Дотепні роздуми на проблемні теми сучасного життя у книзі Артема Чапая «Дивні люди»

Для того, щоб подивитися на сучасність з тверезою іронією й не пережити закидання камінням, автору потрібен особливий герой. Той, кому читачі пробачать абсолютно всі кпини із себе та ще й дослухаються до істини, що лунають устами цього наївного немовляти. В класичній літературі для цього існував спеціальний типаж – блазні. Згадайте Шекспіра, в якого тільки блазні могли казати королям образливі, проте дуже корисні речі. І блазень нікому не загрожує. Він знає свої межі й носить свій ганебний ковпак, тож ми не схильні злитись на нього

Ведучі

Тетяна Петренко

Дотепні роздуми на проблемні теми сучасного життя у книзі Артема Чапая  «Дивні люди»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/02/hr-prochytannia_157.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/02/hr-prochytannia_157.mp3
Дотепні роздуми на проблемні теми сучасного життя у книзі Артема Чапая «Дивні люди»
0:00
/
0:00

Саме такого героя створив Артем Чапай в романі «Дивні люди». Це абсолютно антигероїчний, фізично не найпривабливіший і до неможливого добрий і наївний хлопець Стьопа. Стьопа має зовнішність Квазімодо і найдобріше серце у світі. До всього цей самий хлопець щиро вважає себе неандертальцем.

Стьопа виростає в інтернаті глибоко в провінції, який сам герой вважає дослідним інститутом. Хлопець має певні вади, причина появи яких розкриється тільки наприкінці книжки. Скажімо, він розуміє всі фразеологізми й метафори буквально. Тож коли його випускають з інтернату, він усі свої гроші витрачає на вудочку. А все чому? Бо якось почув мудру байку, що бідним треба давати не рибу, а вудку, щоб вони змогли собі ту саму рибу наловити. Чи варто казати, що в українському степу (та й в сучасному світі загалом) вудка – не найкорисніший інструмент. Хочете сприймайте цей епізод як дотепну буквальну оказію. Хочете – як трагікомічну метафору про непотрібність нашої освіти.

Чапай посилає героя свого роману у мандрівку незвичайними українськими закапелками. Стьопа митарствує провінційною Україною, потрапляючи в дивовижні компанії. То він працює в цирку, а то у порностудії. Причому режисера порно так і підмиває зняти не просто кіно для дорослих, а якийсь арт-хаус – річ у тім, що він гуманітарій із Могилянки.

І оскільки Стьопа вважає себе неандертальцем, він із задоволенням і зачудуванням досліджує сапієнсів. Тож герой подаватиме дотепні роздуми на всі проблемні теми. І про хабарництво в медзакладах, і про домашнє насилля, і про знущання тварин в цирку і навіть про безглуздість літературної мови.

А посміятися з цього дотепного бестіарію гомо сапієнсів можна в романі Артема Чапая «Дивні люди» від Видавництва 21.