Соборність і націоналізм. Євгену Коновальцю відкривають меморіальну дошку у Києві

Завтра, 22 січня у Києві відбудеться відкриття меморіальної дошки полковнику армії Української Народної Республіки Євгену Коновальцю.

Василь Шандро: Коли і де відбудеться відкриття пам’ятної дошки Євгену Коновальцю?

Павло Подобєд: В неділю, 22 січня, о 12:00 за адресою вулиця Січових Стрільців, 24. Певний час, у 1918 році, там знаходились касарні (казарми — ред.) січових стрільців, якими власне і командував Євген Коновалець

Василь Шандро: Хто зініціював цю подію?

Павло Подобєд: Ця подія відбувається на виконання постанови Кабінету міністрів про відзначення 125-ліття з дня народження Євгена Коновальця. Дуже важливо, що ця дошка з’являється не в черговий раз зусиллями громадських активістів, а коштом київського бюджету.

Тетяна Трощинська: Що зараз у цьому будинку? Там живуть люди?

Павло Подобєд: Зараз балансоутримувачем є одна з навчальних установ. Цей будинок має невеличкий внутрішній двір, Слаба Богу, не забудований, він собою являє такий певний взірець старого Києва. Можна зайти у проміжок між будинками 24-26, і відчути атмосферу старого міста.

Василь Шандро: Відкриття меморіальної дошки Євгену Коновальцю є частиною відзначення 100-річчя Української революції 1917-1921 років?

Павло Подобєд: Саме так, це один з тих заходів, який відкриває коридор подій відзначення 100-річчя Української революції.

Символічно, що відкриваючи дошку Євгену Коновальцю ми будемо говорити про соборність. У розмові про цю особу я буду наголошувати, що соборність — це не просто політичне гасло, яке політики і військові діячі висунули на порядок денний, а що це дійсно конкретні зусилля, яких докладали українці Галичини, Буковини, Закарпаття, Наддніпрянської і східної України тоді, сто років назад.

Тетяна Трощинська: Якщо говорити про самих січових стрільців, чи можна вважати, що це був так званий трендовий, молодіжний рух того часу?

Павло Подобєд: Безперечно, можна говорити, що до січових стрільців значною мірою була залучена молодь. Це не було явище, яке виникло на пустому місці, і як будь-який тренд не з’явилося з нікуди. Січові стрільці були результатом тривалої роботи української інтелігенції на початку 20 століття. Коновалець ще з молодих років брав участь у діяльності просвіти, зустрічався з цілою низкою наддніпрянських діячів політичної міграції, які прибули до Львова, тікаючи від Російської імперії. Це, до речі, один з таких перших прикладів у соборності Євгена Коновальця.

Василь Шандро: Скільки часу Коновалець перебував у Києві? Які можна відзначити основні етапи? Якими були позиції, на яких він стояв?

Павло Подобєд: Його історія, біографія надзвичайно переплітається з Києвом і Київщиною. Коновалець потрапляє до Києва у липні 1917 року, тут він стає одним з піонерів формування українських військових підрозділів. До речі, штаб Галицько-Буковинського куреня січових стрільців знаходився у теперішньому центральному корпусі Університету імені Михайла Драгоманова (жовтий корпус навпроти виходу з метро Університет). Власне у цьому корпусі перебував Коновалець, де разом з начштабом Андрієм Мельником займався формуванням цього куреня.

Попри назву, саме через те, що Галицько-Буковинський курінь розташовувався у Києві, до нього зголосились і згодом воювали чимала кількість наддніпрянських українців. Це ще одна така прикмета дієвої соборності.

Згодом Коновалець брав безпосередню участь у вуличних боях. Він відіграв важливу роль у штурмі готелю «Прага» на теперішній вулиці Володимирській. Можна говорити ще про низку переломних моментів цих січневих боїв, які не просто, як комусь здавалося, були епізодом, яких у війні було багато. Роль Коновальця визначна і дуже важлива у цих поліях, тому що саме взимку 1918 року вирішувалося питання результатів Першої світової війни, засідали важливі держави-учасники. І у Бресті-Литовському на порядку денному стояло питання, хто буде представляти Україну, а більшовики говорили про те, що у них є мандат і повновладдя представляти всю територію колишньої Російської імперії, зокрема і говорити від імені українців.

Українці заявляли, що ми є новим суб’єктом міжнародного права, і ми будемо говорити від імені України як окремої країни. Ці ключові, провідні держави, зокрема Німеччина говорили, що для нас надзвичайно важливо знати, у чиїх руках знаходиться українська столиця.

І тому кровопролитні двотижневі бої за Київ, у яких полягло чимало українських вояків — за підрахунками істориків. понад 900 — були архіважливими для створення нової української держави, Української Народної Республіки. І у цих подіях Коновалець відіграв ключову роль.