Гостя: Лариса Мудрак, експертка з комунікацій вищого рівня.
Лариса Мудрак: Пропаганда під час війни — це інше явище, ніж пропаганда загалом. Воєнна пропаганда пов’язана з тактичними й стратегічними завданнями фронту.
Навряд є країна у світі нині, яка не знає, що таке Україна і що тут відбувається. Зараз актуальність теми війни в Україні у західних медіа дещо спадає, але навіть кейс із «Vogue» є фактором зі знаком плюс з точки зору якісної вчасної та дієвої комунікації.
Зараз бачимо у комунікаціях влади дієвий «єдиний голос». Зрозумілою є щоденна хроніка війни, зрозумілі щоденні завдання військових. Президент та його спікери говорять чітко і зрозуміло. Це йде також на Захід. Це титанічна робота. Команда якісно займається пропагандою і контрпропагандою.
Читайте також: Що думають українці про державну мовну політику та російську пропаганду на тлі агресії РФ?
Лариса Мудрак: Один спікер, який говорить від імені влади, займається пропагандою, контрпропагандою і навіть інформрозвідкою водночас.
Контрпропаганда — це протидія ворожій пропаганді на нейтральній і ворожій території. Вона має бути удвічі якіснішою за пропаганду ворога. Я пишаюся колегами: це все робиться малими зусиллями, але дуже якісно. Світ чітко розбирається у тому, що зараз відбувається в Україні.
Воєнна пропаганда суттєво відрізняється від хорошої пропаганди у мирний час. Щоб ворог не усе знав і потрапляв у лабети наших захисників, нам треба звикнути розбиратися, що не все говорять, інформація скорочена та дещо видозмінена. Щоб перемогти, нам треба розбиратися у цьому.
Усі були шоковані пережитим у Гостомелі. Але усю правду ми можемо дізнатися після війни. Як і найстрашнішу річ — кількість наших загиблих. Правила воєнної пропаганди не змінилися з часу Першої та Другої світових воєн. Ці 10 правил прості, примітивні, однак їх треба знати. Треба розуміти, як поводиться ворог і що частково ми ведемо таку ж пропаганду. Це нормальна. Це не є утисненням свободи слова чи неправдою. Це тактика і стратегія інформаційної війни.
Читайте також: Я розумів, що Сєвєродонецьк та Лисичанськ — потенційний котел, але все одно туди поїхав — лікар Максим Прокопенко
Лариса Мудрак: Це шосте правило пропаганди: наші втрати незначні, у ворога — шалені. Після 24 лютого я була під Бучею у сподіванні, що перебудемо там недовго, що там спокійніше. Ми одразу потрапили в оточення. Мій брат, який брав участь у міжнародних воєнних операціях, став головою міської самооборони. Я брала участь із ним у всіх нарадах. Брат дозволив бути там з ним за умови, що говоритимемо коротко про втрати ворога. Ця інформація має бути передусім.
«Якщо ти помилишся, нічого страшного не буде», — попередив брат.
Ми шукали інформацію у різних джерелах. Я бачила, як змінювалися обличчя чоловіків. На третій день помітила ефект. Відбулася мобілізація сил, яка була потрібна у стані жаху, ненависті та потреби боротися. Інформація про втрати ворога підносила бойовий дух. Так діяло слово, коли люди не просто розгублені, а розчавлені ситуацією.
Лариса Мудрак: Потрібно уміти правильно розставляти пріоритети:
Ці три пріоритети спрямуйте на ресурси, яким довіряєте, де знайдете відповіді на всі свої три питання про власні пріоритети.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
0