Анна Черненко: Для мене окупація — найстрашніше, що може бути з державою і територією. Мої поїздки це тільки підтвердили.
Ми були в Балаклії, Куп’янську і в Ізюмі. По-своєму ці міста схожі, тому що вони пережили окупацію, але вони й різняться. Наприклад, за Ізюм були, певно, найскладніші бої, адже старий район міста зруйнований на 80%.
Балаклія мені здалася не такою зруйнованою, але там найбільш змучені люди. Щодо Куп’янська, то він руйнується і досі, і руйнувався, коли ми там були. Адже не було й години, щоб не минали якісь вибухи, постріли.
Надзвичайно складно виживати. Всі дуже бояться двох речей. По-перше, повернення росіян, а, по-друге, зими, яка наближується. Там зруйноване все настільки, що дуже складно собі уявити, як підключати електрику, воду і газ.
В Ізюмі люди дещо більше підготовлені до важких умов, тому що кінець лютого, березень і квітень вони пережили без опалення. Ми зайшли на одну з вулиць і побачили, як люди готують на вогнищі.
Читайте також: За пів року в окупації у людей з’явився страх опинитися у катівні після стуку у двері — репортаж зі звільненого Ізюма
Анна Черненко: У кожному з цих трьох міст було розташоване певне місце утримання — катівня. Там були кімнати та підвали, куди людей заводили і вибивали з них покази.
В Ізюмі я познайомилася з чоловіком, який провів останні дні перед звільненням міста в підвалі. Він казав, що перші три дні його ні про що не питали, його просто приводили до кімнати, били і підключали до нього напругу. Він сам питав: «Що ви хочете від мене почути?». Врешті тільки на четвертий день його спитали: хто тебе завербував зі Служби безпеки? Чоловік нічого не зміг на це сказати. Його дуже сильно били, він зараз не чує на ліве вухо. Він каже, що його єдина мрія — потрапити до лікарні, щоб там йому допомогли хоч якось зрозуміти, чи взагалі він буде чути.
Читайте також: В Ізюмі під завалами обстріляної у березні багатоповерхівки залишаються близько 50 загиблих — журналістка
Анна Черненко: Хочу зробити попередження: на звільнені території їхати поки що не варто, це небезпечно. Наприклад, ми натрапили на своєму шляху на протипіхотну міну, яка стирчить біля паркану, і вона у такому стані, що може вибухнути. Вже є випадки, коли підривалися люди — є загиблі, є поранені. Той загін вибухотехніків говорить, що буде складно це все розміновувати.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS