facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Це перша війна, де так багато відкритих ЛГБТ-військових — тактичний медик Боря

Інтерв'ю

Про евакуацію поранених на фронті, поняття воїна та про те, як це — бути відкритим геєм у війську

Це перша війна, де так багато відкритих ЛГБТ-військових — тактичний медик Боря
1x
Прослухати
--:--
--:--

Гість — тактичний медик, інструктор, правозахисник і громадський діяч Боря. Повернувся з Німеччини в Україну, очікував на повномасштабне вторгнення. 24 лютого зустрів у Львові в готельному номері. Вирішив повернутися до Києва, у той час, коли всі виїжджали звідти.

Аліна Сарнацька: Скільки людей ти врятував під Кремінною?

Боря: Я не знаю, дивлячись, що вважати за «врятував»?

Аліна Сарнацька: Скільки евакуював?

Боря: 30,40, може навіть 50. Важко сказати, бо епіцентр цих подій (про який навіть згадав Буданов у своєму інтерв’ю, так було приємно) — це відомий ліс, де відбувається багато усього.

Тактичний медик Боря

Померти в трусах або без трусів — один з найбільших страхів на фронті

Боря: У нас була доба, щоб зібратися на фронт. Звичайно, я у першу чергу збирав усю медицину, яка мені була потрібна. Але паралельно я знав, що мені потрібні Ecoflow, генератор, Starlink — все, що потрібно для комфортного життя. Якщо є будь-яка можливість зробити умови свого перебування на війні більш комфортними, то чому цього не зробити? Ми заїхали в розбомблену хату, а за два дні в нас вже було все — цілодобове світло, інтернет, гаряча вода. Мені здається, це була єдина така хата.

Дуже швидко ми зрозуміли, що це нормально, коли вибухає сусідній будинок і кулі свистять над вікнами… У будинку була мінусова температура, ми не могли його обігріти, бо він був весь дірявий.

Узагалі три мої основні страхи на фронті:

  1. Померти в трусах або без трусів. Померти в душі, або в якійсь дурній позі. Це, звичайно, смішно, але я знаю випадки, коли дуже героїчні люди, які воювали багато років, помирали в туалеті під час обстрілу. Це тема сенситивна. І, звичайно, це ніяк не зменшує героїчність, але… Срать ходить страшно…
  2. Залишитись без зв’язку. Зв’язок на війні — топ один пріоритет. Якщо залишаєшся повністю без зв’язку — зрізаєш свої шанси залишитись живим.
  3. Залишитись без коліс. Ти ніколи не хочеш бути без автівки на фронті.

Діставши 14-річну Софію з-під завалу, почула: «Можна я вже вмру»: історія військової


Хто такий «воїн»?

Аліна Сарнацька: Потім ти вивозив людей, було багато поранених, і ти їх рятував.

Боря: З прекрасного лісу, в якому були навіть росіяни, які залишилися «сидіти» в автобусі назавжди. «Куда-то єхалі» пару місяців, правда… І чомусь вони нікуди не доїхали… Ліс дійсно страшний. Мені здається, це найстрашніше, що я бачив у своєму житті. Там дуже активно тривали бойові дії, відбувався російський наступ. Там було дуже багато ДРГ, постійно висять дрони, відбуваються обстріли, перестрілки, Ти заїжджаєш туди, і розумієш, що прямо не факт, що виїдеш, доїдеш до позиції, до точки евакуації. Бувало по-різному, тому що дуже важко, мабуть, з точки зору командування батальйону організувати евакуацію в умовах, коли відбувається постійно наступ на твої позиції. Коли позиції кожну годину міняються, обмежені ресурси. Тому в підрозділі, куди ми були командировані, був трохи організаційний хаос, кожний раз евакуація відбувалась по-різному.

Я дуже продавлював, щоб евакуація відбувалась так, як потрібно. І, здається, такою вона і була.

Аліна Сарнацька: І за це ти отримав нагороду від президента.

Боря: Так, за оборону України.

Аліна Сарнацька: Як ти думаєш, хто такий воїн?

Боря: Воїн — це, мабуть, покликання має бути. Це людина, для якої війна — це покликання. Є дуже невеликий відсоток людей, які кайфують від війни й звикли в цьому жити. Їх дуже небагато, але вони є.

Аліна Сарнацька: А ти не воїн?

Боря: Ні, я — правозахисник, громадський активіст, керівник правозахисного проєкту, але не воїн.

Аліна Сарнацька: А якщо покликання в тебе немає, то що покликало тебе з Німеччини у Львів, а звідти в Київ?

Боря: Цінності. Я вважаю, що це базова штука, яка має бути у всіх людей. Цінності — те, що взагалі визначає нас як людей, а не просто істот. Моя базова цінність — це особисте відчуття свободи, віра в демократію, віра в права людини, справедливе суспільство. Ці всі цінності мене ведуть все життя.

Аліна Сарнацька: Готовність зі зброю захищати свої цінності — це не те саме, що бути воїном?

Боря: У моєму розумінні ні. Коли ти говориш слово «воїн», я собі уявляю вікінга з татуюваннями, який на дракарі пливе кудись…

Про військових та економічний фронт

Аліна Сарнацька: Відчуваєш себе військовим?

Боря: Відчуваю.

Аліна Сарнацька: А як давно? Коли відчув?

Боря: Мабуть, після того, як побув тимчасовим виконувачем обов’язків начмеда батальйону. Коли ти знайомишся з журналом обліку журналів і з журналом видачі мила, коли починаєш розписуватись за те, що ти ознайомлений з інструкцією про заборону одиночного купання в лютому…

Журнали — це половина нашої армії.


Читайте також: Про зарплату в IT і в ЗСУ, побут піхотинців, першу зброю: інтерв’ю з програмістом, який пішов воювати


Аліна Сарнацька: А що б ти сказав цивільним, які думають, чи не піти їм в армію?

Боря: Піти.

Аліна Сарнацька: Чому?

Боря: Тому що ми в армії вже досить довго. Це виснажує — психічно, морально, взагалі в будь-якому сенсі. Величезна кількість людей, які воюють від лютого місяця і до зараз, і мали за цей час до 5 днів відпустки… Є люди, які воюють і не бачили своїх рідних близько року… 5-10 днів відпустки за рік на фронті — це абсолютно неспівмірні речі, з цим треба щось робити. Я думаю, найближчим часом це питання постане досить гостро.

Люди не можуть служити вічно.

Сумна тема, але все більше і більше людей асоціюють себе не з армією, а з тими, кого армія має захищати. І таких людей реально більше з кожним днем. Людей, які тримають «економічний фронт», купуючи лавандовий раф на Хрещатику, стає більше. Це відчувається. Суспільство відмежовується від війни. Я не засуджую, я розумію, чому так відбувається. Але ми маємо пам’ятати, що війна ще не закінчилась. Ми все ще воюємо з величезною махіною, яка здатна вигравати війни, здатна знищувати народи, і ми все ще маємо шанси програти цю війну. Якщо ми не будемо мобілізовані.

В українській армії величезна кількість ЛГБТКІ+

Аліна Сарнацька: Ти відкритий гей в армії. Як тобі було з цим?

Боря: Ну «відкритий гей в армії» звучить цікаво. Тому що, мені здається, в армії всіх пох**. У тебе є посада, в тебе є звання. Ось твоя самоідентифікація в армії. Я можу собі уявити хвилю хейту за жарти про гендер і сексуальну орієнтацію, але в армії твій гендер — це молодший сержант, а сексуальна орієнтація — помічник гранатометника.

Особливо на фронті. Ти воюєш, твоє завдання — виконувати ті обов’язки, які на тебе покладені. Я важко собі уявляю ситуацію, коли поранений, якому відірвало ногу, у швидкій, дізнавшись, що його рятує гей, сказав би: «Ні-ні-ні, стопе, чувак, зупиняємо „швидку“, хай я буду без ноги, але тільки, щоб не ти мене рятував». Такого, звичайно, немає.

У нас взагалі величезна кількість ЛГБТ-військових, які воюють в Україні. У нас є організація ЛГБТ-військових, яка досить ефективна зараз і об’єднує кілька сотень відкритих ЛГБТ-військовослужбовців. А їх в десятки раз більше.

Ми зараз не можемо оцінити масштаб того, що відбувається, в контексті прав ЛГБТ-військових. Але маємо усвідомлювати, що це перша війна у світі, в якій така кількість відкритих ЛГБТ-військових бере участь. І це матиме вплив не тільки на ситуацію з правами ЛГБТКІ+ людей в Україні, але матиме значення і в усьому світі. Тому що це руйнує дуже багато стереотипів про ЛГБТ-людей. Стереотипів, які досі живуть всюди, у тому числі й в західних суспільствах.


Читайте також: Завжди будуть люди, які казатимуть, що щось «не на часі» — військовий про права ЛГБТ 


Попередні випуски подкасту:


 

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Демонтували 800 будинків, побудували 70: чи відновлюють окупанти Маріуполь

Демонтували 800 будинків, побудували 70: чи відновлюють окупанти Маріуполь

48 хв тому
«Давайте без «давайте» або як правильно українською заохочувати до дії

«Давайте без «давайте» або як правильно українською заохочувати до дії

«Росія дійсно знищує все живе на своєму шляху»: як окупанти чинять екоцид в Україні

«Росія дійсно знищує все живе на своєму шляху»: як окупанти чинять екоцид в Україні

Перемога «Шахтаря» та прощання з Луческу: головні події спорту

Перемога «Шахтаря» та прощання з Луческу: головні події спорту