Тімоті Снайдер подає тему Голокосту нетрадиційно, — Катерина Міщенко

Головна редакторка “Medusa books” Катерина Міщенко розповіла про новинки видавництва: книгу Тімоті Снайдера «Чорна земля. Голокост як історія і застереження», книжку британського публіциста Бена Джуди та двомовне видання про Київ. 

Ірина Сампан: Розкажіть про презентацію книги та роботу Тімоті Снайдера над темою Голокосту?

Катерина Міщенко: Тімоті Снайдер — знаний історик, зокрема і в Україні. В часи Майдану його статті тематизували українську історію в контексті історії Європи і були дуже важливими. Багато з них перекладалися українською, але, насамперед, про їхню роль варто говорити в європейському контексті.

У 2014-2015 роки в Європі почалася дискусія про Україну на культурній історичній мапі, в той же час були якісь незрозумілості щодо мови, і ми все це пам’ятаємо. Снайдер багато що роз’яснював. Він є професором Єльського університету, займається історією Східної Європи. Тільки цього року він почав активніше займатися внутрішніми питаннями США, а до того глибоко вивчав польський, український, російський контекст і займався саме цими регіонами.

Він описує Голокост як певне застереження і явище, з якого ми досі можемо вчитися, не треба його закривати як вивчений урок і закритий історичний гештальт

Книжка, яку переклала і видала «Medusa» — це не перше видання Снайдера в Україні. Перед цим була книга «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним». Ця книга теж мала досить потужний резонанс у Європі. Він пише, що на території України, частково Польщі і Білорусі в період 1930-40-х справді були криваві землі, називає їх найнебезпечнішими місцями у світі через сталінський терор і нацистський, який за ним прослідував.

Продовжуючи лінію кривавих земель, Тімоті Снайдер заглиблюється в тему Голокосту, але подає її нетрадиційно. Він намагається не зафіксувати Голокост як катастрофу в певному історичному періоді, яка була можлива тільки тоді і ніколи не повториться після якихось вивчених уроків: денацифікації, комеморації загиблих мільйонів євреїв, освітніх і просвітницьких заходів, усталення демократичних інституцій у США, в Європі.

Снайдер говорить, що ця катастрофа мала певні структурні причини. Це було поєднання факторів історії, політики, кліматичних і економічних змін, початку глобалізації у світі — всіх тих факторів, які і сьогодні можуть стати факторами ризику.

Він говорить, з одного боку, Голокост був унікальним явищем, з іншого — його причини не є унікальними. Сьогодні ми маємо глобальний виклик правого популізму, економічних криз, загальної кризи, збідніння певних регіонів, посухи, війни, які призводять до міграцій. Всі ці процеси рано чи пізно можуть також привести до певних соціальних вибухів.

Ірина Сампан: Чи є в цій книзі чи в його працях загалом питання геноциду євреїв і те, чи можна приміняти це слово зараз?

Катерина Міщенко: Снайдер закінчив писати книгу «Чорна земля. Голокост як історія і застереження» в 2014 році. Він встигає зробити аналіз актуальної ситуації, згадуючи Україну, частково російську політику. Він застерігав щодо практики анексії Криму, яка стала першим прецедентом порушення міжнародного права і зміни європейських кордонів після Другої світової війни. Він якраз проводить чітку паралель із анексією Судетського регіону Чехословаччини, яка також обґрунтовувався уявною мовною спільнотою, яку потрібно захистити.

Однак, думаю поняття геноциду в контексті репресій в Криму він би не вживав, але я не фахівчиня з цих питань. Я б сказала, можливо, політика КГБ-шного, сталіністського типу, коли будь-які соціальні групи чи ініціативи, які намагаються організовувати суспільство, не мають право на існування, держава повністю тримає монополію на політику.

Ірина Сампан: Зазначалося, що ця книга поїде у звільнені міста. Що це значить?

Катерина Міщенко: Це ініціатива громадської організації «Восток-SOS». Вони беруть на себе реалізацію цього компоненту проекту — доставку в звільнені міста. Вони співпрацюють з місцевими ініціативами. Таким чином ці книжки потрапляють туди. Я спеціально підбирала ті видання, які можуть бути цікаві ініціативам, тим, хто через літературу намагається осмислювати політичні процеси. В цьому сенсі книжка Снайдера — свого роду політичний текст, який цікаво читати і вивчати в сучасності, який дає багато відповідей на сьогоднішні питання.

Анастасія Багаліка: Розкажіть, які ще дві книжки будуть презентовані 14 березня.

Катерина Міщенко: Ми будемо представляти книжку британського публіциста Бена Джуди. Це журналіст-вундеркінд, який у 28 років написав ще один бестселер про Лондон, невидимий для стороннього ока через призму іммігрантської спільноти. Перед тим він багато років мандрував Росією, після цих мандрів, інтерв’ю із опозиціонерами, політиками, шкільною вчителькою Путіна він написав книжку «Крихка імперія: як Росія полюбила і розлюбила Путіна?»

Ще одна книга — двомовне видання Київська книжка / The Book of Kyiv, яка містить короткі критичні, культурологічні, публіцистичні, есеїстичні замальовки про сучасний Київ. Там дуже багато голосів різних авторів. Книжка вийшла під час Київської Бієнале 2015 року «Київська школа».