На морозі рвуться струни бандури, - майданівець Дмитро Голубничий

В студії Громадського радіо бандурист Дмитро Голубничий. 

Дмитро Тузов: Коли я сказав, що запросив на ефір Дмитра Голубничого, моя колега сказала: “Як, той самий?” і показала відео часів Революції Гідності. Я розповім, що на цьому відео, дуже зворушлива сцена: 16-річний хлопець телефонував мамі і казав: “Мам, я тебе люблю”. Це була найгарячіша фаза на Майдані, коли вбивали людей. А знімав це відео батько. Така історія з часів Революції Гідності. Щось додасте до цього?

Дмитро Голубничий: Я думав, що ви не дізнаєтесь. Чесно, не люблю згадати про цю історію, бо кожен раз це боляче. Одним, словом ви мене зненацька застали.

Дмитро Тузов: Дмитре, а чому саме ви вирішили стати бандуристом?

Дмитро Голубничий: В мене був вибір на початку, коли я починав вчитися в музичній школі – щось пов’язане з вокалом. Просто вокалом займатися – це було не дуже. Плюс мій батько займається ремонтом бандур. І вирішили, що я буду грати на бандурі. Ну і почав займатися, втягнувся. Зараз хочу пов’язати своє життя з музикою.  

Я зараз працюю на вулиці, в основному вуличний музикант. Я шостий рік вже граю на вулиці, третій – в Києві. Не дуже вірю, що якось можна пробитися на телебачення.

 

Дмитро Тузов: Як складається ваше життя, я знаю, ви студент, окрім того, що ви співаєте на вулиці, вам доведеться ще співати не лише на вулиці, так?

 

Дмитро Голубничий: Ну якщо пощастить. Я розумію, що музикант, та і в принципі бандурист. Потреби особливої немає в ньому.

Наталя Соколенко: За які пісні найбільш вдячні перехожі?

Дмитро Голубничий: Кожен день по-іншому. Зазвичай, найбільше кидають, звичай, за Океан Ельзі, і за англійські пісні.

В мене більшість потрібних струн зараз відсутні, саме через мороз. Тому доводиться заміни чекати. 

Повну версію розмови, разом з піснями наживо,  слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.

 

Відоме відео “Прощання з мамою”: