Брак відповідальності та політична неспроможність, — Немиря про вибори омбудсмена

Довкола посади омбудсмена гаряче: учора парламент відмовився голосувати за наявних кандидатів, а громадськість і експертна спільнота закликають Раду оголосити конкурс. Фаховими думками щодо ситуації поділився гість студії — голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, народний депутат Григорій Немиря.

Анастасія Багаліка: У нашій студії вчора Богдан Крикливенко, який очолює секретаріат при Уповноваженому з прав людини, казав, що законна процедура обрання Уповноваженого порушена, 20 днів після закінчення строку для висування кандидатур спливли. Отже, проголосувати за три наявні кандидатури у ВР законним способом уже неможливо. Що думає з цього приводу ваш комітет?

Григорій Немиря: Комітет буде обговорювати це питання сьогодні на засіданні о 14:30, але я думаю, що не просто порушена процедура — порушено закон. І знову постає питання безкарності. Порушено навіть не один закон, а два: Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» і Закон України «Про запобігання корупції».

Андрій Куликов: Щодо закону про Уповноваженого зрозуміло, а до чого тут корупція?

Григорій Немиря: Статті 57 і 58 цього закону визначають терміни, обов’язкові для здійснення так званої спеціальної перевірки. А спеціальна перевірка — необхідна умова для того, щоб парламент міг розглядати питання про вибори або призначення через вибори омбудсмена. Учора я був неприємно здивований, коли голова ВР, посилаючись на нібито звернення Національного агентства з питань запобігання корупції, оголосив, що цьому агентству потрібно нібито більше часу для проведення спеціальної перевірки. Ні я, ні інші члени комітету не бачили цього звернення, а у ЗМІ було оприлюднено заяву одного із заступників, пана Радецього, який казав, що всі необхідні матеріали були подані до апарату ВР вчасно. Тому я констатую, що це не просто «потрібно більше часу», а порушення закону і, на жаль, ще один випадок, коли ніхто не несе за це відповідальності.

Анастасія Багаліка: Але і законом такої відповідальності не передбачено?

Григорій Немиря: Якби це був поодинокий випадок, то можна було б списати на якісь екстраординарні обставини. Але ми маємо зараз у підвішеному стані: Центральну виборчу комісію (з червня 2014 року), Рахункову палату, Національний банк, Антимонопольний комітет. У Кабінеті Міністрів двоє чи троє міністрів написали заяви про відставку, але вони не розглядаються. Ми маємо виконувача обов’язків Міністра охорони здоров’я. У ВР 8 голів комітетів — виконувачі обов’язків.

Андрій Куликов: Чому?

Григорій Немиря: Тому що фактично не призначаються, не обираються нові голови комітетів. І це свідчить про певну модель, практику. Але кому вигідно тримати в такому невизначеному стані інституції, які мали б виконувати свої функції? Повернімося до Уповноваженого. Це незалежна людина за визначенням, яка особливо за умов неоголошеної війни має бути ключовою, зокрема в питаннях, які стосуються обміну полоненими, заручниками. Уявімо собі гіпотетичну ситуацію, коли інша сторона відмовляється мати справу з Уповноваженим, який фактично вже є нелегітимним. Хто за це буде відповідати?

Анастасія Багаліка: Але якщо голосування за три наявні кандидатури відбудеться у ВР після 6 червня, то це теж буде нелегітимний Уповноважений?

Григорій Немиря: Очевидно. Закон чітко встановлює кінцевий термін. І таким терміном було 6 червня, а сьогодні вже 7 червня. І коли голова ВР казав, що потрібно більше часу, він не уточнив, а скільки ж часу потрібно.

Анастасія Багаліка: Водночас Богдан Крикливенко розповів, що вікно, яке відчиняється зараз, може бути вікном можливостей для того, щоб і ваш комітет, і правозахисне товариство могли зробити заяву про початок нової процедури. Можливо, це буде конкурсна процедура?

Григорій Немиря: Я маю намір під час сьогоднішнього засідання запропонувати колегам долучитися до внесення змін у закон про Уповноваженого. По-перше, паризькі принципи ООН щодо обов’язковості широких ґрунтовних консультацій з правозахисниками мають бути перенесені в закон. Тоді це буде обов’язково, а не добровільно. По-друге, комітет не може і не має повноважень оголошувати новий конкурс. Але за такої ситуації ми маємо ще раз привернути увагу голови ВР до того, навколо чого тривають дискусії: за визначенням Уповноважений ВР з прав людини — це незалежна, непартійна, неполітична персона. А зараз факти такі: один з кандидатів висунутий блоком Петра Порошенка, другий — Народним фронтом, а тертій — Радикальною партією. Це фактично розподілення портфелів. І це може бути частиною якихось пакетів домовленостей. Ганьба, коли посада Уповноваженого стає розмінною монетою в пакеті міжпартійних домовленостей.

Андрій Куликов: Ви навели вельми цікавий і значущий список посад, яких не обіймають затверджені люди, а також виконувачів обов’язків. Кому це вигідно?

Григорій Немиря: Я думаю, що є пряма вигода і непряма. Хто може мати пряму вигоду? За умов, коли права урізані або інституції не є повністю легітимними, фактично зростає повноваження людини, яка де факто зараз консолідує під себе всі гілки влади. Я кажу про президента Петра Порошенка. Це не нова практика: не лише в історії України, а й в історії інших країн. І це пряма ознака авторитарності політичного режиму — це я заявляю вже як науковець. Хто може бути непрямим бенефіціаром такої ситуації? Та людина, яка сидить у Кремлі — Володимир Путін, президент Російської Федерації, який повторює, що Україна не відбулася як держава, вона не функціонує, державні інституції розвалені — і фактично це свідчить про те, що українці не можуть самі дати собі раду, тому потрібне якесь зовнішнє управління за домовленістю або за довіреністю, яке виправило б ситуацію.

Анастасія Багаліка: До речі, коли Уповноважена з прав людини у РФ Тетяна Москалькова заступила на цю посаду в квітні 2016 року, в Україні посміювалися, адже вона — генерал-майор МВД Росії, колишня народна депутатка, людина, афільована з владними структурами досить тісно. В Україні казали: «У нас таке неможливо». Минув рік…

Григорій Немиря: Тут навіть коментувати не потрібно. Але я хочу зазначити, що свого часу в Росії на цій посаді працював відомий правозахисник Сергій Ковальов. І це той випадок, коли авторитет людини та бездоганна репутація нівелюють підозру, що ця людина виконує волю якоїсь партії. Такий принцип Україна мала б цінувати.

Андрій Куликов: Питання, можливо, наївне. Але чому не надати вашому комітету право визначити бодай одного кандидата? Адже це комітет з прав людини.

Григорій Немиря: Я особисто буду проти такого рішення, тому що комітет також складається з представників фракцій.

Андрій Куликов: Але ви там одне одного якось врівноважуєте.

Григорій Немиря: Врівноважуємо, однак я, голова комітету, належу до опозиційної партії «Батьківщина», 5 з 10 членів комітету належать до блоку Петра Порошенка, 1 належить до Народного фронту. Тобто це також була б партизація, але в меншому масштабі. Та я погоджуюся з вами, що комітет за цей невеличкий час усе-таки спромігся не бути заручником партійних ініціатив.

Андрій Куликов: Коли можна очікувати на розв’язання цього процедурного питання?

Григорій Немиря: Ідеальний вихід з цієї ситуації такий. Сьогодні мав би розпочатися новий конкурс, який врахував би недоліки, прорахунки попереднього конкурсу. А саме, треба провести широкі реальні консультації з правозахисниками, запропонувати тим правозахисникам, які висунуті кандидатами, щоб вони зібрали підписи. І за цієї умови навіть календарно ВР могла б вкластися в законні терміни й останнього пленарного тижня ще цієї сесії розглянути питання про омбудсмена. Зараз мені, на жаль, здається, що ця невизначеність не є випадковою. Тут є очевидний елемент політичних ігор, залаштункових домовленостей, які підривають те, що називається довірою не просто до влади, а довірою до держави як гаранта і президента зокрема.

Андрій Куликов: Крім омбудсмена, у вашого комітету є ще багато дуже важливих питань. Назвіть три найважливіші справи, якими зараз опікується комітет.

Григорій Немиря: Перша справа — це всі проблеми, пов’язані з правами внутрішньо переміщених осіб, так званих вимушених переселенців. За різними даними в Україні близько 1,5 млн таких осіб — це в 15 разів більше, ніж було після аварії на ЧАЕС. І ми маємо практику, коли уряд продовжує ухвалювати підзаконні акти, які порушують Конституцію, порушують закон про права вимушених переселенців. Передусім це стосується соціальних виплат.

Друга важлива справа, якою опікується комітет, — це закони, що врегулювали б ті явища, які з’явилися в Україні після початку війни. Зокрема, сьогодні комітет буде розглядати законопроекти, пов’язані зі зниклими людьми.

Є й інші питання, до яких долучений комітет, наприклад, закон про громадянство. Ми відмовилися підтримувати законопроект, запропонований президентом, тому що, на нашу думку, він порушує конституційні права. І члени комітету з’ясували, що адміністрація президента не знає, хто готував проект цього закону.

Андрій Куликов: Ви людина, яка свого часу значною мірою долучилася до європейської інтеграції України. На мою думку, зараз у нас перебільшена радість з приводу надання Україні безвізу. Мені здається, саме за цим намагаються приховати брак реформ, які справді потрібні для європейської інтеграції. А яка ваша думка?

Григорій Немиря: Я поділяю вашу думку. А ще прикривають брак реформ тим, що нібито за умов війни їх не можна здійснювати. Але я пригадую історію з американським астронавтом, який висаджувався на Місяці, а коли повернувся, в нього спитали, як він почувався. І він відповів: «Я відчув, що втратив свою мірю». Були три основи європейської інтеграції: угода про асоціацію, безвізовий режим і макрофінансова допомога. Зараз угода про асоціацію фактично вже завершена, і від цього багатьом ні холодно, ні жарко. Безвізовий режим дуже скоро люди будуть сприймати як щось таке природне, якщо сама влада не створить передумов, щоб зупинили безвіз. А на макроекономічну допомогу за нинішніх умов невеликі шанси. Очевидно, закладається певна тенденція, коли «перепедалювання» теми європейської інтеграції може обернутися надмірним розчаруванням.

Андрій Куликов: І останнє запитання. Яке ваше ставлення до ідеї кримсько-татарської національної автономії?

Григорій Немиря: Думаю, це питання заслуговує на ґрунтовне чесне обговорювання. Не треба приховувати, що існують різні, деколи полярні думки. Очевидно, щоб дискусія не була в дусі «патріот — не патріот», «дурак — сам дурак», вона потребує інформування. Оскільки комітет братиме участь в обговоренні цього питання, я наразі утримаюся від висловлення своєї особистої точки зору.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.