Діти сприймали українську школу, як важливий місточок з мирним життям: Іванна Коберник про освіту в окупованому Херсоні

Іванна Коберник: Зараз ми спостерігаємо повну байдужість Міністерства освіти та науки до освіти в окупації. Освіта, як пріоритет, пішла з радарів уряду. Це сумно. Особливо враховуючи ту ситуацію, в яку нас поставила Росія. Я маю на увазі останні атаки на енергетичну інфраструктуру, які зробили неможливим навіть онлайн навчання. Про це потрібно дуже серйозно говорити.

Школи в окупації

Іванна Коберник: Є вчителі, які попри всі ризики свідомо зберігали свій зв’язок з Україною та українською системою освіти. Ці люди стукалися в усі двері, як могли зберігали можливість навчатися в Україні. І не отримали жодної підтримки. Лише формальні відписки без жодних інструкцій як їм бути в цій складній ситуації.

Мене особисто вразила історія про те, як від батьків, які були в окупації, вимагали скриншот власноруч написаної ними заяви з особистими даними про те, що вони просять зарахувати їхню дитину на сімейну форму навчання. Тобто люди перебувають в окупації, де немає жодних прав, законності і справедливості. Де купаційна влада вимагає всіх відправити в школи за російською програмою, ходить з рейдами та погрожує відібрати дітей. При цьому українська школа вимагає прислати скриншот заяви про зарахування дитини на сімейну освіту. Я вже не кажу про те, що ми не знаємо де знаходиться класний керівник. Може, він теж в окупації. До нього може прийти окупаційна влада, знайти ці списки. А що далі — нікому не відомо. Це не вкладається в моїй голові, якщо чесно.

• Механізм і досвід того, що можна було б зробити, є. Але це можна зробити тільки з рівня міністерства, розробивши відповідні методичні рекомендації. Але МОН цього не зробив.

Переважна більшість вчителів залишилися на українські позиції. Через це окупанти не змогли відкрити більшість своїх запланованих шкіл. Частина шкіл так і не відкрилася. Так, є вчителі, які погодилися співпрацювати з окупантами, але це одиниці.

Діти майже в повному складі відвідували онлайн кроки. Їм було важливо це єднання. Вчителі розповідали мені, що вони не сильно думали про умовно фізику чи біологію. Важливіше було задовольнити потребу дітей отримувати освітній процес як острівок стабільності. Для них це було дуже важливим. Вчителі намагалися цього триматися. Діти сприймали українську школу, як важливий місточок з мирним життям.

• Коли вчителі спокійним і рівним голосом в Zoom говорять про уроки, коли за вікном чути вибухи, це героїзм.

Деякі вчителі продовжували вести уроки, навіть стоячи по кілька діб у чергах на евакуацію. Всюди, де був інтернет, вчителі все одно продовжували виходити в онлайн, тому що їх чекають діти. Є і такі історії. В такі моменти, коли розумієш, що МОН не зробило своєї роботи, стає дуже прикро.

Книжковий магазин у Херсоні

Іванна Коберник: Це історія про маму другокласника. Вони залишились у Херсоні з певних причин. Вона не хотіла віддавати свою дитину в російську школу. Написала заяву на переведення на сімейну форму навчання. Вона сама має педагогічну освіту. В книжковому магазині «Учбова книга» купила українські підручники. Я була в шоку чути про те, що в окупованому Херсоні працював книжковий магазин з українськими підручниками. Мене вразили ті люди, які не боялися в тих умовах продавати та купувати українські книжки.

Читайте також: «Усе місто було в заручниках, а тепер воно вільне і щасливе попри небезепеку» — письменниця Тамара Горіха Зерня про Херсон

Освітній процес під час війни

Іванна Коберник: Близько 20% України все ще залишаються під окупацією. В Херсоні світла немає. Діти не мають можливості навчатися онлайн. Вся Україна зараз у складній ситуації. Перебої зі світлом, опаленням. Всі українські діти зараз не мають нормального доступу до освіти. Якщо нас цікавить результат, а не галочки у звітах, треба дуже серйозно думати про чесні вимірювання рівня знань і потім про компенсаційні заняття, адаптаційні чи інтеграційні класи. Як завгодно можна це називати. Але думати про це треба вже зараз.

• На кінець цього навчального року ми отримаємо дітей з дуже різним рівнем знань.

Діти не мають можливості нормально засвоювати навчальну програму.

Це означає, що ми потребуємо:

— перегляду програм і визначення ядра знань;

— повноцінних компенсаційних занять.

Міністерство має продумати яким чином ці освітні втрати будуть долатися. Освітній омбудсмен Сергій Горбачов розробив проєкт алгоритму яким чином залучати дітей з окупованих територій до української освітньої системи. Він надіслав його до МОН ще в серпні. І досі нічого не зроблено. Чому? Міністерство освіти та науки каже: «Та якось буде». Це неприпустимо.

Читайте також: Топ додатків, які допоможуть в проведенні занять онлайн

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Публікацію здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації грантового проєкту The Women in News з WAN-IFRA. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS