Якщо я не в Україні в цей важкий час, я зрадник?

Гостя — Марта Приріз, психологиня, психотерапевтка.

Запити під час війни

Марта Приріз: Під час війни запити поділилися 50 на 50. Перша частина — люди, які залишились в Україні. Друга — ті, які живуть закордоном. Якщо зробити висновок по всіх, хто звертається до мене, то це люди, які дуже люблять. Люблять рідних, близьких, Україну. Зворушує, наскільки вони намагаються допомагати, дбати. В моїй практиці багато запитів, пов’язаних із життям.

Як жити, коли йде війна? Чи можна будувати стосунки, коли йде війна? Чи можна думати про самореалізацію під час війни?

Люди, які перебувають не в Україні, страждають від постійного відчуття провини. Часто звучать питання «Якщо я живу не в Україні в цей важкий час, я зрадник/зрадниця? Якщо я поїхав/поїхала з України, я не маю права повернутися?». Дуже прикро бачити, яку велику рану відкрила в нас війна. Рану під назвою «все, що я роблю, — недостатньо». Все, що ми зараз робимо, — неймовірно важливо. Найкращі ліки проти відчуття провини — маленькі конкретні кроки там, де ви розбираєтесь. Якщо ви робите якусь справу добре, робіть її обов’язково. Це ваш фронт. Всі фронти однаково важливі зараз.

Читайте також: Як подбати про психічне здоров’я дітей, якщо ви вимушено переїхали через війну?

• Дуже важливо пам’ятати, що не ми винні в цій війні!

Нам зараз важко радіти. Це зрозуміло й не дивно. Але дуже важливо не дозволити війні забрати у нас можливість жити своє життя. Як би важко не було, треба пробувати ставити собі питання: «Де війна в моєму житті не має такого впливу? Що війна у мене не забрала?». Люди, коли роздумують над цими питаннями, з подивом помічають, що все ж таки життя триває. Все ж таки є речі, які можуть викликати позитивні емоції навіть в такий страшний час. Тут дуже важливо — не змушувати себе радіти, а пробувати жити життя так, як виходить зараз.

• Якщо іноді радіється, не змушуйте себе цього не робити. Радійте. Ми повинні відвойовувати у війни місце всередині себе, де вона не буде мати влади та впливу.

Читайте також: Морально українці вже перемогли й наближають збройну перемогу — Ігор Козловський

Що буде далі?

Марта Приріз: Будь-який досвід впливає. Позитивний чи негативний. Він нас змінює 100%. У психотерапії війна розглядається як найбільший стрес, який переживає людина. По шкалі від 0 до 10, війна — це 10. Війна для кожного з нас має різні обличчя. Ми по-різному її бачимо та сприймаємо в залежності від досвіду. Ми змінимось всі. Хтось більше, хтось менше, але точно змінимось.

Зараз дуже важливо пройти той шлях, який нам випав. Не соромтеся плакати та горювати. Якщо відчуваєте в тому потребу, плачте. Це не робить вас слабкими. Якщо хочете ненавидіти, робіть це. Це зрозуміла реакція на те, що відбувається в Україні. Але треба бути обережними з тим, куди направлена та ненависть.

• Головний принцип зараз — ми не сваримось між собою.

Війна — це трагедія, біль та рани. Але вона нас згуртувала. Ми стали більш емпатичними. Ми допомагаємо одне одному. Ми хочемо бути корисними, це не примус. Війна допомагає нам будувати громадянське суспільство. По суті, війна — це поштовх до зросту. Якою б страшною вона не була.

Читайте також: Для українців та українок запустили безкоштовну службу психологічної підтримки

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS