Українці нині на етапі «підліткового віку» — вибудовуємо свої межі — психотерапевтка

Гостя — психотерапевтка Оксана Полонська. Починаємо розмову з проблем кордонів у тих, хто вимушений зараз розділяти житло з іншими людьми.

Оксана Полонська: Усі, хто колись жили у гуртожитку чи з родичами, знають, що на третій день спільного проживання зазвичай вже починаються конфлікти. Це не означає, що ми погані люди або надто різні. Я б сказала, що проблема в тому, що ми різко опинилися близько одне до одного, коли переїхали до друзів (батьків, інших людей). Це різке незаплановане зближення. І наші кордони, наші межі, які ми вибудовували протягом всього життя, стерлися. Вони стали вузькими, довелося потіснитися.

• Багато людей вже повертаються у свої домівки, попри загрозу. Тому що потреба у власному комфорті та відчутті власних меж перевищує потребу в безпеці.

Я так для себе це пояснюю. Якщо потреба в безпеці на початку війни була дуже гостра і людям потрібно було десь відчувати себе безпечно (неважливо з ким і як), то зараз вже багато хто не готовий жертвувати своїм комфортом.

Якщо ви досі перебуваєте в таких обставинах, відчуваєте роздратування і злість, перш за все знайдіть для себе місце, де ви можете усамітнитись і зрозуміти, яка ваша потреба зараз. Якщо у вас досі зберігається потреба в безпеці, а це єдине безпечне місце, тоді вам доведеться приймати цю реальність. Але якщо у вас є можливості якось змінювати свою реальність, рухатися, розділяти обов’язки, територію, то я б радила звернути на це увагу і пробувати облаштовувати свій комфорт.

Читайте і слухайте також: Якщо я не в Україні в цей важкий час, я зрадник?

«Війна, як метафора того, що переживає підліток»

Суспільство мало чим відрізняється від особистості. Етап, який ми проходимо зараз, дуже схожий на підлітковий. Війна, як метафора того, що переживає підліток всередині: бурі емоцій, сепарації, відділення від чогось великого, ненависть, злість, агресія. Всі ці емоції та переживання є рушійними в процесі сепарації будь-якого підлітка.

Це може бути моя гіпотеза, але, як на мене, ми зараз проходимо схожий етап. Так само через ненависть, злість і агресію ми ніби відділяємось, остаточно сепаруємось, повертаємось до того, що було у 2014 році та визнаємо, що десь ми не відстояли, десь забули, десь жили спокійно… Це частинки, які накопичуються, і в підлітковому віці вибухають великою хвилею агресії (не в плані чогось негативного, а в плані потужної енергії, яка дає сили відділитися).

Читайте і слухайте також: ЗСУ успішно просуваються на Харківщині та Херсонщині — Снєгирьов

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS