Правова абетка: земельні ділянки для учасників АТО

54 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» на Громадському Радіо виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Цей випуск із координатором громадської приймальні у Слов’янську Михайлом Нечипоренком присвячений порядку та проблемам при отриманні земельних ділянок для учасників антитерористичної операції.

Олег Шинкаренко: Під житлові забудови учасникам антитерористичної операції у Войнилові виділять 11 гектарів землі. Про це повідомляє Івано-Франківський сайт «Вікна». Архітектурно-планувальне бюро Калуської районної ради розробило детальний план території земельної ділянки прощею 11 гектарів для індивідуальної житлової забудови учасникам антитерористичної операції у селищі Войнилові. Сотні учасників АТО, жителям району, дано дозвіл на розроблення проектів землеустрою. Всього подано 205 заяв, ще 29 заявникам відмовлено, а 74 заяви перебувають на опрацюванні. Як з’ясувалося, виділяти земельні ділянки в районі є проблематично, насамперед через те, що немає генпланів населених пунктів. Крім того, деякі населені пункти готові виділяти землі тільки своїм землякам. Скажіть Михайло, а чи схожі проблеми з отриманням земельних ділянок є в Слов’янську?

Михайло Нечипоренко: В принципі, схожа проблема є: це звичайна відсутність генерального плану, бо ця річ дорога, і я так розумію, що депутатам міської ради і не дуже цікаво, щоб був генплан, бо відсутність його дозволяє в ручному режимі керувати процесами виділення земельних ділянок під МАФи. І крім того, сам по собі закон, ви знаєте: в Україні коли видаються закони або постанови якісь, то в мене таке враження складається, що або люди дуже недбало ставляться до виконання своїх обов’язків, або навмисно закладають такі норми в законі, які посилаються на інші закони. І якщо, наприклад, взяти про ті ж самі земельні ділянки, то це не якийсь там особливий статус, ці люди, в принципі, просто мають право, як і будь-який громадянин, отримати земельну ділянку під забудову або садівництво, або іще що-небудь тільки поза чергою.

Олег Шинкаренко: А що ви маєте на увазі? От у вас таке теж є, що скажімо приходять учасники АТО, просять земельну ділянку, а місцева влада каже: «Ми роздаємо тільки місцевим мешканцям, а вам не дамо»?

Михайло Нечипоренко: Ні, такого якраз у нас немає, якраз у нас таких проблем, в принципі, немає і місцева влада каже: «Так, ми готові дати всім, будь ласка». У нас навіть є учасники АТО, які з інших регіонів. От у мене, наприклад, двоє знайомих, які з інших регіонів один з Полтави, а один – з Дніпра. Вони вирішили з особистих причин, познайомилися там з людьми певними, і вирішили залишитися в Слов’янську. І їм теж готові дати. Вони навіть ще не реєструвалися в Слов’янську, не прописувалися, але їм готові надати цю ділянку. Єдина причина затримки – це відсутність генерального плану. При відсутності генерального плану…

Олена Сапожнікова: Тобто готовність надати земельну ділянку є фактично фікцією, оскільки якщо немає генерального плану, то як можна її надати?

Депутатам міської ради і не дуже цікаво, щоб був генплан бо відсутність його дозволяє в ручному режимі керувати процесами виділення земельних ділянок.

Михайло Нечипоренко: Звичайно, вони розуміють, що вони декларують своє бажання дати і розуміють, що воно не може бути виконане нібито з цілком об’єктивних причин, хоча ці об’єктивні причині вони ж самі і створили.

Олег Шинкаренко: Скажіть, а у вас взагалі немає генплану всього міста і його околиць чи тільки певних ділянок немає генплану?

Михайло Нечипоренко: Мені важко сказати, як в інших містах, у нас наше місто, місто Слов’янськ, воно і ще, крім того, має таку специфіку: деяка частина міста, в принципі, розташована на землях прилеглих сільрад. Тобто самі поселення там, околиці ці, вони підпорядковуються місту, Слов’янській міській раді, а земельна ділянка вона фактично є земельною ділянкою сільради інших селищних рад, які знаходяться поруч зі Слов’янськом. І це ще більше ускладнює проведення комунікацій і так далі, є ще і така проблема.

Олег Шинкаренко: Тобто навіть власник цієї землі не встановлений? Той хто міг би передати її у власність учаснику АТО.

Михайло Нечипоренко: В принципі, власник встановлений, механізму немає тому що, наприклад, рішення про надання земельної ділянки приймає міська рада, а земля належить сільській раді.

Олена Сапожнікова: А сільська рада не може прийняти таке рішення?

Михайло Нечипоренко: А сільська рада таке рішення не приймає, посилаючись на те, що зараз ця земля експлуатується не їхньою сільською радою.

Олена Сапожнікова: А ким?

Михайло Нечипоренко: Міською радою Слов’янська.

Олег Шинкаренко: Так, а як же вирішити цю проблему, це замкнене коло? Виходить, що абсолютно неможливо отримати землю у Слов’янську?

До нас звернулися двоє учасників АТО, ось буквально недавно з такою проблемою, і я їм обмалював, яким чином наші чиновники обходять відсутність генплану.

Михайло Нечипоренко: В принципі, можливо, і до нас люди зверталися, учасники АТО, коли прийшли. Спочатку, коли почали вони, прийшли проконсультувалися, як треба отримати, в принципі, ми їх повідомили, є загальновідомі, законом встановлені процедури. Хоча я їх одразу попередив, що швидше всього цією процедурою вони не скористаються, бо я заздалегідь знав, що немає в нас генплану. Ці люди вирішили пройти, написати заяву як треба, їм повідомили про те, що і сесія навіть збиралася з цього приводу, і депутати повідомили: ми не проти, але от немає генплану, і от до нас звернулися двоє учасників АТО, ось буквально недавно з такою проблемою, і я їм обмалював, яким чином наші чиновники обходять відсутність генплану. Вони отримують в тимчасове користування, як ніби то під садівництво діляночку, роблять там забудову, тоді її узаконюють і таким чином…

Олег Шинкаренко: Тобто чиновники отримують землю без генплану?

Михайло Нечипоренко: Без генплану, і у нас дуже багато чиновників отримали навіть не одну, тобто оформляють на своїх родичів садові ділянки по дві, по три, по чотири. Тоді будують на цій садовій ділянці якесь там житло, його узаконюють, потім ці садові ділянки якимось чином приєднують, тому що там побудоване житло, таким чином ми отримуємо…

Олег Шинкаренко: А це законний метод отримання землі чи незаконний?

Михайло Нечипоренко: Як сказати… Що у нас в Україні взагалі законне важко сказати, але це, так би мовити, «навколозаконний» спосіб.

Олег Шинкаренко: В сенсі, чи можна за такий спосіб отримання землі завести кримінальну справу і покарати людину?

Михайло Нечипоренко: Ні, якраз кримінальну справу і покарати людину можна в тому випадку, якщо буде зв’язок особистої вигоди чиновника.

Олена Сапожнікова: А що тут не відчувається особиста вигода? Тобто він робить це альтруїстично?

Михайло Нечипоренко: Альтруїстично, абсолютно, він робить для людей, тобто ви ж самі розумієте, що житло вам спочатку не належить.

Олена Сапожнікова: Як можна зробити альтруїстично для себе?

Михайло Нечипоренко: Спочатку це, звісно, житло не належить йому, ви ж розумієте, це пізніше.

Олена Сапожнікова: А кому?

Михайло Нечипоренко: Якимось там людям, родичам, якимось там далеким, близьким друзям, знайомим.

Олег Шинкаренко: То я так зрозумів, що ви пропонуєте такою самою схемою користуватися і учасникам АТО?

Михайло Нечипоренко: Звісно, так як учасники АТО, як і будь-які громадяни, мають право на садову ділянку, і вона якраз, отримання її не дуже залежить від генерального плану.

Олег Шинкаренко: Тобто, щоб отримати ділянку землі в оренду – це треба тільки генплан, а отримати садову ділянку в оренду – не треба генплану?

Михайло Нечипоренко: Так, і у нас багато таких ділянок є, де уже капітальні є споруди, як сказати, є такі капітальні споруди, які можна назвати особняками, а є невеличкі маєточки чи житло, яке продається. Теж люди продають собі, і воно вже давно узаконене, і люди вже отримали можливість, навіть прості люди не такі, які мають стосунки навіть з чиновниками. Тобто в певні моменти виділяються земельні ділянки для садівництва, як тимчасові і в даному випадку, якби учасники АТО об’єдналися в якусь спілку і пішли би таким шляхом. Тобто у нас є, в принципі, відведення землі там, де теоретично, при наявності генплану, могла би бути забудова, там можна добитися поки що отримання ділянок під садівництво і почати побудову, але цей спосіб він трошки є затратнішим, і трошки є, я би сказав, ризикованим, тому що можна не узаконити пізніше.

Олена Сапожнікова: Скажіть будь ласка, чому такі труднощі? Чому не можна створити генеральний план і спокійно за законом все проводити?

Михайло Нечипоренко: Як я вже сказав спочатку, генплан взагалі дорога річ, по-друге, наявність генплану дуже обмежить можливості чиновників маніпулювати виділенням землі під МАФи, наприклад. Генплан же не буде робитися для однієї якоїсь ділянки міста, він буде робитися для всього міста, і в такому випадку там, де вони сьогодні для певних осіб забезпечать можливість малих архітектурних форм для того, щоб вони могли займатися там торгово-посередницькою діяльністю, наприклад. Чому туди серйозні люди з поважними інвестиціями не прийдуть? Тому що в генплані не виведено, де можна будувати капітальне будівництво і там будуються МАФи, а ці МАФи теж вони не просто так будуються. Комусь дають, комусь не дають, ми самі розуміємо, з яких причин, і хто як вибирає.

Олег Шинкаренко: Наскільки я зрозумів, на земельній ділянці, яку виділяють під певний генплан, можна побудувати все, що завгодно, хоч торговий центр, а на садовій ділянці можна тільки вирощувати картоплю, наприклад, і це в цьому їхня різниця.

Олена Сапожнікова: Можна ж і будку поставити, де лопати.

Михайло Нечипоренко: За законом так і є, в принципі. На земельній ділянці можна побудувати тимчасову споруду для обслуговування цієї ділянки, правда там не картопля…

Олег Шинкаренко: На садовій ділянці можна тимчасову споруду?

Михайло Нечипоренко: Так.

Олег Шинкаренко: А на земельній можна все, що завгодно?

Михайло Нечипоренко: Так, все що завгодно.

Олена Сапожнікова: Але це тимчасова споруда, вона може виглядати доволі-таки пристойно?

Михайло Нечипоренко: Доволі-таки пристойно, так, і можна досить-таки довго жити і, враховуючи те, що навряд чи наші чиновники будуть квапитися з прийняттям генплану. Коли можуть виникнути проблеми у тих, хто збудував капітальну тимчасову споруду? Це коли буде прийнято геплан, їх можуть зобов’язати її знести, це доволі-таки довгий час, довга перспектива, навряд чи хтось найближчим часом буде приймати цей генплан.

Олена Сапожнікова: Але є ризик, що таке може статися і в будь-який момент людина втратить.

Михайло Нечипоренко: Так, є ризик, але є ризик такий, що він ризик є для одної особи, а якщо ці учасники АТО об’єднаються в певну спілку, яка буде спрямована…

Олег Шинкаренко: Садово-городне товариство.

Михайло Нечипоренко: Наприклад. І тоді вже буде проблематичніше з ними воювати. І щоб ви ще зрозуміли: такі проблеми ще чому в Слов’янську виникають? Тому що немає комерційної привабливості у цих ділянок.

Олег Шинкаренко: А які саме документи потрібні учасникам антитерористичної операції, щоб отримати земельну ділянку?

Михайло Нечипоренко: Звичайно, спочатку треба написати заяву, і уже із неї витікають інші, тобто тоді дається дозвіл на здійснення проектної документації. На початку треба заяву, яку повинні задовольнити, якщо вони не задовільнили, то тут є ще один шлях, ми його не зачепили в першій частині. Це такий шлях, у нас в Слов’янську я теж пропонував учасникам АТО піти попробувати таким шляхом, є ділянки, на які спадкоємці втратили право успадкування. Тобто пройшли певні часи, наприклад, побудова була, вона вже земельна ділянка з призначенням для забудови, і побудова настільки комерційно неприваблива, а там були якісь комунальні борги, що просто спадкоємці не захотіли вступати в спадщину, і цей об’єкт переходить в державну власність. В даному випадку, він може перейти у власність громади міста, тобто Слов’янської міської ради, але Слов’янська міська рада не поспішає взяти цю ділянку на свій баланс, тобто ніякої процедури нема. Немає успадкування, і міська рада не поспішає отримати теж її, тому що теж не зацікавлена в цьому, і один із шляхів – це якраз такий же самий, що можна провести інвентаризацію, міська рада знову ж таки цього робити також не хоче. Але люди можуть персонально пройтися по тим ділянкам, подивитися, де закинуті ділянки, з’ясувати хто власник, якщо власників немає, то запропонувати депутатам цю процедуру провести. Вона не настільки дорога, як генеральний план. І для цього потрібна консолідована дія не одної людини.

Олег Шинкаренко: Але, мабуть-таки, треба не лише одну заяву, а ще якусь довідку, що ти учасник АТО принести?

Михайло Нечипоренко: Звичайно, це само-собою, довідку учасника АТО, особисті документи, які уповноважують особу.

Олег Шинкаренко: Паспорт?

Михайло Нечипоренко: Паспорт.

Олег Шинкаренко: Тобто три документи треба надати для цього?

Михайло Нечипоренко: На першому етапі, так.

Олег Шинкаренко: А потім що?

Михайло Нечипоренко: А потім, отримавши вже, звісно, треба проект буде розробляти і замовляти, людина ж сама не зробить.

Олег Шинкаренко: Тобто проект того, що там буде побудовано?

Михайло Нечипоренко: Бо якщо ви побудуєте самобуд, тоді буде проблематично його узаконити.

Олег Шинкаренко: Тобто, я так розумію, що всі учасники АТО беруть земельну ділянку для того, щоб там побудувати будинок?

Більшість учасників АТО просто матеріально неспроможні пройти перший етап створення проектної документації для отримання ділянки.

Михайло Нечипоренко: Так, але в більшості вони навіть не розраховують на те, вони навіть не розуміють саму процедуру, не розуміють того, що більшість учасників АТО, принаймні ті, які з’являлися у нас, вони просто матеріально неспроможні пройти перший етап, саме створення проектної документації.

Олег Шинкаренко: А чому?

Михайло Нечипоренко: Це теж, доволі таки коштовна річ, і щоб ви розуміли, після витворення проектної документації потрібний певний термін, щоб почати будівництво. Інакше просто можуть відібрати цю земельну ділянку, якщо ви її не використовуєте за призначенням, міська влада має право це зробити. І ви ж самі розумієте, якщо наприклад, учасник АТО вступає в конфлікт із міською радою, то вона буде дуже ретельно стежити за цими строками, тобто хоча б фундамент уже треба буде заложити.

Олена Сапожнікова: Так, хотіла би відзначити, що от ми говоримо сьогодні про учасників антитерористичної операції, але згідно з законодавством саме право на проведення процедури приватизації земельної ділянки отримує особа, коли вона набуває статусу учасника бойових дій. Якраз от учаснику антитерористичної операції надається такий статус, учасника бойових дій, і тоді уже, коли він отримає ось цей статус учасника бойових дій, починають діяти ось ці закони, які надають йому таке право. Це от якраз у законі «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в статті 12 передбачається, що учасникам бойових дій надається першочергове забезпечення і відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт житлових будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Тобто потрібно пам’ятати, що до клопотання додається довідка про те, що ця особа є учасником бойових дій, якщо ще немає довідки, то хоча б наказ про те, що йому буде такий статус наданий, тобто це будь-який документ, який буде окреслювати його статус. І тоді починає уже діяти процедура отримання земельних ділянок, як і на загальних підставах, відповідно до норм Земельного кодексу України, ніякого окремого закону для отримання земельних ділянок учасникам АТО немає. Це все загальний порядок. І ще варто пам’ятати, що обмежень територіальних також ніяких немає. Якщо учасник АТО або учасник бойових дій захоче в будь-якій точці України отримати собі земельну ділянку, приватизувати її, а до того він ще ніколи не приватизував земельної ділянки, то він може обрати це місце. І у своєму клопотанні зазначити, що «я хочу отримати земельну ділянку, наприклад, у Жмеринському районі», а сам проживає в Слов’янську. Скажіть, будь ласка, чи зверталися до вас люди з інших областей, які би хотіли отримати земельну ділянку у Слов’янську?

Право на проведення процедури приватизації земельної ділянки отримує особа, коли вона набуває статусу учасника бойових дій.

Михайло Нечипоренко: Я хотів невеличку ремарочку, про те що для забудови не обов’язково приватизувати земельну ділянку, це теж треба, щоб люди розуміли. Ви можете її так надалі тримати в оренді, але побудувати. В принципі, за цим законодавством, яке є в Україні, особливої різниці для забудовника немає, що приватизована ділянка, що не приватизована ділянка, розумієте.

Олена Сапожнікова: Там вже відчуття внутрішнє інше, право розпорядження інше.

Михайло Нечипоренко: Так, так, право розпорядження інше. Але я, наприклад, не знайшов дуже великих різниць для людини, яка просто збирається робити забудову. Там просто виникають питання…

Олена Сапожнікова: Якщо потім захоче продати?

Михайло Нечипоренко: Ви можете продати просто забудову, а не ділянку. Але якщо ви збираєтеся ділянку продати… Але знову ж таки це питання не для Слов’янська, навряд чи хтось буде в Слов’янську купляти ділянку, просто у нас така специфіка, що у нас сьогодні вартість нерухомості упала настільки, що земельну ділянку буде купити дорожче, ніж просто купити будинок.

Олена Сапожнікова: Скажіть, будь ласка, у вашу громадську приймальню зверталися люди з інших областей, учасники АТО?

Михайло Нечипоренко: Так, вони зверталися, один учасник з Полтавської області, він з особистих мотивів вирішив залишитися в Слов’янську.

Олег Шинкаренко: А чому? Він там одружився?

Михайло Нечипоренко: Одружитись, не одружився, а знайшов людину, з якою, очевидно, збирається одружитися і, в принципі, ці дві людини, так само інша людина з Дніпра, з Дніпропетровської області.

Олена Сапожнікова: Яким чином ви змогли їм допомогти в цьому отриманні?

Михайло Нечипоренко: В даному випадку, ми допомогти не змогли через відсутність генплану, от і я їм запропонував той же шлях. В принципі, їх ніхто не обмежує територіально, але проблема ось з цим генпланом. Я їм запропонував саме цим людям, запропонував піти таким шляхом, щоби і навіть координати, де можна пошукати земельні ділянки, на які люди втратили право успадкування, і теоретично міська рада може взяти їх і тоді передати цим людям.

Олег Шинкаренко: Вони знайшли це, так?

Михайло Нечипоренко: Вони знайшли географічно, але поки що не зробили ту процедуру, яку потрібно. Тобто міська рада не дуже бажає займатися цим особисто. Вони зараз в процесі, процес доволі таки складний, тому що треба з’ясувати, чия це ділянка, пізніше з’ясувавши, що ця ділянка нічия, запропонувати Слов’янській міській раді, щоб вони взяли на свій баланс, це теж певна процедура, і чиновники не дуже охоче на це йдуть і треба періодично їм нагадувати про своє існування.

Олена Сапожнікова: Скажіть, будь ласка, де ви розташовані, ваша громадська приймальня? Як можна до вас звернутися?

Михайло Нечипоренко: Громадська приймальня розташована в місті Слов’янську, вулиця Василівська, 49, раніше до декомунізації ця вулиця називалася «Октябрськой Революції».

Олена Сапожнікова: Створена урядова гаряча лінія, яка працює цілодобово, де можна отримати консультацію з приводу того, яким чином отримати земельну ділянку учасникам антитерористичної операції, можна безкоштовно зі стаціонарного телефону зателефонувати 0 800 507 309 або 1545. Дзвінки з телефонів мобільних операторів Київстар, Vodafone Україна, Lifecell безкоштовні. Також на сайті урядового порталу можна дізнатися процедуру, це ukc.gov.ua, і можна звернутися навіть через сам сайті із запитаннями, які вас турбують.

Олег Шинкаренко: Цікава історія трапилася, пов’язана із земельними ділянками у Львові. Народний депутат Дмитро Ярош закликав голову Львівської облдержадміністрації Олега Синютку перерозподілити землю для учасників АТО біля Львова на вулиці Замарстинівській. Про це повідомляє телеканал ZIK. Голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка підписав розпорядження про виділення земельних ділянок для учасників антитерористичної операції на вулиці Замарстинівській за межами Львова, йдеться про понад 15 гектарів колишнього заміського містечка поблизу дороги на Брюховичі. Натомість у Львівському штабі національного руху «Дія» стверджують, що розділ є несправедливий, оскільки землю відібрали у садівничого товариства «Краєвид», до якого також входять бійці-добровольці. Така дивна історія.

Михайло Нечипоренко: У нас такої дивної історії не може відбутися, бо у нас немає обласної ради. І може це навіть краще, враховуючи якість наших депутатів. Що вони б робили з землями, я навіть не уявляю. А військово-цивільна адміністрація поки що не уповноважена займатися саме такими процедурами, і можливо, це краще на сьогоднішній день.

Олег Шинкаренко: Кожен учасник антитерористичної операції має право отримати ділянку землі. Звісно, це відбувається не автоматично, потрібно докласти деяких зусиль. Іноді, як ми вже побачили, досить суттєвих. Але пам’ятайте, що закон на вашому боці, свою землю ви обов’язково отримаєте.