«9 найважчих діб у моєму житті»: хірург Олександр Данилюк ділиться спогадами про Дебальцеве

У студії Громадського радіо — польовий хірург, головний спеціаліст відділу координації та забезпечення медичної допомоги під час АТО Управління екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України Олександр Данилюк.

Тетяна Трощинська: Ви доволі багато даєте інтерв’ю про це оточення, навіть пишете книжку, доволі відверто про це говорите. Що з того, що ви згадуєте, ви вважаєте найважливішим?

Олександр Данилюк: Найважливіше те, що ми повинні знати свою історію. У мене був такий самий пробіл, що я не досконало знаю історію. Я дійсно вважав східного сусіда відносно братським народом до моменту, поки не почалася війна проти України.

Василь Шандро: Ваша книжка зараз, я так розумію, на фінішній прямій. Наскільки ваш опис подій відрізняється від офіційної версії?

Олександр Данилюк: Я не дуже заглиблювався в офіційну версію. Я її чудово чув протягом 9 днів в оточенні. У нас був електрогенератор і супутникова антена, ми бачили офіційну позицію на той час. У нас було досить дуалістичне відчуття, коли ти знаходишся в оточенні і оперуєш в окопах, а офіційна позиція полягає у тому, що поранені евакуюються, все гаразд, «дорога життя» вільна, з Дебальцевого можна виїжджати, можна заїжджати. Можна, але зі страшними втратами і точно не по «дорозі життя», а по степах.

Тетяна Трощинська: Чого вас навчила війна?

Олександр Данилюк: Війна навчила бути більш стриманим, брати відповідальність на себе.

Василь Шандро: Чи можна вже говорити, в якому видавництві вийде книжка? Чи вже відома назва?

Олександр Данилюк: Видавництво «Темпора» буде видавати книгу. Вони взяли на себе витратну частину. У нас був рік затримки, тому що рівно рік тому була надзвичайна ситуація в Авдіївці. Мені довелося туди від’їжджати. Важко потім було зібратися і знову все це опрацьовувати, бо ця книжка — 9 моїх найважчих діб у житті, тому її дуже важко перечитувати.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.