«Азов» став частиною системи через волю Білецького, — Олег Однороженко

У студії Громадського радіо історик, громадський діяч, один з основних ідеологів батальйону «Азов» Олег Однороженко.

Любомир Ференс: Олег Однороженко був головним ідеологічним референтом ГО «Патріот України» та «Соціал-національної асамблеї» – саме на базі цих організацій був створений батальйон «Азов». Він також очолював харківський осередок всеукраїнського об’єднання «Свобода». Олеже, чим ви зараз займаєтесь? Наскільки мені відомо, ви відійшли від батальйону рік чи півтора тому.  Якщо так, то чому?

Олег Однороженко: Я займаюся тим, чим займався останні 20 з лишком років – науковою діяльністю, громадсько-політичною діяльністю. Весною цього року була відновлена діяльність Соціал-національної асамблеї, і я, як і раніше, є її ідеологічним референтом. Ми поки займаємось інтелектуально-ідеологічною роботою, нами уже проведений цілий ряд заходів, і на осінь, думаю, ми інтенсифікуємо свою роботу, і це буде достатньо помітно.

Тетяна Трощинська: Йдеться про політичні амбіції? Де ви бачите себе в перспективі?

Олег Однороженко: Ми ніколи не мали політичних амбіцій в тому сенсі, як це розуміється в Україні.

Любомир Ференс: У 2006 році ви балотувались в народні депутати від ВО «Свобода» під номером 24.

Олег Однороженко: Балотуватися можна від чого завгодно, але це має не дуже велике значення. У мене була можливість балотуватися від різних політичних сил і до і після 2014 року. Тут задача стоїть не в тому, щоб реалізувати політичні амбіції. Якщо хтось дійсно намагається стратегічно розуміти ситуацію в Україні, то він чітко може оцінювати, що проблема у нас не в тому, що от у цій політичній системі замало патріотичних, професійних чи якихось інших людей. Така проблема є. Але вона не вирішується в корені, бо сама система, в якій ми існуємо є радянською. Цей совок, доправлений ще такими елементами, типу олігархічні домінації в економіці, тому тут частковими речами, чи реалізацією чиїхось політичних амбіцій – нічого не вирішиш. Потрібні системні зміни, хоча б такі, які пройшли країни Центрально-Східної Європи, які показують позитивну динаміку і позитивний результат.

Любомир Ференс: Андрій Білецький це совок?

Олег Однороженко: Ні, не совок. Історія «Азова» в останні роки – це так само як історія «Свободи», коли вона з «Соціал-національної партії» України перетворилася на ВО «Свобода». Це була така спроба пограти в ці ігри, які задає система, тобто стати однією з частин цього політичного спектру, який існує в Україні. На моє переконання – це шлях в нікуди, тому що це стати ще однією зі складників системи. І «Свобода» і «Азов» прибрали зі своєї ідеології, зі своєї практики все те, що не подобається і за що критикували ці сили, наприклад, на Заході. Тобто це відвертий радикалізм, антисистемність. Ці сили не боялися озвучувати складні речі у достатньо жорсткій формі, і все це відійшло, і ці сили спробували стати респектабельними політичними силами. Я свого часу відійшов від цих організацій саме з цих причин. Для мене це шлях в нікуди.

Тетяна Трощинська: Ті політичні сили, які ви згадали, в тому числі «Азов», почали сприймати якось інакше ніж до того?

Олег Однороженко: Є певна історія, певний шлейф. Але СНПУ початку 2000х і «Свобода» нинішня – це колосальна різниця.

Треба інституціоналізувати ті форми, які виробляє саме організоване українське суспільство. Треба взяти цей досвід, і продовжити його як наддержавну надбудову. Наше суспільство, в більшості, мало чим відрізняється від тих кондицій, які є в європейського суспільства. Це добре, бо це показує, що це високий рівень і самоусвідомлення і самоорганазції, самоповаги, гідності і так далі. Майдан, війна показує це наочно. З іншого боку, у нас існує радянська надбудова у вигляді радянської машини. Всі ті державні структури, які в нас існують, за невеликим винятком – це те, що залишилось в радянський спадок. От Генеральна прокуратура, для чого вона суспільству? Це ще один каральний репресивний орган, який не виконує ті функцій, які виконує прокуратура в західних країнах. Чи СБУ – це пережиток КГБ.

Тетяна Трощинська: Тобто ви ставите під сумнів їх існування?

Олег Однороженко: Ну звичайно.

Тетяна Трощинська: А що тоді на їх місці?  

Олег Однороженко: На їх місці мають бути ті форми державного устрою, який би поєднував досвід успішних країн і досвід самоорганізованого українського суспільства.

Тетяна Трощинська: Замість Генпрокуратури що, наприклад?

Олег Однороженко: Генпрокуратура не має існувати як орган, це абсолютно шкідливий непотрібний репресивний орган. Прокурори не потрібні у тих функціях, в яких існують зараз.

Любомир Ференс: В Україні існує патріотизм, чи ми можемо сказати, що патріотизм є останній прихисток негідників в Україні, на даному етапі? Ви маєте гарантію того, що знову хтось не прийде до Олега Однороженка, використає його, зробить якусь політичну силу, і потім буде грати в Парламенті, а Олег Однороженко знову відійде?

Олег Однороженко: Я займаюся громадсько-політичною діяльністю з початку 90х, і я можу людей оцінити. Люди, які стояли на політичних позиціях – в позитивному чи нейтральному ключі, так як патріотизм визначається: любов до своєї Батьківщини, лояльність до своєї Батьківщини. Зараз ситуація в сотні разів краща. Людей, які дотримуються патріотичних поглядів чи ідеології націоналізму – їх на порядки більше.

Любомир Ференс: Чим для вас є ідеологія націоналізму і патріотизму? Це шаровари, вишиванка, татуювання певні з рунами?

Олег Однороженко: Є різні прояви, в тому числі можуть бути субкультурні прояви. Це надзвичайно широкий спектр. І зводити до якихось окремих речей – не можна. Націоналізм – це цілісна ідеологія. Прояви патріотизму можуть бути найрізноманітніші. Патріотичними людьми можуть бути люди, які далекі від розуміння чи практикування ідеології націоналізму. Людей патріотичних – набагато більше. Поле що націоналістів, що патріотів за останні 25 років виросло неймовірно. Я не вважаю, що моя діяльність, чи діяльність інших людей, які в силу різних причин повідходили – була в нікуди. Моя діяльність була спрямована на те, щоб працювати з людьми, виховувати, працювати з молоддю і так далі. Якби не ті політичні сили націоналістичного, в першу чергу, спрямування – не було б того, що є зараз. Не було б Майдану, бо Майдан зробили націоналісти і тільки націоналісти.

Тетяна Трощинська: Частина людей, які були на Майдані, які готові були пожертвувати собою, частина тих, кого, на жаль, немає і ми у них не запитаємо, могли б сказати, що слово націоналізм – це не про них.

Олег Однороженко: Та вони могли все що завгодно сказати. Брали участь в Майдані не лише націоналісти, але без націоналістів Майдану не було б, тому що ми всі чудово пам’ятаємо, яка була позиція офіційних, на той час, опозиційних трьох сил. Ми пам’ятаємо, яка була позиція громадських діячів не націоналістичного спрямування, і це була ставка виключно на мирний спротив. У чому він мав полягати – це не зовсім зрозуміло. Єдиний, хто говорив про силовий сценарій і його безальтернативність – націоналісти, які потім об’єдналися в цю конфедеративну структуру, яку називали «Правий сектор». Кістяк перших добровольчих батальйонів склав контингент, який або належав до націоналістичних груп, або пройшов через виховання націоналістичних груп, хоча окремі люди могли не дотримуватися націоналістичних поглядів.

Той шлях, який обрала «Свобода» та «Азов» — шлях в нікуди. Тому що зруйнувати систему зсередини – неможливо. Її можна зруйнувати тільки ззовні.  

Тетяна Трощинська: Зруйнувати систему, а що далі?

Олег Однороженко: До 2013 року це можна було теоретизувати. 2014 рік показав як це робиться на практиці.

Любомир Ференс: «Азов» контрольована структура на даному етапі, у всіх відношеннях?

Олег Однороженко: Я не думаю, що у всіх відношеннях. Я думаю, тут питання не в контрольованості, а в тому, що «Азов» вибрав позицію системної боротьби і участі в системній політиці, а з цього вже випливають всі наслідки. Щодо самого контролю – мені такі факти невідомі.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.