Пояснювала Вікторія Нєженцева, дитяча та сімейна психологиня.
Вікторія Нєженцева: Дорослим хочеться берегти дітей від складних, важких переживань. Ми уникаємо, відкладаємо розмови про смерть. Чим пізніше ми про це говоримо, тим складніше дитині сприйняти наслідки. Дитина відчуває, коли з її важливими людьми щось відбувається. Нерозуміння того, що відбувається, напруга буде ще більше травмувати, ніж сам факт. Батькам потрібно не уникати теми смерті. Слід визнати, що будуть складні переживання, сльози.
Слухайте також: Людина у горі забуває, що дає їй сили — онкопсихологиня про те, як пережити втрату
Зараз у мене у рази побільшало звернень мам дітей, чиї батьки — на передовій. Вони інколи готуються до таких розмов з дітьми.
Мені завжди складно говорити на цю тему: багато співчуття, коли йдеться про рідну людину для дитини, за якою вона горюватиме. Минулого тижня мені подзвонив тато дівчинки, у якої через війну в Україні загинув дідусь. У них був дуже тісний зв’язок, вони жили разом, дідусь дуже любив онуку. Батьки кілька днів не говорили дитині про втрату. Дівчинка розуміла, що відбувається щось погане. Коли вони наважилися поговорити з донькою, поплакали разом, через кілька днів стало набагато краще. У дитини почали проходити психосоматичні розлади, які з’явилися після смерті рідної людини.
Треба правильно пояснити усе без складних словесних зворотів. Вони лише заплутують дитину і дають надію на те, що щось може змінитися. Потрібно називати речі своїми іменами й дуже лаконічно все розповідати, витримувати паузу, у комфортних для дитини умовах.
Вікторія Нєженцева: У нас є така традиція — стримувати сльози, не показувати своє горе. Особливо, у чоловіків. Це дуже шкідливо для психофізіологічного здоров’я. Сльози придумала природа, створюючи людський організм. Коли ми плачемо — і жінки, і чоловіки — то разом зі сльозами виводимо з організму велику частину продуктів розпаду гормонів стресу. Тому усім корисно плакати.
Читайте також: Батьки мають привчитися говорити дітям правду — Світлана Ройз
Маємо розуміти, що син чи донька — це спочатку дитина, а вже потім стать: дівчинка чи хлопчик. Плакати треба учити однаково і дівчаток, і хлопчиків.
Сини, яким забороняли відчувати у такий спосіб, часто зіштовхуються із нерозумінням свої та чужих почуттів. Якщо дитина хоче плакати, дайте їй таку можливість, підтримайте, обійміть, поясніть, що ви поруч і готові підтримати й разом пройти це. Якщо у вас є бажання, потреба плакати, обов’язково плачте.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS