Яка еліта потрібна Україні для успішних реформ?

Про важливість перезаснування країни, визначення цінностей майбутньої України та модернізацію релігії – говоримо з економістом Андрієм Длігачем

Ведучi

Дмитро Тузов,

Наталя Соколенко

Гостi

Андрій Длігач

Яка еліта потрібна Україні для успішних реформ?
https://static.hromadske.radio/2018/02/hr-rh-2018-02-08_dligach.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/02/hr-rh-2018-02-08_dligach.mp3
Яка еліта потрібна Україні для успішних реформ?
0:00
/
0:00

В студії Громадського радіо – економіст Андрій Длігач.  

Дмитро Тузов: Виконавчий директор Європейського банку реконструкції та розвитку в країнах Східної Європи і Кавказу Франсіс Маліж заявив, що Україна буквально пручається реформам, і навів наступну статистику. Він говорить про те, що Україна суттєво відстала від графіка реформ і цим пояснюється загальмування співпраці з МВФ і отримання кредитних траншів. Він говорить, що Україна мала вже отримати 12-ий транш і почати перемовини про отримання 13-ого, а насправді країна отримала лише 4-ий транш. Я не думаю, що можна сказати, що країні ці кредити не потрібні?

Андрій Длігач: Абсолютно. Ми з тих 17 млрд, на які розраховували протягом цієї програми, отримали 7,7. Очікуємо, що наступний транш буде майже 2 млрд, принаймні один, і це конче необхідно Україні по багатьом причинам. Ми вступаємо в період значних зовнішніх виплат. На 2019-2020 роки ми маємо виплатити майже 20 млрд доларів зовнішніх запозичень. Друге, це те, що є всі шанси на погіршення міжнародної кон’юнктури. Ми спостерігаємо початки світової кризи чергової. В п’ятницю-понеділок відбулося суттєве падіння біржових індексів вартості компаній у світі, у вівторок-середу відіграли позиції певним чином, але це перша ознака. На українському фондовому ринку падіння майже в 3% відбулося в цей період. Звичайно, ми залежимо певною мірою. Сировинні напрямки дуже залежні від світової кон’юнктури, від того, що відбувається в світі. Таким чином, для нас співпраця з МВФ є життєва необхідність, плюс символічна для інших інвесторів, які не розглядають країни, які не виконують обов’язки. А ми не виконуємо обов’язки не лише щодо МВФ, а й щодо ЄС в плані зони вільної торгівлі.

Останні роки в нас з одного боку реформи проводяться, з іншого боку це не впливає на наш суспільний договір, на те, що довіра не відновлюється підприємців до держави, інвесторів – до власних прав. Тому інвестиції як внутрішні,  так і зовнішні – гальмуються. Тому немає розвитку економіки.

Звичайно, Україні потрібні founding fathers – ті, хто візьмуть на себе перезаснування країни і визначення цінностей майбутньої України. Що має там бути з моєї точки зору? Відповідальність за себе, за свою економічну свободу, виховання дітей, власне виховання, освіту, здоров’я. Ми маємо перестати сподіватися на державу, вона має надавати нам сервіси і безпеку, а ні в якому разі не думати за нас. І, звичайно, має бути цінність, пов’язана з розвитком. Ми маємо дбати про інновативність з дитинства і так виховувати власних дітей. Соціологи кажуть, що принаймні три психологічних покоління мають пройти, поки встановляться в країні нові цінності. Проте, коли вони будуть проявлені, заявлені з боку нової еліти (не старої, керівної патерналістської), тоді цей процес розпочнеться.

 

Наталя Соколенко: Такий прямо біблійний сценарій про 40 років.

 

Андрій Длігач: Цього замало.

Наталя Соколенко: Мойсей же не просто водив по пустелі, він воював з тими племенами, військо робив. Кожен громадянин має боротися проти злочинної влади, проти корупції. Тільки такий сценарій можливий.

Дмитро Тузов: Я б дуже хотів, об ви розшифрували тезу про перезаснування держави. Я чув також протилежну думку, що разом з усім негативом ми відкинемо і весь позитив, а це тисячолітня історія, починаючи з Київської Русі.

Андрій Длігач: Ніхто не зобов’язує нас відкинути історію. Але базувати нове на старому в сучасному світі – абсолютно безглуздо. Звичайно, ми маємо дбати про історію, знати історію.

Які ж країни є більш успішними? Це дослідження Енгельгардта, який спостерігав протягом багатьох років за розвитком країн, він саме показав, що протестантські країни більш ефективні, більш успішні, ніж католицькі. Бо там закладена ціннісна основа. Розвитку немає в православній релігії, на жаль. Тому ми маємо її модернізувати.
 
Дмитро Тузов: А чому? Зараз дуже багато сприйняли негативно цю тезу.

Андрій Длігач: Перш за все, тому що людина, як раб Божий – має покладатися перш за все на Бога, а не на власні можливості, розум, силу. Усе в руках Господніх – це в православній релігії є однією з ключових тез. Я насправді є православною людиною, я не хочу ніяким чином образити віруючих людей. Це питання скоріше розвитку і майбутнього, модернізації православ’я, а не відмови від релігії як такої.
 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.