Як повідомляє Суспільне, Служба безпеки України разом зі Силами оборони завдала удару дронами по російському аеродрому «Морозовськ». Унаслідок атаки були знищені щонайменше 6 літаків, а ще 8 зазнали суттєвих пошкоджень. На атакованому летовищі базувалися бомбардувальники Су-24, Су-24М, Су-34, які Росія використовує для скидання КАБів по позиціях ЗСУ та прифронтових українських містах.
Про цю та інші новини тижня говоримо з журналістом, письменником і публіцистом Віталієм Портниковим.
Віталій Портников: Потрібно зрозуміти просту річ: якщо не знищувати російські військові арсенали на території РФ, то війна може продовжуватися до безконечності. Тому що ми маємо абсолютно асиметричну ситуацію: Росія може гатити по українських об’єктах як цивільної, так і воєнної інфраструктури, а ми не можемо використовувати зброю наших союзників для того, щоб знищувати російську потугу. Ми навіть дронами не можемо бити, з погляду наших союзників, тому що вони не хочуть, щоб були удари по території РФ.
Тоді виникає питання: про що ми говоримо? Як ми взагалі воюємо? Чи це є взагалі війною? У такій редакції це не війна. Це війна між метрополією та колонією. У колонії є можливості відбитися. Якщо вона весь час боротиметься з метрополією, завдаватиме їй ударів на власні території, створюватиме велику кількість економічних і демографічних проблем, то, може, метрополія в якийсь момент вирішить, що їй це поки не потрібно, зупиниться.
Але якщо це реальна війна, то під час неї знищують об’єкти на території обох країн, які воюють. Це просто абетка війни. Інших війн не буває.
Тетяна Трощинська: Якщо говорити про удари по заводах «шахедів» в Єлабузі та Нижньокамську, що в Татарстані, то ГУР Міністерства оборони підтверджує це. Раніше ж казали про те, що хтось покурив тощо. Тобто тепер ми бачимо дедалі більше офіційних підтверджень від Сил безпеки й оборони України. Це є свідченням ширшого відкривання цих дверей?
Віталій Портников: Я сподіваюсь, тому що не розумію, чому ми маємо приховувати удари по Росії. Ніби, якщо ми визнаватимемо удари по Росії, то вона образиться і щось погане зробить? Що ще вона має зробити?
Ідея, що Росія має якесь незрозуміле право бити по території України, а Україна не має права відповідати ударами по території Росії, мені видається шизофренічною.
Ізраїль, наприклад, не визнає своїх ударів по території Ірану чи інших арабських країн, тому що він з цими країнами не знаходиться у стані війни. Ізраїль намагається зберігати певні норми міжнародного права і не визнавати своєї участі в тих чи інших ударах. А в нас інша ситуація, у нас відкрита війна.
Читайте також: В ООН заявили, що закликають «всіх не атакувати об’єкти цивільної інфраструктури»
Тетяна Трощинська: Цього тижня з’явилася публікація The Wall Street Journal про перемовини президента Макрона із президентом Байденом і канцлером Шольцом. Президент Франції намагався переконати їх у тому, що позиція стосовно війни Росії з Україною має бути значно гострішою та вираженою.
Але, наскільки я розумію, логіка управління ескалацією поки що перемагає у канцлера Шольца і президента Байдена.
Віталій Портников: Звичайно. Президент Макрон мав дуже просту ідею, яку він хотів донести до своїх колег: в умовах, коли монополією на стратегічну невизначеність володіє Росія, Захід в принципі не може нічого серйозного зробити.
Путін абсолютно блискуче проводить політику стратегічної невизначеності. Ми не знаємо, чи готовий він до реального конфлікту з країнами членами НАТО. У Росії говорять, що не збираються нападати, але якщо побачать, що члени Альянсу прямо беруть участь у конфлікті, то будуть відповідати.
Там кажуть, що не збираються застосовувати ядерну зброю, але якщо раптом щось буде загрожувати РФ, включно з окупованими територіями, то застосують. Чому ж тоді росіяни не били, коли українці увійшли до Херсону? За їх словами, якщо захочуть, то вдарять, а можуть і не вдарити.
Ми на це дивимося, як на танець святого Віта. Тому федеральний канцлер Німеччини не знає, чи можна надавати Україні TAURUS, чи не можна. Бо він не знає, як зреагує Росія. У його концепції, де Захід не може дозволити собі пряме зіткнення з РФ, він залишається повністю дезорієнтованим, чого Путін й добивається.
Президент Франції спробував цю ситуацію змінити. Він сказав, що не тільки Захід має хвилюватися, хай у Росії теж похвилюються. І це спрацьовує. Сам фактор розмови міністрів оборони Росії й Франції свідчить про те, що Москву це цікавить.
Але з Макроном не погодилися, бо є концепція президента Байдена, і вона проста. Ця концепція завжди існувала. Він її дотримувався, коли був сенатором і вимагав допомоги боснійцям у їхній війні. А коли він був віцепрезидентом США, то вимагав вивести американські війська з Афганістану. І він поводиться так зараз.
Ідея президента Байдена полягає в тому, що американці мають допомагати країнам, які хочуть побудувати демократію і можуть чинити опір агресії, але самі не мають в цьому брати участь. Тим більше мова йде про погрозу з боку Путіна і про загрозу ядерного конфлікту з найбільшою, окрім США, ядерною потугою сучасного світу.
Також є підхід Трампа: оскільки Україна все одно нібито не може здолати Росію, і рано чи пізно доведеться війну закінчувати, то не треба «викидати мільярди доларів на вітер», бо їх можна витратити на самі Сполучені Штати. На думку Трампа, потрібно просто домовитися з президентом Путіним про те, чого він хоче, щоб припинити цю війну.
Тобто є два підходи від американських політиків. Третього немає. Українці, звичайно, хотіли б, щоб був третій підхід, але йому нема звідки взятися.
Читайте також: Заяви Макрона спрямовані на його майбутні амбіції — політолог
Віталій Портников: Нині з території Білорусі, яку контролює Росія, можна йти на Київ. Це смертельна небезпека. З іншого боку, можна щось влаштовувати з Польщею і Литвою, адже є Сувальський коридор (територія, яка з’єднує балтійські країни з Польщею, а Калінінградську область РФ — з Білоруссю — ред.).
Якби Білорусь була європейською державою, яка була хоча б членом Євросоюзу, то всі могли б зітхати вільно. А насправді ж зараз є невеличка частина території, яку російська армія з території Білорусі може перерізати, щоб увійти до Калінінградської області.
До речі, про Калінінградську область. Звертаємося до «чорного генія», Йосипа Сталіна. Багато хто думав про те, чому він не приєднав Калінінградську область до Литви після Другої світової війни. Адже це для литовців було б моментом історичної справедливості. Ця територія досі в Литві має назву «Мала Литва». Саме в Кенігсберзі виходили перші литовські книжки. Це священна земля, як для українців Галичина.
Але Сталін вирішив, що ця територія має бути територією Росії, до якої вона ніякого стосунку не має. Це треба було, щоб тримати в напрузі радянські республіки, що перебували в цій зоні. Потрібен був шматок так званої справжньої Росії — з флотом, воєнною базою. І зараз це спрацювало. Адже якби там не було цієї псевдо-Росії, якої там ніколи не було в історії, то не було б зараз цієї ситуації.
Сталін спеціально створив своїм спадкоємцям анклав, за допомогою якого можна кошмарити Європу. І важливою умовою того, щоб ця рушниця могла вистрелити, був контроль над Білоруссю.
Читайте також: У Білорусі оголосили оголосило про перевірку бойової готовності в армії
Тетяна Трощинська: Інститут вивчення війни, посилаючись на дані російського міністерства оборони, повідомив, що 16 тисяч росіян за останні 10 днів прийшли добровільно записуватися в армію після теракту в «Крокус Сіті Хол». Я не є аналітикинею в цьому напрямку, але для мене це дивно, тому що я не до кінця розумію, навіщо «Крокус Сіті Хол» для надихання більшої мобілізації в Росії. Здавалося, Путін це і так може робити. Чи тут щось заховане, що варто пояснити?
Віталій Портников: Мобілізація в Російській Федерації побудована на досить стабільних фінансових засадах. І це абсолютно нормальна тактика будь-якого тоталітарного режиму. Це, до речі, той ефект, який ми не можемо досягти, навіть якщо хотіли б. У нас немає фінансового стимулу, коли мова йде про мобілізацію. Але питання в тому, що в нас люди самі можуть заробити гроші, не йдучи добровільно в армію, щоб їх отримати
У Росії ж режим доводить людей до маргінальності. Тобто він на певній території створює ситуацію, де ти не можеш вижити, взяти іпотеку на квартиру тощо. Є приклади хлопців з маленьких бурятських селищ, які пояснювали, чому вони пішли в армію в такій кількості. Річ у тім, що їм хочеться жити по-людськи, із сім’єю, дітьми, роботою, але в них немає грошей. Це звичайні хлопці, які вважають, що в них є життєва перспектива, а її немає. І тут їм кажуть, що є перспектива — йти в армію та мати величезні гроші.
За великим рахунком, російська мобілізація — це мобілізація маргіналів.
Подивіться, яка кількість людей йде служити з Москви добровільно. Десь на нулі ці цифри. До речі, я б хотів би дізнатися, чи ці 16 тисяч людей, які мобілізувалися немовби у зв’язку з «Крокус Сіті Хол», з Москви взагалі? Я не думаю. Адже якщо ти знаходишся в Москві, то там, щоб вижити, треба отримувати набагато більше, ніж в Бурятії. І ти маєш шанс, працюючи зранку до вечора, заробити гроші для того, щоб там вижити. Тому жити в Москві краще, ніж служити в армії. А жити в бурятському селі — це гірше, ніж служити в армії.
Тетяна Трощинська: Тобто теза про те, що теракт в «Крокус Сіті Хол» мав би призвести до мобілізації, не витримує критики, з вашого погляду?
Віталій Портников: Я взагалі не вірю в політизованість російського суспільства. Я вважаю, що російське суспільство деполітизоване й аморфне. І воно таким весь час було. І це дуже важливий момент, який українці ніяк не можуть усвідомити. Не можуть усвідомити.
Читайте також: «Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський
Нагадаємо, міністр оборони РФ Сергій Шойгу оголосив 20 березня, що у 2024 році Москва утворить дві нові армії. Про це у своєму зведенні зазначало Міноборони Великої Британії.
Повідомляється, що дві армії будуть сформовані з 14 дивізій та 16 бригад. Точний тип, розташування та склад цих підрозділів не були зазначені, хоча найімовірніше це буде поєднання механізованих, бронетанкових, артилерійських та логістичних підрозділів.
У британському міністерстві припускають, що цілком імовірно ці підрозділи можуть бути достатньо укомплектовані особовим складом, але такі плани зіштовхнуться з нестачею нової техніки та проблемами з інфраструктурою.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі