Перейменування — це форма боротьби з імперією, яка веде війну на нашій землі — історикиня

На початку квітня керівництво Київського метрополітену ініціювало дерусифікацію п’яти станцій: «Мінська», «Героїв Дніпра», «Берестейська», «Дружби народів», «Площа Льва Толстого».

«Станції київського метро, що мають „не дружні“ до України та українців назви, варто змінити», — підтримав ідею Віталій Кличко.

Наразі проходить опитування щодо нових назв станцій столичної підземки. Запропонувати свої варіанти можна до 15 травня.

Гостя — Наталія Старченко, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу теорії й методики археографії та джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського.

Наталія Старченко: Ці станції суперечили засадам, які були вироблені Комісією з перейменувань, рекомендованими для метро, вулиць. Назви мають орієнтуватися на історичні містини Києва або на сучасні урбаноніми-прив’язки. Перейменування — це тривала справа, не швидка.

Ми дуже толерантні. Частина російського спадку сприймається як наша. «Наш Пушкін», «Наш Толстой». Насправді ми не розуміли, що коли відбувалась зміна назв в процесі декомунізації, із нею тісно була пов’язана деколонізація, яку у нас часто називають дерусифікацією. Це позбавлення імперського спадку, який присутній всюди: у літературі, кіно, музиці. Ми мусимо розуміти, що все це було інструментом привласнення росією нашого простору.

Читайте також: Памʼятники Бандері і Пушкіну не можуть стояти в одному місті — співзасновник проєкту «Декомунізація.Україна»

Про нові назви станцій метро

Наталія Старченко: Давня історична назва цієї місцевості біля станції метро «Дружби народів» — Звіринецька. Ця назва існує ще з часів князівської Русі. Зі станцій «Мінська» і «Героїв Дніпра» хотілося, щоб одна точно була Вишгородською, а іншу треба обговорювати. Станція метро «Льва Толстого» має бути Євгена Чикаленка. Така назва колись вже пропонувалася для площі Льва Толстого та вулиці.

Євген Чикаленко — це особа, якій ми не віддали достатню шану. Це йому належить вислів: «Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її й до глибини кишені». Євген Чикаленко заснував і тримав «Раду» — щоденну українську газету в російській імперії. Це людина, яка тримала українське небо тоді, коли українська культура була знекровлена заборонами російської імперії. Ми неодмінно маємо вшанувати таку історично важливу постать.

• Ми існуємо тільки тому, що завжди з’являлися ентузіасти, які хотіли утримувати Україну.

Зараз це наше завдання. Ми маємо мислити далекою перспективою. Війна, яку нині розпочала путінська росія, оголила нашу внутрішню сутність. Україна існує всупереч імперії. Риторика росії спрямована на так звану «денацифікацію», а саме знищення української культури, мови, історії, народу.

Слухайте також: Петро І, Пушкін, Ватутін: що і як пропонують деколонізувати у Полтаві

Сьогоднішнє перейменування — це форма боротьби з імперією, яка веде війну на нашій землі. Це дуже актуально. Це необхідна річ, навіть так. Без боротьби зараз не обійтися: ні збройної, ні символьної. Наш простір мусить бути українським. Щоб не було жодних ілюзій, що ми радо приймаємо російських окупантів. Ми не приймаємо. Ми женемо ворога. З нашої землі.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS