Гостя — Ірина Подоляк, народна депутатка України 8-го скликання, заступниця міністра культури, молоді та спорту у 2019-2020 роках.
Ірина Подоляк: Те, що зараз відбувається у сфері публічного управління та культури, (реорганізації, ліквідації, розділення, створення нових інституцій) — це війна без правил. Реорганізація «Довженко-Центру» — це де-факто його ліквідація.
Як можна ліквідовувати сталу інституцію, яка, попри невелике державне фінансування, за десятки років зробила так багато задля популяризації українського кіно, виривання українських режисерів і творців з російського інформаційного поля, створення музею кінематографії та видавничого центру, проведення численних виставок, архівування та професійної обробки кіноархіву та української кіноспадщини і так далі. Мало яка державна інституція з багатолітньою історією та державною підтримкою зробила щось подібне. На таких інституціях тримається наша гуманітарна політика. Вони творять сенси, смисли, дають нам дискурс і показують, що ми — держава з корінням.
Ірина Подоляк: «Довженко-Центр» завжди був незалежною інституцією. З незалежними доволі складно працювати. З ними потрібно говорити однією мовою. Крім того, вони не є прибутковими. Не може інституція культури давати доходи, як завод.
Яка мета цієї «реорганізації»? Нам же нічого не пояснюють. Ті аргументи, які наводить Держкіно, — сміховинні. Вони розраховані на неосвічений, темний народ, який нічого не розуміє в державному управлінні. А ми вже виросли. У нас вже нове покоління свідомих українців. На ці сміховинні аргументи воно не ведеться.
Крім того, ми знаємо про те, що поряд з «Довженко-Центром» ведеться велике будівництво. Девелоперські компанії вже давно зацікавлені в апропріації будівлі Центру. Ще коли я була народною депутаткою до мене особисто підходив девелопер, мовляв, у них є великі плани на територію «Довженко-Центру» і було б добре кудись перенести цей Центр. Не думаю, що зараз щось змінилося.
Ірина Подоляк: Зараз йдеться про фактичну ліквідацію «Довженко-Центру». Який був проти мутних схем в Держкіно, який відстоював свою незалежність, який пропонував стратегію свого розвитку. Цей наказ — злочинний. Це руйнування сталої інституції. Припускаю, що хтось у Кабінеті міністрів розпорядився знищити «Довженко-Центр». У такому випадку це означає, що у наші владі є інтелектуальні неліквіди або свідомі злочинці. Адже це нищення України зсередини. Це злочинне рішення.
Зараз в Україні сфера культури поділена між ручним управлінням телевізійного лобі та шоубізнесу. Вони вирішують. Їх представники є і у ВР, і в Офісі президента. Мені прикро це усвідомлювати. Якщо зараз всі одним фронтом намагаються стояти проти російської навали й тільки цим і займаються, це не означає, що ми нічого не бачимо. Коли руйнуються наші «стовпи», ми не можемо мовчати. Тому що виправити це буде неможливо.
Читайте також: «За блакитними очима»: як діти із деокупованого села на Чернігівщині документували життя на плівкові фотоапарати
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS