«Вина США та український слід»: що про конфлікт Ірану з Ізраїлем каже роспропаганда

Російські наративи щодо конфлікту Ізраїлю та Ірану 

Єлизавета Цареградська: Сьогодні моєю співрозмовницею є Оксана Полулях, експертка фактчекерської організації StopFake.

Дуже хочеться поговорити про те, що відбувається в інформаційному просторі щодо маніпуляцій або ж неправдивої інформації, яку поширює російська сторона в контексті конфлікту Ізраїлю та Ірану та причетності до того США.

Скажіть, будь ласка, чи ваша організація фіксує такі випадки? Якщо так, то які саме?

Оксана Полулях: Так, ми уважно слідкуємо за цим конфліктом і тим, як російські медіа, Telegram-канали загалом реагують на цей конфлікт й участь США в ньому. 

Думаю, варто почати з того, яка офіційна позиція Росії щодо цього. В принципі, офіційна позиція Росії є лейтмотивом того, що пишуть пропагандистські Telegram-канали, загалом пропагандистські ресурси. 

Я нагадаю, що Росія звинувачує Ізраїль і США в агресії (проти Ірану — ред.). Вони говорять, що це неспровоковані військові удари по суверенній державі-члену ООН. Що це удари по мирних сплячих містах, по інфраструктурі ядерної енергетики. Що ці удари є категорично неприйнятними. В принципі, ця теза є лейтмотивною, вона простежується в тому, як це подають так звані Z-блогери й центральні російські медіа.

Загалом ми спостерігаємо, що є кілька основних тез. Одна з них полягає в тому, що роль США в цьому конфлікті нібито є виявом західного імперіалізму і глобалізму. Це нібито агресія Заходу і провокація нової великої війни.

Ми бачимо, що дуже часто фігурує теза про те, що це є своєрідним початком Третьої світової війни, або ж передднем Третьої світової війни. Нібито Захід, зокрема США, «провокує цю війну» і «є її винуватцем».

Єлизавета Цареградська: Тобто, по суті, метою є дискредитація Заходу, безпосередньо США? 

Оксана Полулях: Так. Ми бачимо цей антизахідний наратив, він є центральним. Акцентують на агресії США й Ізраїлю, і російська сторона представляє себе миротворцем, захисником суверенітету.

Тут іде й наратив про війну в Україні. Оскільки росіяни пишуть про те, що війна в Україні теж була спровокована Заходом, і що Захід перший, як і з Іраном, почав цю війну, і Росія була вимушена відповісти.

Тобто, є теза про те, що Захід, західні країни, Сполучені Штати першими починають конфлікти, є винуватцями глобальних конфліктів, глобальної безпекової нестабільності.

Читайте також: Чи вплине конфлікт з Ізраїлем на протести в Ірані: інтерв’ю з В’ячеславом Ліхачовим

Роль Трампа в ірано-ізраїльському конфлікті з погляду росіян

Єлизавета Цареградська: А як росіяни добирають взагалі слова у своїх формулюваннях? Тобто використовують загальні терміни «Захід» або «американці» чи зокрема щось закидають президенту Дональду Трампу?

Тому що бачимо, що насправді стосунки Трампа і Путіна не є аж такими однозначними. Вони швидше тяжіють до певної співпраці або ж симпатії одне одному, чи я помиляюсь?

Оксана Полулях: Ми моніторили так звані Z-блоги. І тут цікаво, оскільки саме вони, в основному, концентруються навколо особистості Трампа. І в них простежується загальне розчарування у Трампі, оскільки вони не думали, що Трамп дійсно піде на такий крок (удари по Ірану — ред.).

І там ми якраз бачимо тези про те, що така ж доля може чекати й Росію. Різні Z-блогери пишуть, що США нібито так само можуть вдарити й по Росії в якийсь момент, оскільки Штати начебто можуть вирішити, що і Росія не повинна мати ядерну зброю.

Трампа зображують підступним, постійно згадують йому два тижні. А я нагадаю, що Трамп напередодні ударів США по ядерних об’єктах в Ірані заявив про те, що  переговори з ним будуть тривати два тижні. І буквально на наступний день завдали ударів. Тож російські блогери в паніці, оскільки бачать певні паралелі з тим, як ідуть переговори між США, Росією й Україною.

Тому дійсно, особистість Трампа, його роль і його заяви — в центрі уваги росіян.

Читайте також: Трамп — це президент «двох тижнів» — Володимир Огризко

Мета росіян у пропагандистському висвітленні конфлікту між Іраном та Ізраїлем

Єлизавета Цареградська: Як гадаєте, те, що зараз, власне, робить Росія і яким чином намагається досягти цієї мети? Наскільки це є ефективним? навіть суто дивлячись по переглядах, реакціях, коментарях, безпосередньо читачів та читачок таких повідомлень.

Оксана Полулях: Загалом зазначу, що Росія для своїх пропагандистських цілей завжди використовувала будь-який привід, особливо, якщо ми говоримо про якісь збройні конфлікти. Росія намагалася в інформаційній війні взяти чим більше з цього користі. 

Тож, ми бачимо, що останні тижні тема конфлікту між Іраном і Ізраїлем і участь США в ньому є центральною для росіян. І, в принципі, війна в Україні відійшла на другий план. Відійшла, але не зовсім, оскільки вони постійно намагаються знайти якісь паралелі, зокрема про те, яким чином війна Ірану й Ізраїлю може вплинути на перебіг воєнних дій в Україні.

Ми бачимо, як більшість тез, які просувають на пропагандистських російських майданчиках, зокрема антизахідна риторика, спрямовані на власне населення, його накручування. В принципі, кінцевою ціллю є посилення мобілізації.

Ми бачимо, як, наприклад, росіяни намагаються находити якісь історичні паралелі, які б впливали на уявлення людей про те, що кінцевою метою участі США в конфлікті Ірану з Ізраїлем є показати Росії, що вона нібито може бути наступною.

Наприклад, дуже багато тез звучить про те, що США для свого удару по ядерних об’єктах Ірану не дарма вибрали саме 22 червня. А я нагадаю, що 22 червня почалася німецько-радянська війна у Другій світовій війні. 22 червня Гітлерівська Німеччина атакувала Радянський Союз. І от росіяни вважають, що нібито Сполучені Штати теж не дарма завдали ударів по Ірану в цей день, оскільки таким чином вони нібито хотіли показати Росії, що вона може бути наступною. 

Загалом лейтмотивною тезою російської пропаганди є західний імперіалізм і те, що, можливо, треба буде повторити таку війну, як Друга світова. Нібито вже чекатиме на російське населення і Третя світова війна, і до цього населення має бути готовим.

Читайте також: Ізраїль своєю атакою відтермінував мрію Путіна про ядерний удар — Лариса Волошина

Про партнерство Росії та Ірану в контексті ірано-ізраїльського конфлікту

Єлизавета Цареградська: Ще дуже цікавить питання з приводу оборонно-технічної сторони. Чи, зокрема, російська пропаганда використовує це якось? Тому що очевидно, що Іран є партнером Росії.

Я не знаю, наскільки це активно та чітко комунікується, зокрема в таких повідомленнях, та й взагалі, чи комунікується.

Тобто, теза про те, що, умовно кажучи, Росії з Іраном треба дружити, тому що РФ вміє озброюватись, виробляти дрони тощо. Згадується щось про зброю в цих наративах? 

Оксана Полулях: Тут цікаво, оскільки ми бачимо, що на це питання є кілька поглядів. Наприклад, Z-канали дуже активно обговорюють цю тему, тему співпраці з Іраном. Вони пишуть про те, що нібито операція проти Ірану — це удар по репутації Росії, оскільки нібито метою цієї операції є показати, що Росія є ненадійним партнером, ненадійним союзником.

Оскільки Росія на цей момент жодним чином не підтримала Іран, то Z-блогери вважають, що Росія мала б якось радикальніше комунікувати це все. Можливо, навіть надавати якусь військову допомогу Ірану, розвіддані тощо. 

Іншу ситуацію ми бачимо в офіційних кремлівських медіа. Вони намагаються взагалі оминати тему співпраці Росії й Ірану в оборонній сфері. Вони лише концентрують увагу на офіційних заявах, офіційній позиції МЗС Росії.

Полягає вона в тому, що дії США — це нібито неспровокована військова агресія проти Ірану і проти суверенітету цієї країни. Ці медіа намагаються взагалі оминати тему того, що Росія й Іран мали якісь спільні проєкти у військовій сфері, що Росія закуповувала в Ірану зброю тощо. 

Тобто ми бачимо своєрідну полярність між тим, що пишуть Z-блогери й тим, що пишуть в центральних медіа.

Про складнощі роботи фактчекерів під час висвітлення конфлікту Ірану з Ізраїлем

Єлизавета Цареградська: Говорячи про те, з якими викликами мають справу фактчекери в темі обговорення конфлікту Ізраїлю та Ірану і російської пропаганди, чи є якісь складнощі у відстежуванні, спростуванні неправдивої інформації тощо?

Оксана Полулях: Насправді ми бачимо дуже багато повідомлень. Ми у своїй роботі концентруємось на тому, що поширює російська пропаганда, але так само ми слідкуємо і за тим, що роблять наші колеги. В принципі, хвиля дезінформації торкнулась не лише російського медіасередовища й українського сегмента мережі, а й інших країн. Те, що ми й наші колеги спостерігаємо, це вал різних повідомлень. Те, що ми бачимо, — це гіперболізація. 

Ми до кінця не знаємо і не можемо перевірити, наприклад, кількість поранених або ж чітко знати, що саме було пошкоджено, яка цивільна інфраструктура тощо. Якраз на цьому і грають пропагандисти, оскільки в умовах воєнних конфліктів фактчекери не можуть швидко реагувати, вони не мають вільного доступу до інформації, вони не можуть швидко перевірити й спростувати якусь дезінформацію.

Зрештою, поки фактчекери перевірять якесь повідомлення, воно вже може стати неактуальним, оскільки воєнні конфлікти динамічні, і досить швидко змінюється порядок денний, і, в принципі, дуже складно оперативно реагувати в таких умовах.

Ми помічаємо те, що дійсно поширюються перебільшення, повідомлення про тисячі загиблих серед цивільних унаслідок ізраїльських і американських ударів, хоча офіційні дані це не підтверджують. Ми бачили, як поширюються різні згенеровані штучним інтелектом зображення. Там теж нібито цивільні, які зазнали пошкоджень. І так само бачимо різні згенеровані зображення, наприклад, нібито розбомбленого ізраїльського ППО чи літаків тощо.

Також є те, що ми спостерігали й під час інших воєнних конфліктів. З’являється дуже багато архівних відео і фото, які, в принципі, не мають жодного стосунку до цього конфлікту. Однак підписи свідчать про інше. Потрібно бути дуже обережним, споживаючи такий контент, особливо в такий час, на тлі війни.

Звідки брати інформацію про конфлікт між Іраном та Ізраїлем

Єлизавета Цареградська: Щодо джерел споживання, то ви вже говорили й про Z-канали, й про офіційні російські медіа. Але чи є тут ще складність у споживанні такого контенту?

Тому що очевидно, що у соціальних мережах відстежувати щось складніше, і тут, можливо, є певна розгубленість у нашої аудиторії. Тому що це постійні запитання в контексті дезінформації: кому вірити, що читати, на кого тоді спиратися. 

Оксана Полулях: Як я вже сказала, в умовах війни, коли ми споживаємо інформацію з соціальних мереж, ми не маємо достатньо часу її перевіряти, перевіряти походження кожної фотографії або ж відеоролика. Тому ми закликаємо користуватися так званим «білим списком» медіа. Вони видають якісний матеріал, це перевірені повідомлення, вони мають досить високі стандарти.

Ми закликаємо читачів користуватися саме «білим списком» і досить обережно споживати контент, який поширюється соціальними мережами, зокрема анонімними каналами. Оскільки ми бачимо, що саме анонімні канали в Telegram є основним джерелом дезінформації й різного роду маніпуляцій.

Також ми спостерігаємо те, яка поширюється дезінформація про Україну, на українського користувача, у розрізі війни Ірану та Ізраїлю й участі США в цьому конфлікті. Ми бачимо, що й в українському сегменті поширюється дуже багато різних фейкових цитат, зроблених нібито українськими чиновниками.

Також є різні фейкові скриншоти світових медіа. Наприклад, є фейкова публікація BBC, хоча BBC не робило таких публікацій. Але пропагандисти створили фейковий скриншот. У більшості випадків — це про якісь фейкові цитати українських чиновників із критикою США за те, що вони не надають зброю Україні, але допомагають Ізраїлю тощо. Кінцева ціль цього всього — підірвати довіру до союзників, до наших партнерів.

Ще ми бачимо одну із тем, яка поширюється в українському сегменті, хоча найперше з’явилася якраз в російських Telegram-каналах. Це тема про так званий український слід у всьому цьому. І от вже кілька днів як поширюється повідомлення про те, що в Ізраїлі нібито затримали трьох українських агентів, які планували теракти по військових заводах БПЛА в Ірані. І нібито іранська влада планує найближчим часом їх стратити. І це теж інформація щодо якої немає жодного підтвердження. 

Ми бачимо шляхи поширення цієї інформації: це анонімні Telegram-канали, через фейкові скриншоти світових медіа, через повідомлення про те, що нібито про це писали іранські медіа. Проте всі ці скриншоти є фейковими.

Мета цієї операції — дискредитація України на тлі безпекової загрози. Мета — показати, що Україна нібито є проксі Заходу й теж бере участь в цій атаці проти Ірану, яка, як Росія вважає, є несправедливою.

Як протидіяти дезінформації щодо конфлікту Ірану та Ізраїлю

Єлизавета Цареградська: Пані Оксано, перейдімо до вашої оптики й, можливо, вже напрацьованих алгоритмів того, як протидіяти російській дезінформації. Тому що, очевидно, правда подорожує не так швидко, як неправда, адже для того, щоб щось спростувати, банально потрібен час, додаткова робота і значний ресурс. 

Оксана Полулях: Те, що ми можемо порадити нашим читачам і слухачам, це, найперше, споживати новини з перевірених медіа, як я згадувала, з так званого «білого списку». Варто дуже з обережністю споживати новини з різних Telegram-каналів, онлайн-ресурсів, особливо, якщо ви не знаєте, хто за цим стоїть. Особливо, якщо ми говоримо про якісь анонімні ресурси. Треба бути досить уважними й критичними, читаючи новини на таких ресурсах, з обережністю ставиться до різних відео і фото, які вони поширюють. Ну і звертайте увагу на емоційність цього повідомлення, яку інформацію це повідомлення поширює, в які слова це все упаковує.

Також, читаючи якусь новину, подумайте, яка ціль цієї інформації, яка мета може стояти за поширенням цього повідомлення. Ми закликаємо все ж таки уникати різні анонімні Telegram-канали чи Facebook-групи, де ви не можете швидко перевірити інформацію. 

Загалом варто досить критично ставиться до різного медіаконтенту, який ви не можете швидко перевірити і який не публікують варті довіри українські й світові медіа.

Єлизавета Цареградська: Я тут від себе додам, що вкрай важливим є концентруватися не лише на шкідливості Telegram-каналів.

Тому що я, читаючи матеріал, який оприлюднили BBC Verify, помітила, що там багато інформації про те, що поширюється в мережі X, яку чомусь дехто вважає більш надійною. Але, знову ж таки, від дезінформації ніхто не застрахований.

Оксана Полулях: Так, ви праві. Оскільки ми спостерігаємо, що часто в український сегмент мережі приходять різні неправдиві повідомлення якраз із Telegram, то, можливо, тому він і більше на слуху. Проте дійсно, особливо в останні кілька років, ми бачимо, як в X, колишньому Twitter, діють мережі фейкових акаунтів, які поширюють різну неправдиву інформацію, які беруть участь зокрема і в російських інформаційних кампаніях проти України.

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]