Апеляційний суд Києва знизив розмір застави для двох власників компанії «Агромарс», яка займається виробництвом курятини і відома нам під брендом «Гаврилівські курчата» до 5 мільйонів гривень для кожного з початкових 90 та 80 мільйонів гривень відповідно, і відпустили.
У справі «Гаврилівських курчат» вперше йдеться про завдану шкоду довкіллю.
Про те, які є ризики в агросекторі для довкілля, ми вирішили поговорити з експерткою з екологізації сільського господарства, ГО «Екодія» Анною Даниляк.
Дмитро Тузов: Яка картина зараз?
Анна Даниляк: Те, що сталося з «Гаврилівськими курчатами», – це прецедент, такого досі не біло в Україні, щоб через шкоду на довкілля від птахівничого комплексу була відкрита кримінальна справа. Але ця проблема системна і не є типовою тільки цього підприємства, я б сказала, що це характерно для всієї галузі інтенсивного тваринництва в Україні і не тільки.
Інтенсивне тваринництво визнано однією з найбільш небезпечних для довкілля та здоров’я населення
Дмитро Тузов: Здавалося б, такий гарний бізнес – вирощують курчат. В чому тут шкода довкіллю?
Анна Даниляк: Дуже багато людей не асоціюють агровиробництво з екологічною небезпекою, але інтенсивне тваринництво визнано однією з найбільш небезпечних для довкілля та здоров’я населення. В Україні виробництво курятини – це той сектор, який дуже перенасичений, і дуже багато експортується за кордон, а наші виробники на те і орієнтуються і все більше нарощують свої потужності. Ці підприємства наносять величезну шкоду і ніхто їх не контролює, така вже проблема екологічного врядування в Україні. Тому те питання, яке виникло з «Гаврилівськими курчатами» є типовим для будь-якого підприємства цієї галузі. Така в нас склалася системна політика.
Дмитро Тузов: А з цією системною політикою щось можна вдіяти? Адже поруч з цими комплексами живуть люди і всім цим дихають? Чому не відбувається це збалансування, щоб і бізнес розвивався, і люди могли жити?
Анна Даниляк: Оскільки потужностей заводів, де повинні спалюватися рештки курятини, не вистачає, то складають ті рештки, де попало. Тому багато підприємств створюють власні потужності для утилізації таких відходів, біогазові заводи, але поки що це тільки часткове рішення.
Тільки в одному комплексі на Вінниччині утримується 1,5 мільйона курчат. А таких комплексів є 12, і ще 10 вони будують
Дмитро Тузов: Тому що це потребує значних коштів?
Анна Даниляк: Так.
Дмитро Тузов: Але ці компанії мільярдери, вони працюють на експорт, вони заробляють валюту.
Анна Даниляк: Але виходить, що дешевше робити, як «Гаврилівські курчата», аніж в щось інвестувати.
Дмитро Тузов: Зараз під удар потрапили «Гаврилівські курчата», а є величезний виробник курятини – «Миронівський хлібопродукт», який з бюджету отримує постійно величезні субвенції. Там інша політика?
Анна Даниляк: Хотілось би вірити, оскільки вони зараз хизуються, що будують у себе біогазові заводи. Але це поки що часткове рішення проблеми утилізації продукту, і в першу чергу це стосується курячого посліду. Справа в тому, що виробництво настільки інтенсивне і сконцентроване в одному місці, що неможливо все це утилізувати і переробити у безпечний спосіб.
Дмитро Тузов: Але курчат же вирощують не лише в Україні. Мені важко повірити, що в Австрії, Німеччині чи у Франції є подібна ситуація, і місцеві мешканці цим дихають і змирилися з цим. Значить, якось вирішуються ці проблеми?
Анна Даниляк: Вирішуються, але настільки інтенсивного і концентрованого виробництва в ЄС немає. В Європі є регулюючі заходи, які просто унеможливлюють спорудження настільки масштабних комплексів. Ви порівняли «Гаврилівські курчата» і МХП. «Гаврилівські курчата» одночасно утримують близько мільйону курчат, для порівняння – тільки в одному комплексі на Вінниччині утримується 1,5 мільйона курчат. А таких комплексів є 12, і ще 10 вони будують. Тобто це 12 ділянок, де вирощується одночасно по 1,5 мільйона. І все в одному місці. Тобто виробництво настільки масштабне, що в Європі б це не спрацювало. Інтенсивне тваринництво чи птахівництво – це не є український винахід, але ті масштаби, які воно має в України, можливо є тільки в США, бо там дозволяє територія, де можна розмістити подалі від населених пунктів такі великі виробничі потужності.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.