З інвесторами треба спілкуватися тією мовою, яку вони розуміють — Гошовський

Ірина Соломко: 26 січня в Києві відбулася презентація інвестпаспорта Миколаєва. На що розраховує влада міста?

Василь Гошовський: Все пройшло надзвичайно добре, в нас зареєструвалось більше 80-ти представників міжнародних компаній, різних фінансових інституцій, інвестиційних фондів. Вони почули про наше місто те, що кожен інвестор хотів би почути. Адже в нас є можливість проводити земельні аукціони, інвентаризоване комунальне майно. Ми можемо з відкритого конкурсу надати право оренди чи продати це комунальне майно. Ми проробили багато бізнес-кейсів, щоб інвестор побачив, в які сфери міста сьогодні найвигідніше інвестувати гроші.

Влада має монополію на майбутнє. Тобто сьогодні вона може знати, що буде відбуватися через рік, два, три. І саме це потрібно інвестору для розуміння ризиків та можливостей.

26 січня був перший раз, коли місто на такому рівні робило презентацію для інвесторів.

Ірина Соломко: Які питання ставили інвестори? Чи бачили ви зацікавленість?

Василь Гошовський: Звичайно. По-перше, нам було приємно, що прийшли ті, хто вже працює в Миколаєві. Були представники торгової марки «President», яка вже 20 років веде бізнес. Керуючий директор сказав, що він надзвичайно задоволений роботою в нашому місті. Був вражений тим, що міський голова Миколаєва завжди готовий допомогти, співпрацювати, відповідає на телефонні дзвінки і в ранку, і вночі. Тому ця компанія заявила, що буде розширяти бізнес у Миколаєві.

Також ми почули про те, що є проблеми з центральними та контролюючими органами влади, але міський голова сказав, що готовий бути лобістом бізнесу, що він зацікавлений у створенні робочих місць та конкурентоспроможності міста.

Ірина Соломко: Яким чином буде відбуватися поширення цієї інформації?

Василь Гошовський: Найпростіший інструмент поширення – це сайт. Ми розробили портал для інвесторів investinmyk.com, де є всі наші контакти, мапа з об’єктами та інвестиційний паспорт. Крім того, ми плануємо поширювати брошуру, яку надрукували, через посольства, інвестиційні компанії та банки, щоб клієнти бачили, яким чином вони можуть працювати в Миколаєві.

Також ми плануємо на весні зробити величезний матеріал про Миколаїв у журналі «Бізнес Ukraine», де нещодавно подібний матеріал на 76 сторінок вийшов про Харків. За кордоном про Україну знають дуже мало, тому писати треба на тій мові, яку розуміють наші потенційні інвестори.

Ірина Соломко: Миколаїв в минулому році був на третьому місці по залученню інвестиційних коштів. Скільки вдалося залучити і на що вони були витрачені?

Василь Гошовський: За період з січня по лютий 2016-го року загальний об’єм прямих інвестицій склав близько 370-ти мільйонів доларів. Цього року основні інвестиції – це два великих проекти: американська компанія, яка вкладала гроші в розвиток портової галузі і експорт зерна через Миколаїв, і китайська державна аграрна компанія, яка відкрила оліє-екстракційний комбінат в нашому місті.

Хочу додати, що на початок 2016-го року через Миколаїв експортувалося 70% зерна, яке вирощується в Україні.

Ірина Соломко: Це проект Агенції розвитку Миколаєва?

 Василь Гошовський: Так, це був проект Агенції розвитку Миколаєва, він був підтриманий Фондом Western NIS Enterprise і його президентом Ярославою Джонсон.

Ми зі свого боку виконали всі зобов’язання, налагодили місточок, який в подальшому буде слугувати місцем комунікації між бізнесом, владою і громадою. Це означає, що бізнес буде знати, куди приходити, а співробітники інвестиційного підрозділу Агенції будуть їм допомагати.

Ірина Соломко: Ваша Агенція існує вже рік. Що за цей час  вам вдалося зробити?

Василь Гошовський: Задача Агенції – працювати зі стратегічними документами, робити проекти розвитку, втілювати їх в життя та намагатися залучати позабюджетні кошти, тобто кошти міжнародних організацій.

Ми змогли за час свого існування розробити 41 проект, завдяки чому вдалося залучити близько 4,5 млн грн. при витрачених з місцевого бюджету 800 тис. грн на роботу агенції.  

Ірина Соломко: Якими проектами ви пишаєтеся?

Василь Гошовський: Робота з інвестором і конкурентоспроможність міста – це дуже важливо. Міський голова говорить, що це одне з його ключових завдань, а ми – його руки, які ці завдання виконують. Тому наша ключова ціль – донести інвестору, чому потрібно вкладати кошти саме у Миколаїв, а не в Одесу чи  Херсон, які також знаходиться на морі.

Крім того мені надзвичайно подобається проект, який пов’язаний з урбаністичною освітою та громадським простором в місті. Місто має бути гарним, а люди повинні відчувати себе долученими до процесу зміни міста на краще.

Тому цього року за підтримки Western NIS Enterprise ми реалізовуємо проект, який називається Реконструкція площі Соборної та вулиці Соборної. Соборна площа – це центральна площа Миколаєва, раніше вона мала назву Леніна, і на ній стояв пам’ятник. Зараз його немає, відповідно, потрібно щось робити з площею, адже вона була запроектована як місце ідолопоклоніння дідусеві Леніну.

Ми розробили сайт, через який оголосили конкурс ідей на перепроектування цієї площі. Згодом отримали 54 заявки, з яких відібрали за конкурсом найкращі три. Ці ідеї будуть втілені в технічні завдання, цього року розпочинається офіційний конкурс, який буде передбачати відбір проектної організації на створення проекту реконструкції площі.

Перед тим, як запускати цей проект, ми хотіли пояснити людям, для чого ми його хочемо втілити. Тому підключилися до Всеукраїнського проекту «Майстерня міста», і минулого року сім днів прямо навпроти міської ради на газонах відбувалися освітні лекції, кожен день в різній сфері урбаністики. В тому числі, ми обговорювали саму Соборну площу, чому вона така, якою вона мала би бути, які є приклади в інших державах та містах.

Ірина Соломко: Хто ці люди, які обговорювали з вами ці питання?

Василь Гошовський: Було надзвичайно багато людей саме з міста. Я пам’ятаю, що прийшла начальник відділу охорони культурної спадщини, яка висловлювала свою позицію щодо історичної цінності площі. Також були й ті, хто бажав повернути Леніна.

Та в основі своїй приходили молоді люди, вступали в дискусію та говорили, що їм потрібні зручні доріжки для колясок, що потрібно спилювати старі дерева, які є небезпечними. Точилися дискусії, тим самим була виконана наша місія, коли ми хотіли привернути увагу містян до обговорення питань свого міста.

Ірина Соломко: Як вам вдалося мобілізувати населення та громаду?

Василь Гошовський: Універсального рецепту немає, в кожному випадку потрібно оцінити ситуацію. Ми проводили опитування, яке показало, які групи людей цікавляться цим питанням, а яким все одно. Потім ми почали багато говорити про наш проект в соціальних мережах та місцевих ЗМІ ще до того, як почали щось робити. Якщо ти хочеш щось зробити і щоб люди до цього долучилися, розкажи, в чому проблема та поясни, які є варіанти рішення. В решті до нас долучилося багато людей.

Ірина Соломко: Ще один важливий проект, який реалізовується – це сміття. Ви намагаєтеся змінити ставлення мешканців міста до того, як потрібно його збирати. Наскільки важко це робити?

Василь Гошовський: Це важко робити, бо в Україні ніхто не займався сміттям. У нас одна з найгірших в Європі ситуацій з муніципальними твердими побутовими відходами.

Це пов’язано з тим, що в нас немає нормального законодавства, якихось принципів та нормальних прикладів. Тому сміття вивозили, ніхто не бачив, де ті смітники, і люди особливо не цікавились цим питанням.

Буваючи в Європі, ми побачили, що всі рішення по сміттю пов’язані лише з сортуванням відходів. Коли людина, наприклад, викидає окремо пластикові пляшки від решти сміття.

Переконати в цьому старших людей виявилося дуже важко. Ми ходили по будинках, питали людей, чому вони сортують сміття по корзинам для сортування, які встановленні біля їх будинків. Всі говорили, що це важко.

Тоді ми зрозуміли, що найпростіше впливати там, де ще немає інституційної пам’яті. Отже, ми почали проект з впровадження роздільного збору сміття в школах. І в 10-ти школах Миколаєва ми поставили урни, які дозволяють збирати сміття за п’ятьма різними категоріями: скло, папір, метал, пластик і батарейки.

І були придумані таки стимули, що школа отриманні гроші від зданого сортованого сміття зможе витратити на власні потреби.

Отже, ці школи, ще до того, як ми привезли їм урни, вже зібрали по 2-3 тони макулатури. Наразі макулатуру можна здати по 2,5 грн за кг. Тонна – 2500 грн. Для школи – це супер. А є ще пластик, який теж коштує.

В цьому проекті ми обрали дітей як агентів змін, які мають народити цю політику.

Що далі? Минулого року в місті був проведений інвестиційний форум, де було представлено дослідження того, які є взагалі види сміття в Миколаєві, що з ними можна робити. Зараз ми розробляємо умови інвестиційного конкурсу, на що виділено декілька земельних ділянок і колишніх старих приміщень. Ми будемо проводити цей конкурс, щоб зайшов інвестор і побудував.

Плюс ми дякуємо Міністерству екології, яке в грудні презентувало проект Національної стратегії поводження з відходами. Документ – не остаточний, але якісний, хороший та цікавий. Всі охочі можуть зайти на сайт міністерства, знайти проект та написати свої зауваження та пропозиції.