Роман Костенко: Надання нам статусу країни-кандидата в члени ЄС, Рамштайн-3, участь у ній майже 50 міністрів оборони різних країн — це все підтримка, яка росте. Європа ще раз показує свою готовність прийняти Україну. Можливо, не завтра, але точно готова.
Основна участь США — координувати та організовувати зустрічі високого рівня, як Рамштайн, наприклад. Кожна країна, яка брала участь у цій зустрічі, готова надати Україні допомогу. Коли це відбудеться, це буде явним показником того, що країни визнають, хто є агресором, а хто є країною, яка захищається. Це головна мета. Але звісно допомога у вигляді зброї нам дуже допоможе перемогти. Крім того, я впевнений, що нам дадуть більше зброї, ніж обіцяють.
Роман Костенко: Я за те, щоб не називати конкретні цифри озброєння, яке буде надходити в Україну. Всі спецслужби росії зараз працюють на те, щоб дізнатися які країни надають нам зброю, яку кількість, куди прибуває в Європу, якими маршрутами йде до України, через які кордони заходить, на яких станціях зберігається. Зрозуміло для чого. Щоб наносити по ньому ракетні удари та знищувати його ще до того, як воно попаде на поле бою. Тому такі важливі постачання не можна афішувати.
Ми не в НАТО. Жодна країна світу нам нічого не винна. Те, що нам допомагають, це дуже добре. Так, хотілося б більше. Але дають. Крім того, ми ж ще й самі закупаємо. Те, що я бачу, на 80% ми стримуємо ворога тим озброєнням, яке в нас було до цього. 20% — те, що нам надають. Звісно, якщо накопичувати більше, буде більше можливостей. Ми підемо в контрнаступ. А це наблизить нашу перемогу.
Читайте також: Словаччина передасть Україні гвинтокрили, Німеччина — РСЗВ
Роман Костенко: Я тут вже певний час. У нас зараз іде війна артилерії. Через те, це дуже великі сірі зони. Сірі зони — це там, де нема ні українських військ, а ні військ окупантів. Тому, що вони (зони) є досить вразливі для артилерії. Те, що ми називаємо контрнаступом, це були умілі дії нашого командування, командування безпосередньо Південного напрямку. Велися активні дії з метою зайняти більш вигідні позиції для подальшого наступу. Ми захопили плацдарм, він був не досить глибоко, форсували річку Інгулець і наші війська там закріпились. Тим самим ми створили умови для кращої оборони та для того, щоб краще атакувати противника.
Противник у сірій зоні хоче зайняти кращі позиції. Ми робимо все, щоб відкинути його на ті позиції, які в нього були й не дати закріпитись на висотах, а бути там де він зараз є.
Роман Костенко: Я проти того, щоб взагалі говорити про кількість загиблих наших героїв під час війни, бо це грає на руку ворога. Ми розуміємо, що йде війна, яку ми не починали, а ті герої, які віддано віддають своє життя вони ніколи не будуть забуті. Але зараз не час говорити кількість, бо противник з цього робить висновки, противник дивиться які засоби ураження є більш ефективними, де він більше уражає.
Бувають різні дні. Буває так, що ворог кудись влучає, бувають активні бойові дії. Можливо був якийсь день, де були такі сильні втрати, але в цілому цифра набагато менша. І поранених, і вбитих менше, ніж те, що говорив Арахамія.
Читайте також: У людей з міст, наближених до передової, інакше відчуття небезпеки — Настя Горпінченко
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS