Бути офіцером правосуддя: літня школа вчить студентів стандартів кримінальної юстиції

У студії Громадського радіо – правники Злата Симоненко, Володимир Петраковський та Марія Лисенко.

Лариса Денисенко: Ви створили дуже цікавий проект – літню школу кримінального правосуддя, якою раніше, як мені здається, ніхто не займався. Я згадую, як викладався кримінальний процес за часів мого навчання. Це було давно, але за цей час зміни відбулися не надто потужні. Ви намагалися додати в програму практику, розвиток, інституційні реформи, щоб загалом люди усвідомили, що таке кримінальна юстиція. Як ви відбирали людей для участі у літній школі? Для чого це вам потрібно як юристам, які кар’єрно справдилися.

Володимир Петраковський: Ця школа проводиться не вперше. Просто про неї раніше не було чутно. Це третій чи четвертий рік. Її проводить американське посольство з різними організаторами. Цього року організаторами виступили ми, але кожен рік був різний акцент. Минулого року була антикорупційна школа, до того була про права людини. Кожного року був певний фокус. Цього року ми привнесли свою філософію. Вона полягає в тому, що ми хочемо показати молодим правникам, тобто людям, які ще навчаються в університеті, але вже підходять до того, аби отримати диплом і шукати себе на ринку праці. Ми їх хочемо підштовхнути до того, щоб вони передусім спробували свої сили в органах правопорядку, оскільки наш меседж такий: ніякої нової якості кримінального правосуддя не буде, якщо будуть старі кадри. Якщо погані хлопці будуть обіймати посади в поліції і в інших органах правопорядку, прокуратурі, ніякої нової якості правосуддя не буде, однак, на жаль, у нас кримінальна юстиція повністю асоціюється лише з поганими речами – з корупцією, застарілими практиками, катуваннями. Ми хочемо цей стереотип зламати і не лише дати їм якісь практичні речі, навички, а й познайомити з адекватними, розумними, прогресивними учасниками, це і судді, і детективи, і прокурори, щоб вони могли запитати, що у них відбувається, що вони роблять.

Ніякої нової якості кримінального правосуддя не буде, якщо будуть старі кадри

Лариса Денисенко: Як була побудована ця робота? Що для вас було головним продемонструвати людям, які от-от мають завершити своє навчання і обирати свій професійний шлях?

Злата Симоненко: Ми передусім фокусували свою увагу на тому, що порівнювали американський кримінальний процес з процесом в Україні. Ми намагалися їм донести основну ідею – змагальність сторін. Ми їх міксували, вони були і захисниками, і прокурорами, і детективами. Вони затримували, проводили обшуки, у них були всі ці практичні навички, які вони можуть застосувати в реальному житті. У нас був прокурор з США. Він сказав дуже правильну фразу: як прокурор, так і захисник є офіцерами правосуддя, є руками суду, який повинен зібрати, проаналізувати і оцінити докази. У наc було 40 студентів. Ми намагалися саме це їм і вкласти, щоб стиралася радянська система юридичної освіти, що потрібно обов’язково довести вину, не можна відмовитися від обвинувачення в суді.

Марія Лисенко: Дуже цікаво зазначити той факт, що робота в цій школі, робота груп студентів була побудована як командна робота над одним кейсом, який розробили Володимир разом з експертами. Це справа про факт, який мали оцінити студенти, зрозуміти, чи є там склад злочину, чи немає. Далі вони рухалися по кримінальному процесу. Справа, над якою працювали студенти, була складена так, що там було достатньо аргументів для позиції і обвинувачення, і захисту. Кожен студент в межах підготовки мав роль або захисника, або обвинувачення. Обиралися ролі рандомно, тобто мали бути готові обидві позиції. Це було дуже цікаво, коли вони ставали один перед одним і починали вибудовувати свою позицію. Я сподіваюся, що нам вдалося показати, що жодна справа не є однозначною.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.