«Тріумф людського над тоталітарним». У Києві відкриється виставка про українців у нацистських концтаборах

8 травня відкриється виставка «Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли нацистські концтабори».

Гість ефіру — історик, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.

Наталя Соколенко: В самій Німеччині не завжди усвідомлюють, що жертвами війни є і українці, зазвичай вони говорять, як сильно завинили перед росіянами, про українців в цьому дискурсі практично не згадуються. Чи є хоча б приблизні оцінки, яка частка українців була у концентраційних таборах, якщо порівнювати з тим, скільки там було росіян?

Ігор Бігун: В розпорядженні істориків є уривчасті фрагментарні дані. Це пов’язано з тим, що Україна не була незалежною державою, тому українці в концентраційних таборах не проходили за статистикою як окрема нація. Їх зараховували до тих країн, громадянами яких вони були до війни. Більшість українців маркувалися як росіяни, тому що вони були мешканцями УРСР, відповідно входили до складу Радянського Союзу. Інша частина українців були довоєнними громадянами Польщі, їх ідентифікували як поляків. Були також українці ідентифіковані як угорці, румуни тощо. Повної цифри ми сказати не можемо, але у нас є уривчасті дані. Наприклад, в концентраційному таборі Аушвіц ми можемо казати про приблизно 110 тисяч вихідців з України. Це 15 тисяч червоноармійців, близько 600 членів ОУН, також це було 95 тисяч євреїв із Закарпаття. В Бухенвальді з 15 тисяч росіян було тисяч 5 українців. У Майданеку українців було приблизно 15%.

Ідея виставки виникла на початку року. Ми зрозуміли, що проектів про українців в нацистських концтаборах не було. Ми свідомо назвали виставку «Тріумф людини». Це такий акцент. У нацистів був відомий пропагандистський фільм «Тріумф волі». А ми протиставили цьому тріумф людини. Люди, які потрапляли в концентраційні табори, обирали різні стратегії виживання. Ми акцентували увагу на тому, що і в тих страшних умовах люди намагаються бути людьми, вижити, гуртувалися. Багато тих, хто відмовлявся бути покірним, тікали, брали участь в повстаннях, масових втечах і акціях непокори. Ми намагалися показати тріумф людського над державним, тоталітарним, антигуманним.

Наталя Соколенко: У відкритті виставки візьмуть участь люди, які пережили табори. Це Анастасія Гулей та Ганна Стрижкова.

Ігор Бігун: Історія Ганни Стрижкової неймовірно зворушлива. В концтабір Аушвіц вона потрапила у віці 2 з половиною років. Цю дівчинку використовували як донора крові. Вона дожила до визволення концтабору, але була дуже виснажена. Її везли в санітарному потязі в Радянський Союз для лікування. Її майбутні батьки спеціально прийшли на вокзал зустрічати цей потяг. Вони вирішили, що візьмуть дитину, яка втратила батьків на війні або була в концтаборі. Вони удочерили дівчинку, дали їй ім’я Ганна, лікували її, втрату крові компенсували завдяки донорству названої матері. Ганна отримала хорошу освіту, працювала мікробіологом.

Анастасія Гулей була більш дорослою, в юнацькому віці. До війни НКВС репресував її батька. Вона не потрапила на занадто тяжкі роботи, не потрапила в газову камеру. Тепер це активна громадська діячка.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.