Чиновників і депутатів, причетних до знищення Гостинного двору, треба додати до люстраційного списку, - правозахисниця

Про те, як захищали гостинний двір говоримо з правозахисницею Мариною Соловйовою

Ведучі

Наталя Соколенко

Гостi

Марина Соловйова

Чиновників і депутатів, причетних до знищення Гостинного двору, треба додати до люстраційного списку, - правозахисниця
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/05/hr-rh-2018-05-11_soloviova.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/05/hr-rh-2018-05-11_soloviova.mp3
Чиновників і депутатів, причетних до знищення Гостинного двору, треба додати до люстраційного списку, - правозахисниця
0:00
/
0:00

Марина Соловйова – одна з захисників та захисниць київської старовини, які змогли довести у Верховному суді, що Гостинний двір треба повернути державі.

Наталя Соколенко: Почнімо з початку. Розкажіть, будь ласка, з чого все починалося.

Марина Соловйова: Київська міська рада у 2012 році ухвалили рішення про надання земельної ділянки під реконструкцію Гостинного двору. Напередодні Кабмін поставною 1380 зняв статус «пам’ятки національного значення» з Гостинного двору. Згодом Верховна Рада проголосувала, що Гостинний двір не є об’єктом, який би не підлягав приватизації. І тоді прийняли рішення передали земельну ділянку під реконструкцію.

Наталя Соколенко: Пам’ятаю, що тоді вже теперішні народні депутати Ігор Луценко та Єгор Соболєв благали депутатів Київської міської ради не ухвалювати це рішення. Але землю все ж віддали людям з команди Януковича. Тоді у двір заїхала техніка і почали в землю забивати палі.

Марина Соловйова: Спочатку туди на безстрокову акцію зайшли активісти, почали святкувати День Києва. Молодь проводила там різні заходи, лекції. Це була репетиція Майдану. Тоді громада сказала «Ні!» новому бутіковому центру і офісним приміщенням. І вже після отримання дозволу на будівельні роботи туди заїхала техніка. Протест став не таким мирним. Був і беркут. Та люди продовжували перебувати у Гостинному дворі. І лише, коли вночі сталася пожежа, люди пішли.

Активісти подавали позови до суду, аби скасувати і визнати незаконною постанову Кабміну про зняття статусу «пам’ятки національного значення» з Гостинного двору. Ситуація була складною. Нас консультувала архітекторка Валентина Шевченко, яка у 1982 році займалася відновленням та реставрацією пам’ятки.

До судових позовів ми додавали різну документацію щодо Двору з архівів, додавали креслення, виписки. Але суд нас не чув і ставав на захист забудовника, руйнівника Гостинного двору ПАТ «Укрреставрація». Апеляційна інстанція громаду теж не почула і залишила рішення першої інстанції в силі. І відбувся Майдан.

Ми подали касаційну скаргу. І нарешті суди побачили у матеріалах справи, що це пам’ятка національного значення. І усі 5 судів, куди ми подавали позови, ми виграли. Разом з тими ж активістами, з Ігором Луценком, з Єгором Соболєвим ми звернулися до регіонального відділу Фонду держмайна України (це власник Гостинного двору) з тим, щоб розірвати договір оренди з ПАТ «Укрреставрацією».

Наталя Соколенко: У якому стані Гостинний двір зараз?

Марина Соловйова: Там побудували ще один підземний поверх. Можливо, планували зробити якийсь супермаркет. Повністю забетонували внутрішній дворик. Немає ні дерев, ні зелені. Зруйновані усі галереї. На його відновлення знадобиться дуже багато коштів. Але договір оренди нарешті розірвано, це головне.

Маємо зараз єдину спільну позицію: у Гостинному дворі має бути Музей історії Києва.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.