Ходити чи не ходити на роботу: що думають психологи?

Про умови ефективної праці говоримо з Іллею Ягіяєвим – магістром філософії і асистентом кафедри загальної психології КНУ ім. Тараса Шевченка.

Василь Шандро: Що нас мотивує ходити на роботу?

Ілля Ягіяєв: Якщо раніше абсолютна більшість людей мала заробляти гроші, то зараз є люди, яким це не так треба. Досвід розвинутих країн, де не всі люди змушені ходити на роботу, показує, що абсолютна більшість людей вважає, що працювати цікаво і тому обирає осмислену й активну діяльність. Дослідження показують, що люди, які працюють, є щасливішими за людей, які не працюють. Мова йде не лише про безробіття. Навіть якщо людина жаліється на начальника, як правило, вони є більш щасливою за безробітних.

Василь Шандро: Поганий начальник – це такий архетип? Людина, що примушує працювати?

Ілля Ягіяєв: Це не та людина, що змушує працювати. Поганий начальник – це людина, що певним чином пригнічує мою автономію, мою гідність чи мою особистість.

Василь Шандро: Пригнічує насправді чи це ми собі це так уявляємо?

Ілля Ягіяєв: Є люди з певними психологічними проблемами, що проектують свої бажання на інших людей. Буває й так, що це є об’єктивною реальністю.

Тетяна Трощинська: Часто, їдучи в автомобілі і слухаючи радіо, чуєш, що вся понеділкова риторика колег пов’язана з тим, що, на жаль, почався робочий тиждень. Складається враження, що ці люди ненавидять свою роботу. Скільки ж відсотків українців ненавидять свою роботу?

Ілля Ягіяєв: Американські психологи виокремлюють таке явище, як парадокс роботи. Нам здається, що ми більш нещасні, коли ми працюємо. Проте безпосередньо на місці роботи більшість людей відповідають, що вони щасливіші на роботі. Як люди бачать свій відпочинок? Вони думають: «От я приїду додому, мене ніхто не турбуватиме і я сидітиму перед телевізором». Проте коли людина сидить перед телевізором, вона може відчувати певний ступінь депресії. Дослідження показують, що не так важливо, чи працює людина безпосередньо. Важливо, щоб діяльність мала сенс, виходила за межі власної діяльності і була структурованою.  

Василь Шандро: «На роботу – як на свято», ця теза була популярною в радянські часи. Поняття роботи є поняттям постіндустріального суспільства. Чи насправді зараз можна говорити про задоволення від роботи?

Ілля Ягіяєв: В Радянському Союзі це було ідеологією. Якщо себе треба дуже активно в чомусь переконувати, значить, тут щось не так. Різні історичні етапи відповідали різним задачам і формам роботи. Якщо людина копає від однієї ділянки до іншої, значить, мотивувати її можна палицями. Спосіб мотивувати людину робити алгоритмові завдання має бути дуже простим. Найскладніший спосіб мотивації – мотивація грошима. Зараз суспільство приходить до розуміння того, що алгоритмові завдання значно ефективніше виконує комп’ютер. Тепер людям потрібно вирішувати нестандартні задачі, що потребують креативного підходу. Люди вирішують ці задачі краще, коли мотиватори вже не такі прості.

Василь Шандро: Якби нам просто платили гроші, ми б ходили на роботу?

Ілля Ягіяєв: Поняття «ходити на роботу» передбачає наявність місця роботи поза домом. Це певною мірою індустріальна концепція. Зараз велика кількість людей займається фрілансом. Навіть університети переходять на онлайн-освіту. Чи працювали б люди? Вони працювали б, тому що ми маємо потребу в тому, щоб робити щось осмислене і корисне. Ця потреба притаманна більшості людей.  

Тетяна Трощинська: Наскільки бажання працювати залежить від біоритмів людини?

Ілля Ягіяєв: Більшість людей адаптується і працює, коли треба.

Тетяна Трощинська: Від чого залежить здатність людини вимкнутись з роботи?

Ілля Ягіяєв: Сучасний світ передбачає, що люди працюють постійно. Мене часто питають, чи я вже почав писати статтю. Що таке писати статтю? Це не сісти за комп’ютер і писати рівно годину. Я постійно думаю про її зміст і оформлення.