«Зараз люди повертаються у Маріуполь, а потім знову будемо обирати ОПЗЖ?» — Андрющенко

Чи змінюється гуманітарна ситуація в місті?

Петро Андрющенко: Змінюється хвилями: то дали воду, то вода закінчилася. Десь 50%-60% населення не мають доступу до централізованого постачання води. Навіть до розвезеної води доступу не мають 10%-20% від тих, хто залишається на сьогодні в місті.

Частково підключають електрику — десь 50% багатоповерхівок підключені до електропостачання. У приватному секторі взагалі біда. При підключенні багатоповерхівок до електрики й досі часто трапляються пожежі.

За їжею вишикуються черги з 6-ї ранку. Медицини немає. Всього існує дві лікарні, які відносно повноцінно працюють. Людей спочатку клали в коридорах, потім в холах, зараз потроху на вулицях їх залишають. Тому ситуація дуже важка.

Читайте також: Думали, що пройшли пекло, але побачили багато трагедії в інших — Сергій та Олександр з Маріуполя

Люди повертаються у Маріуполь: чому і які можна зробити висновки?

Петро Андрющенко: Якщо говорити як громадянин, тобто висловлювати свою особисту думку, то я вважаю, що це історія 2014-го року — люди починають повертатися. Тоді частка донеччан повернулася, а сьогодні вони воюють проти нас. Та сама ситуація буде з усіма окупованими територіями, і з Маріуполем зокрема. Це дуже складні питання.

Чоловіки кажуть, що їм немає де працювати, тому вони повертаються додому. У нас є де працевлаштуватися, зараз нормально платять — і чоловікам, і жінкам.

Але чогось я не бачу таких черг в армію, подібних чергам, які стоять із тих, хто повертається.

Я вважаю, що небажання надавати різкі оцінки цій ситуації у цій війні може мати не дуже приємні наслідки. Можливо, пора починати називати речі своїми іменами? З Маріуполя виїхали близько 250 тисяч осіб за період евакуації. Зараз повертається 10% від тих, хто виїхали. Звісно, що це не колаборація, не зрада, але має бути моральна відповідальність.

Зараз люди свідомо їдуть туди, де не можна говорити правду, де ти можеш казати тільки те, що хочуть почути, де одне інформаційне коло. Маріуполь вже три місяці під окупацією і мінімум три місяці під нею перебуватиме.

Людина пів року буде перебувати на окупованій території в інформаційній бульбашці у певному психологічному стані. А потім деокупація і вибори. І ми знову будемо обирати ОПЗЖ?

Якщо ми не будемо надавати цьому оцінок, якщо не будемо починати розмову про те, що ми будемо робити з цими людьми після деокупації, ми можемо повторити 2014 рік. Якби ми тоді не грали в цю гру «не все так однозначно і там наші люди», то може зараз війни б не було. Бо під виглядом свободи слова у нас проросійська пропаганда, під виглядом толерантності у нас проросійські агенти, які наводять російські ракети на наші мирні будинки. Тому маємо робити висновки як країна.

Звісно, це неприємна розмова, але який інший шлях?

Слухайте також: Підґрунтя ненависті до усього українського готувалося Росією роками: як працює дегуманізація?

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS