Я проукраїнський, але молитися треба і за ворогів — пастор зі Слов’янська

Петро Дудник евакуйовував людей зі Слов’янська у 2014 році, має 10 дітей, вісім з яких є усиновленими.

•  12 квітня почалася війна в Слов’янську, ніхто не знав, що буде далі, і з кожним днем ставало все гірше. В травні вже почалися обстріли міста, з міста, почалися великі перебої з постачанням продуктів, не працювала залізна дорога, не працював автовокзал, не працювали заправки. Ще потрібно додати, що в місті була така диявольська атмосфера переслідування. Люди почали наговорювати один на одного. Закінчувалося тим, що людей просто хапали на вулицях. А люди, в яких була не слов’янська реєстрація, повинні були бути у підвалі, автоматично.
•  Ми спочатку вивозили з міста мамочок з дітьми, старих, а потім зрозуміли, що потрібно вивозити всіх, хто до нас звертається. Я думаю, що ми вивозили батьків і дітей навіть сепаратистів, і проукраїнських, і не проукраїнських, але в цьому і є цінність церкви – стояти вище і допомагати людям. Це не значить, що я не маю свого відношення до цього всього, я дуже патріотична людина, але коли ти бачиш горе людей, намагаєшся допомогти, незалежно від їх політичних поглядів.
• Я маю проукраїнські погляди, я їх не приховував і зараз не приховую, але за обличчям сепаратистів я бачив людей. Я приїжджав на їх блокпости тут у місті, роздавав їм молитвослова і читав з ним молитви, щоб вони дожили до ранку. Я їздив і на українські блокпости. Я розумію, що є процеси, коли мізки людей міняться, але якщо в цій ситуації не дати людям надію на те, що є Бог, що він може зберегти твоє життя, то може бути просто пізно.

Розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.