Спостерігаю некомпетентність та повне нерозуміння ситуації протягом 12 років — екологиня Тимочко

На колишньому заводі «Радикал» у Києві зберігається понад 200 тисяч тонн матеріалів, забруднених ртуттю. Під час круглого столу за участі КМДА, профільного комітету Верховної Ради, арбітражного керуючого та представників Мінекоенерго учасники не ухвалили жодних рішень щодо подальшої ліквідації речовини

Ведучі

Єлизавета Цареградська,

Богдан Хворостяний

Гостi

Тетяна Тимочко

Спостерігаю некомпетентність та повне нерозуміння ситуації протягом 12 років — екологиня Тимочко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/02/hr-turboranok-2020-02-26_fursa.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/02/hr-turboranok-2020-02-26_fursa.mp3
Спостерігаю некомпетентність та повне нерозуміння ситуації протягом 12 років — екологиня Тимочко
0:00
/
0:00

Про шляхи ліквідації екологічного забруднення на заводі «Радикал» в Києві говорили Олександром Ткачуком, ліквідатором ВАТ «Радикал», арбітражним керуючим та Тетяною Тимочко, головою «Всеукраїнської екологічної ліги».

Тетяна Тимочко: У 2010 році «Всеукраїнська екологічна ліга» провела круглий стіл з питання визначення небезпеки, яка загрожує людям, які перебувають поблизу території заводу «Радикал». Було проведено дослідження на замовлення КМДА, було підготовлено техніко-економічне обґрунтування проєкту знешкодження небезпечних речовин на території колишнього заводу «Радикал». Був проєкт поводження з відходами, розглядалось три варіанти очищення цієї території. Це обговорювалось у зв’язку з прямою небезпекою для підземних та ґрунтових вод, а також значним випаровуванням і прямою загрозою для життя і здоров’я людей.

Без «Радикального» вирішення: хто впорається із ртутним забрудненням на столичному заводі 

Єлизавета Цареградська: Яким чином можна боротись з цією проблемою, який спосіб був би найбільш швидким та ефективним? Вивозити на полігон, що робити?:

Олександр Ткачук: Ця проблема виникла не вчора, вона існує близько 20 років. Питання щодо необхідності утилізації відходів з урахуванням діяльності, якою займався завод постало не сьогодні.

Проблема ртуті чомусь не вирішувалась. Це було пов’язано з фінансуванням цього процесу, оскільки ніхто точно не знає скільки там ртуті, є лише приблизні підрахунки, скільки просочилось в ґрунти. Оскільки ніхто не знає кількість ртуті – не відомо, скілько потрібно грошей на ліквідацію. У 2012 році робили експертизу, було встановлено, що потрібно приблизно 1 млрд 200 млн гривень, але це приблизні суми, точної відповіді нема. Ця проблема не локальна, а масштабна — наслідки можуть бути катастрофічні. Науковці стверджують, що якщо не почати розв’язувати цю проблему, то років через 30 вся ця ртуть піде в підземні води й може потрапити до Дніпра.

Богдан Хворостяний: Чи проводяться роботи з консервації цього заводу?

Олександр Ткачук: Це питання до науковців. Просто взяти збирати цю ртуть, без розв’язання питання, що з нею робити далі, куди відвозити та як утилізувати може спричинити ще гірші наслідки. Це потрібно вирішувати комплексно — вирішити, що робити далі з ртуттю та спорудами, які там знаходяться. На сьогодні КМДА обмежила доступ сторонніх осіб на територію.

Тетяна Тимочко: Це абсолютна некомпетентність людей, які опікуються цією ситуацією зараз. Спостерігаю це вже більш як 12 років. Кожного разу призначають нову людину, вони приходять, не розуміючись на цьому питанні й починають випускати в повітря некомпетентні речі. Ці люди не збираються ухвалювати ніякого рішення, бо воно їм не болить, вони тимчасові люди.

Проблема в тому, що всі варіанти, які пропонують люди на посадах, пов’язані з чиїмись інтересами. Вчора, наприклад, обговорювалась дуже активно ідея перевезення всього цього вантажу в якусь іншу область. Це абсолютно безперспективно — яке село чи місто дозволить розмістити полігон ртуті? Цей шлях неможливий, з бюджету будуть витрачені кошти, витрачений час, але ми не розв’яжемо цю проблему.

Перший варіант, що був запропонований — з полігоном, але жодна область не дала на це згоду, тому цю тему закрили. Була пропозиція зробити полігон в чорнобильській зоні, але це заборонено законодавством й не розв’язувати питання. Буль який полігон призведе до консервації цієї теми.

Другий варіант — перероблення на місці, будівництво тимчасової споруди, але жодного промислового зразка обладнання, яке може переробити цю ртуть в Україні не існує. За 9 років нічого не було зроблено.

В умовах Києва це неможливо, тому розглядався третій варіант — найбільш оптимальний. Це контейрування цих всіх відходів і вивезення за межі України на підприємства, які спеціалізують на утилізації ртутовмісних відходів.