Віталій Портников: Ніхто зараз не знає, як вирішити українсько-польську кризу

Про стратегічну невизначеність Франції. Що можуть означати ці зміни?

Віталій Портников: Я думаю, насамперед це говорить про те, що у Європі є політики, які готові розмовляти з Росією мовою так званої «стратегічної невизначеності». Це відомий політичний прийом. За великим рахунком він використовується всіма сторонами.

Можна назвати хорошим прикладом стратегічної невизначеності політику Сполучених Штатів щодо Тайваню. Тому що США ніколи чітко не говорили, якими будуть їхні дії, якщо Китайська Народна Республіка вирішить, що вона здатна розв’язувати проблему Тайваню воєнним шляхом. Вашингтон говорить, що він буде захищати Тайвань. Але як саме? Про це ніколи не говориться.

За великим рахунком, те, що говорить Володимир Путін про ядерну зброю, це політика стратегічної невизначеності. Це про те, що Росія, в принципі, може застосувати ядерну зброю, але за яких обставин, як саме, проти кого. Це завжди залишається невизначеним. Коли президент Макрон говорить, що війська західних країн можуть бути присутні на території України, він же не говорить, у якому форматі. Для українського глядача це не такий принциповий момент, але насправді в політиці це дуже серйозно. Тому що це створює певну знервованість.

Росіяни думали, що Україна — це полігон, і все це — гра. Це не зовсім гра — це політика іншого рівня.

Мирна угода?

Тетяна Трощинська: Про статтю у Wall Street Journal. Хто пропустив, нагадаю. Це подробиці проєкту мирної угоди за 2022 рік, яка нібито з’явилася у квітні. Видання приходить до висновку, що тоді українська влада була готова до широкого спектра поступок задля «мирної» угоди з Росією. Наскільки вже немає цього бачення «угоди»?

Віталій Портников: По-перше, я хочу сказати, що поява цієї публікації — це прекрасна ілюстрація того, як взагалі циркулює інформація. І я вам хочу нагадати, що у 2022 році ми все це знали й самі. Це все повідомлялося тоді.

Я не розумію, чому виникла ідея сенсаційності цієї новини. Я думаю, що треба аналізувати не літеру, а дух. Треба зрозуміти ідею всіх цих угод, хто б їх не пропонував. Головна ідея цієї угоди — це ідея перетворення України на протекторат. Це взагалі відома ідея будь-якої російської політики. Росія з давніх часів завжди діяла так, щоб якщо їй не вдається все це проковтнути відразу, тобто виграти війну, запропонувати цій країні умови протекторату.

«Так, ми визнаємо, що ви суверенна держава, ми бачимо, що не можемо вас завоювати, але у нас є свої потреби щодо безпеки, якщо ви їх врахуєте, все буде гаразд». В усі часи все було однакове — «створюємо дружню державу, яка не здатна нам опиратися». Путін ніколи нічого не вигадує, а тільки користується старими напрацюваннями. Я маю віддати йому належне — є таке враження, що він живе в архіві Федеральної служби безпеки РФ.

Якщо Росії вдасться перетворити Україну на таку державу, то це просто буде тимчасова ситуація. Великою мірою, я навіть не впевнений, що згодом Росії ще раз доведеться воювати, тому що така держава досить швидко очолюється так званою «партією миру». Тобто ми можемо говорити про грузинізацію України.

Читайте також: Що може запустити розпад РФ?

Україна та Польща

Віталій Портников: Таку ситуацію між нами можна було передбачити. Тому що у 2022 році скасування обмежень було проявом емпатії. І ніхто не ставив це під сумнів. Наші центральноєвропейські сусіди це активно лобіювали. Польща насамперед. Жодний польський фермер тоді не сказав «Що ви робите? Їхня продукція піде на наш ринок і там витіснятиме наше збіжжя». Це було б самовбивче рішення. Якби польські фермери вийшли і на тлі Бучі це сказали, то всі про польське суспільство говорили б, що у них немає серця. І от це відбулося зараз.

Два роки — це час, коли емпатія починає вичерпуватися. Навіть за рік. І от тепер виникає величезна кількість питань.

У нас війна не закінчилася. А таке враження, що ніби закінчилася і потрібно вже запроваджувати старі обмеження. А поляки при цьому кажуть, що вони наші найкращі друзі, але не настільки, щоб мати якісь проблеми зі своєю економікою. Це дивно звучить. Бо мова йде про країну, яка воює. Як тоді ви з нами солідаризуєтесь? Якщо Росія хоче з одного боку знищити нашу економіку, а ви з іншого до цього докладаєтеся, то в чому складається дружба? Дружба — це ж не тоді, коли ти робиш для друга щось, що потрібно виключно тобі. Справжні друзі — це коли хтось просить тебе про якусь поступку.

Потрібні нові спільні домовленості між Україною, ЄС і сусідніми країнами. Реальні домовленості, які мають не просто догодити учасникам протесту, а розв’язувати реальні економічні проблеми. Знайти компроміс. Навіть коли мова йде про постачання продукції на ринки інших країн ЄС.

Ми що, маємо повернутися до норм угоди про асоціацію? Але ж це не чесно. Вона була підписана, коли ніхто не думав про війну та знищення української економіки. Якщо є бажання відновити якісь обмеження, то вирішімо, які саме. Але ми не маємо цивілізованої розмови. Є просто бажання польських політиків розв’язувати проблеми перед місцевими виборами.

Слухайте також: ЄС вирішив заспокоїти фермерів, посиленням контролю за експортом українського зерна

Президент України та його легітимність

Тетяна Трощинська: Є подання до Конституційного суду стосовно президента України, термін якого закінчується у травні. Принаймні був намір таке подання зробити.

Віталій Портников: Між наміром і реальністю є різниця. Я думаю, якби цей запит дійсно був, усім було б простіше аналізувати цю ситуацію. Її маємо коментувати не ми з вами, а Конституційний суд.

Поглядів багато. Я вважаю, що стаття, яка говорить, що президент України виконує свої повноваження до вступу на посаду наступного президента, є вичерпанням ситуації. І вона не суперечить статті, яка говорить, що президент виконує свої обов’язки вже 5 років. Але інша людина може сказати, що все це говорить про протилежну історію.

Щоб поставити на цьому крапку, я б на місці самого президента та депутатів ВР звернувся до Конституційного суду. Не сумніваюся, що росіяни будуть цю історію розхитувати.

Я весь час казав і зараз повторю — джерело легітимності — це уряд національної єдності. У будь-якому разі і президент, і парламент конституційно можуть не вичерпувати свої мандати, але з точки зору часу мандату вони їх вичерпали.

Тетяна Трощинська: І з точки зору суспільної довіри є певні моменти.

Віталій Портников: І це тільки посилюватиметься.

Тетяна Трощинська: Мені здається, що президент у першу чергу зацікавлений в історії звернення до Конституційного суду.

Віталій Портников: Тим більше він, як людина, яка має юридичну освіту, прекрасно має усвідомлювати важливість остаточного вердикту. Не для самого нього. А для правильного функціонування державних інституцій.

Читайте також: Про що Зеленський говорив на зустрічі зі своєю фракцією

Нагадаємо, 21 лютого Володимир Зеленський провів першу за час повномасштабної війни зустріч з депутатами фракції «Слуга народу». Конкретні теми й питання, обговорені протягом зустрічі, офіційно не оголошувались.

За словами Олександра Леонова, виконавчого директора Центру прикладних політичних досліджень «Пента», Давид Арахамія сказав, що зустріч була запланована ще з минулого року, але рядові депутати від «Слуги народу» вчора зранку говорили, що їх не ставили до відома. Тобто зустріч була запланована значно раніше, але депутати про неї не знали.

Багато хто вважав, що Володимир Зеленський збирає фракцію, аби забезпечити голосування за законопроєкт про мобілізацію, але про це не було сказано нічого особливого. На жаль, також нічого не було сказано щодо законопроєкту про Бюро економічної безпеки, хоча вчора була дуже жорстка реакція послів Великої сімки. 

Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі