У гостях голова Мереф’янської громади Веніамін Сітов та голова Золочівської громади Віктор Коваленко.
Веніамін Сітов: Ніхто не вірив, що війна можлива. Перші дні були дуже тяжкими та незрозумілими. Війна показала, хто є хто. «Патріоти» виявились не патріотами, а звичайні люди роблять неймовірне.
Найперший удар прийшовся на село Яковлівка. 2 березня о 23:30 з літака було скинуто 12 вакуумних снарядів. Були загиблі, поранені. Понад 100 житлових будівель постраждали. Багато з них не підлягають відновленню. Постраждали школа, садочок, будинок культури. Потім були ще прильоти. Багато загиблих наших військових.
Читайте також: Я не знаю, скільки років треба, щоб зібрати історії усіх загиблих у цій війні — кураторка проєкту Меморіал цивільних жертв війни
Перші проблеми, з якими ми зіткнулися, були на дитячу тему. Памперси, харчування для наймолодших, вода. Дуже гостро було з цим. Ми намагалися вирішувати всі проблеми.
Важливим було відновлення підприємницької діяльності та торгівлі. На щастя, підприємці швидко зорієнтувалися та почали працювати. Спочатку хліб безплатно навіть роздавали.
На цей час ми вже запустили громадський транспорт. У нашій громаді зареєстровано 6,5 внутрішньопереміщених осіб. Це офіційна цифра. Насправді ми маємо інформацію щодо 8-9 тисяч людей, яки втекли з Харкова. Без одягу, документів — без нічого. Ми допомагаємо гуманітарно, юридично. Чим можемо. Маємо проблему з робочими місцями. Багато звертаються з проханням знайти хоч щось, аби годувати родину. Нас дуже підтримали громади Західної України. Вони збирали для нас допомогу, присилали цілими фурами. Ми сортували та направляли далі. Ця допомога — неоціненна.
Віктор Коваленко: Сьогоднішня ситуація і та, яка була в березні, не багато чим відрізняється. У нас постійні обстріли. Із останнього — обстріл села на кордоні з рф. Снаряди влучили в місцевий клуб, їдальню сільгосппідприємства, підстанцію. Сильно зараз потерпають прикордонні села. Стріляють і з території росії, і з окупованої. Через руйнування в десятках сіл немає енергопостачання. У третині громади немає газу протягом місяця.
Дуже багато людей виїхало. Наприклад, село Уди. Там залишилося 35 людей із 1200. Не поїхали переважно люди похилого віку. Ми підтримуємо їх, як можемо. Волонтери розвозять гуманітарну допомогу, ліки. У нас дуже активно працюють вуличні комітети. Люди організувалися, обрали керівників. Це інструмент наразі дуже багато нам допомагає. Люди на місцях краще знають потреби місцевих, ніж ми.
У нас 55 км спільного кордону з росією. Прикордонні села в основному російськомовні, мають родичів у рф і певні впливи. Але вони дуже негативно ставляться до цієї війни. Не тільки до путіна або країни, а й до росіян, які нічого не зробили для того, щоб цієї війни не було. Ми за Україну.
Читайте також: Люди, які пережили Другу світову, кажуть, що фашисти ніколи не чинили так, як російські окупанти — Ольга Різниченко про Харківщину
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS