У людей з міст, наближених до передової, інакше відчуття небезпеки — Настя Горпінченко

Гостя — журналістка Настя Горпінченко, яка нещодавно повернулася зі Словʼянська та Краматорська.

Настя Горпінченко: Я була в Покровську, Слов’янську і Краматорську, ці міста 20-30 км від лінії фронту. У них ти почуваєш себе умовно безпечно. Тому що, здебільшого, дістають до цих міст лише ракети чи дальнобійне озброєння. Але відчувається близькість війни.

«Міста засинають»

Тому що, попри те, що в Краматорську чи Покровську ти не чуєш обстрілів постійно, як навіть в тому ж Слов’янську ти чуєш десь на околицях йдуть бої. Але от ця умовна безпека нівелюється тим, що ти бачиш абсолютно пусті вулиці. Подекуди зустрічаєш людей.

• Міста абсолютно засинають після 18:00. Місцеві жителі ввечері не гуляють вулицями.

Вдень на вулицях можна зустріти людей, які не виїхали, не евакуювалися з різних причин. І це не тільки люди пенсійного віку. Це і молодь, родини з дітьми. Напевно, цей момент мене дивує найбільше. Місцева влада говорить, що зараз в Слов’янську залишається приблизно 20 000 людей. На відміну від 100 000, які проживали у місті до початку повномасштабної війни.

Якщо говорити про всю Донецьку область, то там залишається тільки 300 000 людей на всю область.

Слухайте також: Жінка збирала руками скло, аби не поранились вуличні тварини — журналістка про Лисичанськ (ФОТО)

Кілька тижнів тому в Бахмуті можна було спокійно поїсти в закладі, працювали піцерії. Ми говорили про це з колегами. А вже під час того, коли ми були в Слов’янську і Краматорську кілька днів тому, Бахмут щодня обстрілювали, руйнуючи інфраструктуру. Ти розумієш, що сьогодні там перебуваєш в умовній безпеці, а вже за кілька днів ця ситуація може змінитися, тому що зміняться плани російської армії.

«Багато людей тримаються за майно»

Влада продовжує наголошувати на тому, що евакуюватися потрібно. Евакуюють зі Слов’янська до Покровська автобусами. А з Покровська ще є можливість виїхати залізницею. Але причина, чому люди залишаються, мені здається така: багато людей тримаються за якесь майно, за свої будинки, не хочуть виїжджати, думають, що вони не потрібні більше ніде. Особливо люди пенсійного віку не хочуть завдавати клопоту іншим, не хочуть покидати свою домівку. Не знають, як починати, фактично, з нуля своє життя, виїхавши в якесь інше місто.

Мене вразила одна жінка. Вона живе в Слов’янську в будинку, поруч із яким буквально за 300 метрів влучила ракета «Іскандер». Під час вибуху майже всі вікна повибивало, поруйновані перші поверхи.

• Зі 140 квартир лишається жити 14 людей.

Місцеві розказують, що до цього прильоту в будинку жили ще майже всі. Змусило їх евакуюватися лише влучання ракети. А ця жінка говорить про те, що вона залишається, тому що їй здається, що небезпечно зараз по всій Україні. Але, при цьому, валізку вона зібрала, і говорить, що, якщо ситуація буде погіршуватись, вона готова виїхати.

Для неї оця точка, коли вже справді варто евакуюватися, це коли бої будуть ще ближче до Слов’янська. Коли вона зрозуміє, що російська армія от-от зайде в Слов’янськ.

Читайте також репортаж Насті Горпінченко: «Тітонько, я буду жити?»: у Бородянці ексгумували тіла 9 людей, серед яких 15-річна дівчинка

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS