Як опікуючись усіма не забути про себе?

Наталя Підлісна: Жінки часто дуже виснажені. Тому що завжди беруть надто багато на себе. Навіть якщо в них наче все добре: всі здорові, хороший чоловік, успішні діти. Під час війни стрес подвоюється. Люди зрілого віку та діти сприймають війну важче, ніж люди середнього віку. Обставини, в яких опинилися всі ми, не можуть не впливати. Це викликає дуже високу тривогу та стрес. Особливо у тих, кого можна умовно поділити на «батьки» і «діти». Постає питання — як в опікунстві над всіма не забути про себе? Це дуже важливо. Це як у тій історії про літак і маску. Спочатку надягаємо маску на себе, потім на дитину чи на батьків.

• Якщо ми не попіклуємось про себе, хто буде піклуватися про всіх інших?

Як справлятися із тривожністю?

Наталя Підлісна: Дуже важливо сконструювати свій день таким чином, щоб там були усталені, постійні традиції. Наприклад, всім разом сідати та розмовляти, слухати та проговорювати у кого що на серці. Навчити своїх рідних і себе говорити про свої відчуття. Такі собі «я — повідомлення». Це дуже добре впливає на настрій та загальне порозуміння в родині. Це займає зовсім не багато часу, але є надзвичайно важливим. Тут ви можете складати плани як захиститися від війни. Наприклад, що робити якщо зникне зв’язок і ми загубимось? Де зустрічаємось? Як діємо, якщо обстрілюють наше місто?

• Складені плани дій значно знижують тривогу.

Територіальні війни

Наталя Підлісна: Коли ми жили з онукою, ми розповідали їй зранку які у нас плани на день: що роблю я, що робить дідусь. Вона казала, що їй це дуже подобається. Вона розуміє що ми будемо робити й планує щось собі. А це ідеально. Бо кожний поважає часовий простір іншого та надає його, коли трохи не вистачає.

Про все можна домовитися. «Цей кут з 11:00 до 12:00 мій. Не заважайте мені». Це працює. Не одразу, звісно, але працює. Дуже важливо розподілити простір і просто домовитися.

Читайте також: Уцілілий будинок не означає, що війна не зруйнувала життя — психологиня

Сплутані ролі

Наталя Підлісна: У спокійному житті краще не плутати ролі. Батьки, діти. Але під час великого стресу нормально, коли доросла дитина стає «головною дорослою» в сім’ї. Це дуже важко прийняти тим, хто бачив цю дочку чи сина дитиною. Але інколи всім хочеться побути не дорослими. Треба домовлятися про принципи, які будуть допомагати уникати конфліктів. Коли ви в ролі «головного дорослого» говорите з батьками, не починайте з питань, які викликають протиріччя. Дайте спочатку висловитися. Критикуйте позитивно. Критика має бути засобом, а не метою. Ви маєте говорити критично не для того, щоб показати, що ви тепер краще за них і  знаєте більше, а для того, щоб щось донести, але обов’язково з повагою.

• Критикується справа, діяльність, але не людина.

Читайте також: Зараз не «124 лютого», нам потрібно казати собі, що зараз червень 2022 — психологиня Світлана Ройз

Проєкт реалізований спільно з Всеукраїнською жіночою єврейською організацією «Проект Кешер» (Україна) за фінансової підтримки «Project Kesher» (США)

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS