Олена Давліканова: Ідея написання цієї книжки була в повітрі. Знаю, що багато журналісток і журналістів збирають історії людей. Наша книжка — це пам’ятник усьому тому, що всі ми сьогодні переживаємо. Коли війна починалася, не було єдності в називанні того, що відбувається в Україні. Ми вирішили, що треба через особисті історії розказати всьому світу про те, що насправді відбувається, — війна. Це не книга страждань. Але звісно там є страшні історії. Тому що ми документували злочини, які коїть РФ на нашій землі. З іншого боку, ми хотіли показати, що українки не тільки страждають, а й стають на захист країни та допомагають всіма можливими способами.
Ми й самі переживали певні трагедії. Шукати історії було не складно. Не було жодного відбору. Ми просто починали говорити з людьми та записували їх історії. Таким чином формувалася ця збірка.
Олена Давліканова: У книзі 8 розділів. Усі вони показують жінок і дівчат. Їхні долі, погляди, життя. Але є у них спільне: війна та нездоланність духу. Перший розділ в обох томах ми присвятили людям, яких забрала війна. Це ті, чиї життя, на жаль, передчасно перервалися. Є розділ, присвячений дітям війни. Про те, як вони реагують і переживають стрес після подій. Є історії жінок, які служать у ЗСУ або в ТРО. Розділ «На дипломатичному фронті» ми писали про жінок, які знаходяться на рівні прийняття рішень (в парламенті, в адміністрації президента, дипломатки). Окремим розділом у нас зібрані історії про волонтерок, активісток і працюючих жінок. У нас є історія про жінку, яка отримала поранення, працюючи в евакуаційному потягу. Є надзвичайна розповідь про волонтерку, яка поїхала на кордон Польщі з Білоруссю та заблокувала там рух фур.
Читайте також: Наш проєкт направлений на допомогу жінкам, які втратили роботу через війну — Мазур
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS