гривень, то вона все одно має право на субсидію. Важлива адресність, і держава її покращує, адже система субсидій теж не ідеальна, є свої промахи, але є і свої позитиви. Зараз з 1 травня субсидію не зможуть отримувати ті, хто придбав авто, яке молодше 5 років, і якщо в нього площа будинку чи квартири перевищує 120 квадратних метрів. Також не зможе отримувати субсидію той, хто зробив покупку більше, ніж на 50 тисяч гривень.

Який з цього висновок – не всі люди, які отримують субсидію, бідні. Дуже багато махінацій зараз, але адресність покращиться, кількість субсидій зменшиться, але ті, хто їх потребують по-справжньому, їх отримають.

Любомир Ференс: Далі проаналізуємо висловлювання Вадима Рабіновича. Це багатослівний український політик. Він у себе на сторінці Фейсбука у травні написав наступне: «С 1 мая в Украине начали действовать новые правила начисления субсидий. Власти снова пошли на поводу у МВФ и сократили украинцам социальные нормы потребления тепло-, электроэнергии и газа».

 Світлана Сліпченко: Це твердження Рабіновича теж є маніпулятивним. У меморандумі з МВФ  немає вимоги щодо того, що потрібно зменшувати соціальні норми. З іншого боку, уряд зобов’язується зробити субсидії більш адресними, щоб субсидії отримували лише ті, хто їх дійсно потребує.

Чому запрацював цей механізм зменшення соціальних норм? В минулому році з’явилася постанова Кабміну, згідно з якою, якщо на особовому рахунку споживача формується переплата по субсидії, тобто якщо людина не використала такий обсяг комунальної послуги, за який за неї заплатила держава, то ця переплата повертається назад до державного бюджету. Коли побачили, що цей обсяг надзвичайно великий і зрозуміли, що це відбувається через завищені соціальні норми, тобто людина просто не в змозі використати стільки кубометрів газу, гарячої, холодної води, відповідно почали спрямовуватися у напрямі зменшення цих соціальних норм.

Любомир Ференс: Вадим Рабінович не зупиняється, і далі аналізує нову програму субсидій, яка вступила в дію з 1 травня. І на тій самій сторінці у соціальній мережі Фейсбук пише: «…теперь семья, которая получала субсидию на коммуналку, но экономила и потребляла меньше нормы, остатки на своих счетах потеряет. То есть даже если вам удалось каким-то образом заплатить за услуги ЖКХ наперед, чтобы потом меньше платить, то эту переплату у вас просто заберут!».

Максим Скубенко: Це навіть смішно. Сім’ї нічого не втрачають. По-перше, немає ніяких рахунків, родина використала якісь нормативи, і вам держава за це компенсувала коштами. Це не живі гроші, це не рахунки, просто держава компенсує за спожиті послуги. І якщо ви недоспожили по нормативах, то кошти повертаються в державу. Це відбувається масово, тому ці нормативи зменшують. А якщо ви заплатили наперед, то комунальники включають це в оплату наступного періоду.

Любомир Ференс: Вадим Рабінович продовжує: «Еще одно «гениальное» нововведение – заберут субсидии у должников по ЖКХ. Согласно данным Госстата, общий долг украинцев за коммуналку в марте 2018 вырос на 2 млрд и составляет уже 38,5 млрд грн. Забирая субсидии у людей, которые и так не имеют возможности заплатить, правительство вгоняет народ в еще большие долги, в полную нищету!».

Світлана Сліпченко: Вадим Рабінович і тут маніпулює. Попри те, що статистику він наводить правильну, решта висловлювань абсолютно неправильна. Так зване «нововведення» вже рік як працює, і якщо дійсно виникає у споживача заборгованість більше, ніж за два місяці, то субсидію не будуть забирати, яку вже заплатили, а можуть надати її в наступному опалювальному сезоні. Якщо споживач потрапив у таку ситуацію, він повинен або заплатити борг, або реструктурувати заборгованість, і відповідну довідку надати в УПСЗН, щоб це врахували у наступному періоді.