Маша Назарова: Можливість критикувати командування залежить від того, як далеко ти готова зайти

«Сувора догана» — це програма про свідомий вибір кращих.

Нинішнього тижня військові Аліна Сарнацька, Маша Назарова та Борис Хмілевський аналізують наші з вами реалії очима військових. Це невідфільтрований, відвертий погляд людей, що стали на захист України.

У цьому випуску говоримо про тактичну медицину, критику військового командування та інше.

Про критику командування в армії

Маша Назарова: Всім в армії щось буває за критику, за дії. Питання тільки в тому, наскільки далеко ти готовий піти. Також річ у тім, щоб це не був якийсь пустий гейт. Тому що я, напевно, пред’являю по ділу, і, мабуть, це цікавить не тільки широку громадськість, а й людей, які приймають рішення.

Тобто це важливо, це одна з речей, яка дуже сильно нас відрізняє від ворога. Хоча кожен раз, коли хтось каже, що українці генетично відрізняються від росіян, що у нас є ген свободи, — нічого подібного. Якщо ви послужите в армії, то зрозумієте, що ми надзвичайно подібні в багатьох речах. Аж поки ми не починаємо вмикати набуті за останні роки навички українця, який говорить, не мовчить. 

Ключова різниця між нами й ворогом в тому, що у нас громадяни в статусі військовослужбовця мають доступ до ухвалення рішень. У Росії вони завжди будуть, принаймні зараз, «отбросами». В Україні ж ми навчилися таких людей не лише допускати до влади, а й брати її у свої руки.

  • Іноді брати владу у свої руки — це говорити відкрито про якісь проблеми й не бути при цьому обізваним ІПСО, оголошеним ворогом, зрадником тощо. Тому я щиро вірю в те, що треба говорити про проблеми. Вони ніколи не мають відвертати увагу від головного — ворога. Вони не мають роз’єднувати чи сіяти зрадницькі нотки.

Читайте також: Пакет крові необхідний пораненому не через 5 годин, коли поруч з ним буде лікар, а якомога скоріше — інструкторка з тактичної медицини 


Борис Хмілевський: Я абсолютно згоден з Машею, що наша перевага в тому, що ми можемо говорити про проблеми й потім їх розв’язувати. Але мені здається, що за останні півтора року ми потрохи відходимо від цього концепту. Тому що людей, які можуть відкрито критикувати, стає менше. У нас з’являються з цим проблеми, і говорити можна все менше й менше. 

  • Це не дуже хороша тенденція, тому що неможливо розв’язувати проблеми, про які не можна говорити.

А говорити зараз можна не про все, бо є дуже багато офіціозу, від якого ти не можеш відходити.


Попередні випуски подкасту «Сувора догана»:


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Теги: