Півкраїни отримує соцвиплати, а єдиного реєстру досі нема, — експертка

10 листопада віце-прем’єр-міністр Павло Розенко від імені України підписав Європейський кодекс соціального забезпечення, тобто Україна вже письмово взяла на себе зобов’язання налагодити систему соціального забезпечення так прозоро і ефективно, як вона налагоджена в наших сусідів на Заході. Про теперішні проблеми із соціальним забезпеченням в Україні розповідає консультантка з питань соціальної політики Інституту суспільно-економічних досліджень Лариса Самсонова.

Наталя Соколенко: Що зараз не так, на ваш погляд, з системою соціального забезпечення в Україні? Окрім того, що у нас об’єктивно менше грошей, ніж, наприклад, у Франції, Великобританії чи Німеччині, щоб надавати цю соціальну допомогу?

Лариса Самсонова: Насправді, Україна може найбільше з усіх витрачає кошів на утримання своєї досить заплутаної системи соціальної допомоги. Тому що все в Україні так побудовано, що точного обліку громадян, які потребують соціальної допомоги, визначення потреб у допомозі, визначення плану виходу із складних життєвих обставин, практично не існує.

Сергій Стуканов: Нашій незалежності вже 25 років, як так трапилось, що дотепер ми не маємо такого єдиного реєстру?

Лариса Самсонова: У нас все досі ведеться у письмовому вигляді. Якщо ви зараз підете оформлювати пенсію, то вам скажуть принести документи і папку на зав’язочках з написом «пенсійна справа».

Наталя Соколенко: А були спроби створення електронного реєстру?

Лариса Самсонова: Так, спроби були. Під це навіть у 2006 році Україною був взятий кредит Світового банку у розмірі 92,4 мільйони доларів. Це кредит на дуже пільгових умовах і якби ці кошти були раціонально використані, то ми б уже були на високому рівні.

Наталя Соколенко: Але ці 92,4 мільйони доларів раціонально не використані, бо єдиного реєстру так і немає?

Лариса Самсонова: Реєстру, насправді, зараз немає. Є маса окремих, наприклад реєстр пільговиків, але ви не побачите там людину, а просто пільговика, який отримує виплату. Нещодавно створений реєстр переселенців, але чи можна там побачити проблематику, процеси її вирішення і як людину взагалі адаптували до звичайних умов життя.

Наше ж завдання в цій системі, щоб вона була єдина, інформаційна і аналітична. В цій системі, взагалі, має бути зафіксований якийсь рух людини, видно її домогосподарство, оточення, ресурси. І все, що можна зазначити для людини, щоб вона могла максимально швидко вийти зі складних життєвих обставин.

Сергій Стуканов: Якщо говорити про всіх людей, які потрапляють до тих чи інших категорій, що одержують державну допомогу, то йдеться мало не про половину населення України?

Лариса Самсонова: Насправді, так. Це, взагалі, проблема статусності в нашій державі. Якщо людина отримала якийсь статус — воїн АТО, переселенець, чорнобилець, афганець — вона відчуває себе більш-менш захищеною.

Сергій Стуканов: На якій зараз стадії підготовка цього єдиного реєстру отримувачів соціальної допомоги?

Лариса Самсонова: Зараз про неї говорять вже дуже багато, веж практично всі міністерства створили свої власні реєстри. Насправді, важливо, щоб ці реєстри були взаємопов’язані.

Якщо ви зайдете на сайт Нью-Йорка, там, до речі, є російськомовна версія, то зможете спокійно дізнатись «якщо у вас така проблема — натисніть на цю кнопку, якщо у вас насилля в сім’ї — натисніть цю» і так далі. Людина може зайти за цими посиланнями, зареєструватися, її проблему визначать і вже почнуть з нею працювати.

Нам же треба довести, що ти маєш статус, і, можливо, тоді знайдеться якийсь шлях допомоги тобі знайдеться, а, можливо, тобі призначать виплату і на цьому вся допомога закінчиться. Нам же треба зрозуміти, що будь-яка допомога має бути тимчасовою, на період труднощів, і такою, щоб людина максимально швидко адаптувалась.

Сергій Стуканов: Які позитивні моменти нам принесе ця система, якщо ми таки спроможемося її створити?

Лариса Самсонова: Це буде справжня реформа соціального захисту, тому що все буде впорядковано. Безлад комусь вигідний, тому що не можна точно все прорахувати. В цьому реєстрі буде точно видно людину, ми будемо знати, якої допомоги вона потребує, не буде «мертвих душ».

Наталя Соколенко: Нам часто телефонують люди і говорять про проблему, що втратили посвідчення, наприклад, чорнобильця, а відновити не можуть, тому що там знову ж таки якісь паперові проблеми. Отакий реєстр, який ви пропонуєте, він взагалі знімає цю необхідність довідки?

Лариса Самсонова: Так, звичайно. Якщо вона вже є в реєстрі, наскільки багато вивільняється зайвої, людської, нервової, паперової роботи.

Кажуть, а що ми будемо робити з тими соціальними працівниками, які у нас є, як їх забезпечити роботою тоді? Повірте, робота знайдеться всім. Тому що працювати людина-людина завжди потрібно, коли допомогу надаєш моральну, психологічну, інформаційну. Але все, що стосується процедур, має бути якомога простішим і зрозумілішим. Просто людині треба точно знати куди звернутися, коли сталася біда.