Розфарбоване нами не псують оголошеннями, — художники

Нещодавно у Києві додалося яскрава картина до пейзажу на вулиці Богдана Хмельницького, 9б — звичайні двері парадної, професійно розфарбовані в різні кольори

Ведучi

Тетяна Трощинська,

Андрій Куликов

Гостi

Ольга Чорномор,

Ігор Чорномор

Розфарбоване нами не псують оголошеннями, — художники
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_rankova-hvylya-16-04-15_tahovska_chernomor.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_rankova-hvylya-16-04-15_tahovska_chernomor.mp3
Розфарбоване нами не псують оголошеннями, — художники
0:00
/
0:00

З художниками Ольгою та Ігорем Чорномор зі студією «Кольоровий психоз», які і зробили цей шедевр — «Двері в інший вимір» поговоримо в студії «Громадського радіо»

Андрій Куликов: Як вам на думку прийшла ця ідея?

Ольга Чорномор: Наш девіз: «Все в житті має бути прекрасним». Чому двері, повз які проходять тисячі людей, не можуть бути прекрасними?

Андрій Куликов: Коли ви фарбували без помаранчевих жилетів, як люди реагували на це?

Ольга Чорномор: Спочатку було важко, люди відносились з недовірою, але в процесі вони бачили перевтілення, та самі долучались.

Наприклад, один чоловік, коли я залишилась сама біля дверей в процесі малювання, почав висловлювання своє невдоволення.

Ігор Чорномор: І коли я повернувся, то побачив, що Ольга почала збирати пензлики, пакувати фарби, засмучена тим, що наша робота не подобається. Та я її переконав, що потрібно сприймати будь-яку критику.

Під кінець цей чоловік нас похвалив і, навіть, пригостив кавою.

Андрій Куликов: Окрім дверей, що ви розмальовувати так, щоб не потрібно було далеко ходити? Може паркани чи огорожі?

Ольга Чорномор: Минулої осені ми розмалювали чотири зупинки громадського транспорту в Черкаської області Лисянського району. Дві з них ми зробили об’ємними теремками. Це дуже всім сподобалось.

Андрій Куликов: Ваші твори не замальовують чи не заклеюють оголошеннями?

Ольга Чорномор: За це можна бути спокійними. Раніше ці зупинки були в занедбаному стані, заклеєні оголошеннями. А тепер люди, які там живуть, і які бачили нашу роботу та долучалися до неї, зараз відчувають гордість за це, і не псують їх.