Як відрізнити постковід від загострення хронічної хвороби? Інтерв'ю з лікарями медцентру «Імпульс»

Гості — керівник структурного підрозділу «Невідкладна медична допомога» приватної швидкої допомоги «Імпульс» Олександр Тенкуляк та лікар невідкладних станів, сімейний лікар невідкладної допомоги медцентру «Імпульс» Владислав Моісеєнко.

Владислав Моісеєнко: Поняття «постковід» вже доволі чітко класифіковане в часі. Вище 12 тижнів від початку захворювання — це постковід. Є таке поняття, як «далекобійники» — це люди, які перенесли COVID-19, але навіть через пів року після цього не змогли повернутися до початкового стану здоров’я. Тобто вони мають стійкі наслідки, не маючи при цьому альтернативного діагнозу. Тобто це не ускладнення, не загострення якогось хронічного захворювання, а просто порушення нормального життя. Людина не може відновитись нормально після перенесеного COVID-19.

Інфекціоністи навчилися лікувати COVID-19 у більшості випадків, а от з постковідними ускладненнями важче, вони проходять стадію спостереження.

Віола Бурда: Найчастіше з чим звертаються до вас люди, які вже перехворіли на COVID-19, мають негативний ПЛР-тест, але в них ще зберігаються симптоми, або, можливо, з’являються нові стани?

Владислав Моісеєнко: Спочатку варто відділити людей, які переносять COVID-19 до 12 тижнів. У першу чергу йдеться про порушення функції дихання: задишка, нестача повітря, легеневі ускладнення. Одночасно з цим зустрічаються ускладнення неврологічного та психічного плану.

• Коли людина потрапляє до відділення з COVID-19, окрім того, що в організмі відбувається ураження нервової системи, ще є велика психологічна травма. Пацієнт бачить хворих поруч, які задихаються, бачить лікарів і середній медичний персонал, який буквально збивається з ніг, не встигає підійти ні до кого, бачать велику кількість смертей поруч. Це психологічна травма, з якої не кожен може вийти.

Олександр Тенкуляк: У нас є один з постійних пацієнтів, який в середньому 3-4 рази в тиждень викликає бригаду для того, щоб йому зробили експрес-тест на COVID-19. Тобто психосоматика. У нього, на моїй пам’ятці тих тестів штук 45-50.

У нас є в штаті як психологи, так і психіатри. Вони також виїжджають додому, приймають безпосередньо в клініці. Якщо є така ситуація, потрібно з нею боротися. Тому що на одну державну медсестру припадає близько 30 пацієнтів. Вона фізично не справляється. Плюс вдягніть на неї захисний костюм, маску…

• Тому за наказами МОЗ кожні 6 годин має змінюватись персонал. На жаль, цього не відбувається. Людина фактично добу перебуває в цьому костюмі, у такому режимі. А кожен пацієнт чи пацієнтка потребують до себе уваги.

Тому ці всі проблеми (психологічні, неврологічні — ред.) і виникають. І з ними бореться в тому числі й наша клініка.

Владислав Моісеєнко: Постковідний синдром — це офіційний діагноз, він є в Україні. Зараз він зустрічається все частіше. Наша служба, окрім викликів «швидкої», також займається транспортуванням пацієнтів з одного стаціонару в інший. Виписні листки часто-густо усіяні цим діагнозом.

Віола Бурда: Часто лікарі говорили про те, що COVID-19 може загострити або активізувати хронічні хвороби. Чи можна якось відрізнити, чи це загострення хвороби через перенесений COVID-19, чи постковід? Наприклад, в людини гіпотеріоз. І можуть бути абсолютно схожі симптоми — сонливість, низька температура, туман в голові. І такі ж симптомі є в постковіді. Як це відрізнити?

Владислав Моісеєнко: Дуже просто, за сучасним визначенням: немає альтернативного діагнозу. Якщо в людини той самий гіпотеріоз — мають бути чіткі показники, а саме зниження чи підвищення рівня гормону щитоподібної залози.При постковіді немає чітких показників, а людині все одно погано, вона бліда. Постковідні пацієнти часто бліді, перелякані, з потом, з перепадами тиску, астенізовані, тобто виснажені, у них ніби немає внутрішньої енергії. При цьому при дослідженнях все відносно добре. Тобто зміни з боку цих аналізів, методів досліджень не збігаються з тяжкістю пацієнта. Це і є постковід.

Віола Бурда: В якому випадку варто терміново звертатись до лікарів, навіть викликати «швидку допомогу»?

Владислав Моісеєнко: Пацієнт ніколи не може об’єктивно оцінити важкість свого стану. Стан для нього або важкий, або найважчий. Лише лікар може зрозуміти, чи є якийсь субстрат для важкого стану, чи просто в пацієнта панічна атака чи пацієнт виснажений.

Олександр Тенкуляк: Для цього є короткі номери телефонів приватних та державних служб, де можна отримати більш-менш адекватну консультацію. Варто набрати, запитати. Диспетчер чи координатор, з яким буде розмовляти пацієнт, вже прийме рішення: висилати бригаду, рекомендувати лікаря чи під’їхати людині в стаціонар.

Є гострий COVID-19, є симптоматичний (коли від 4 до 12 тижнів зберігаються стійкі симптоми: порушення нюху, смаку, запаморочення тощо). Постковід — це вже затяжний період, який перевищує 12 тижнів.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі або на відео

Обговорення теми в ефірі має інформаційно-освітній характер, і не може замінити консультацію у лікаря.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS