«Чую — біжить росіянин, добити хоче»: спогади бійця, який воював у Рубіжному

«Чую — біжить росіянин, добити хоче»: спогади бійця, який воював у Рубіжному

Граната.Спалах. Думав вже в раю. Відкриваю очі —  ні, пощастило. Наші відійшли, в будівлі тільки русня. Ліва рука прострелена — висить. РПГ та гранат вже немає. Патрони закінчуються. У коридорі чую шарудіння. Хтось іде. Питаю: «Зима, ти?». У відповідь тиша. Значить не Зима…

Це частина спогадів військового 81-ї окремої аеромобільної бригади Антона із позивним «Сєрп». Таким він запамʼятав 6 травня. Тоді у ближньому бою у Рубіжному, що на Луганщині, російський солдат поцілив у нього з автомата. Куля зайшла в ліву руку, а вийшла на спині під лопаткою. Він врятувався. 

Фото: Настя Горпінченко, Громадське радіо

Ми говоримо з ним у лікарні в Дніпрі, він тут на реабілітації вже третій місяць. За кілька днів його чекає ВЛК (військово-лікарська комісія ред.) та знову фронт. Ми публікуємо ці спогади бійця, аби пам’ятати, як виглядають дні наших бійців та бійчинь, аби ми мали змогу прокидатися та жити свої відносно звичні життя. 

Фото: Настя Горпінченко, Громадське радіо

«Я відкриваю очі й бачу: наді мною стеля стрибає»

6 травня. Ранок. Росіяни щодня обстрілюють місто. У ньому вже майже немає вцілілих будівель. Від середини березня армія окупанта перебуває на околицях. Рубіжне рівняють із землею. Це вже добре знана тактика російської армії.

Фото надане бійцем

Антон із побратимами спить у підвалі однієї з багатоповерхівок. На годиннику 6:00.  

«Я вранці відкриваю очі й бачу, що наді мною стеля стрибає. Думаю: «Оце поворот, а нормально не можна було ранок почати». (Сміється). Це 203 мм снарядами, швидше за все, лупили. У нас одна така міна під будівлю упала, так підвал вивернуло взагалі», — згадує боєць. 

Такий снаряд важить понад 100 кілограмів. Військовий описує той день аж надто детально: кожен звук, спалах, вибух. 

Ми стоїмо на балконі лікарняної палати. Антон закурює. Про все, що відбувалося, він розказує, дивлячись в одну точку. Ніби там слайд за слайдом показують той день. 

Фото: Настя Горпінченко/Громадське радіо

«Я стояв з 9 до 11 в наряді, все нормально, нікого не було. І якраз тільки я змінився, тільки спустився, зробив собі кави, думав вийти покурити. Тут чую — техніка гудить. Гусениці танку. Гудить-гудить все ближче. 

Аж ось справа від нас просто танк пролітає на повному ходу. П**арський в зетках (російський з літерами «Z» — ред.) весь. Я в шоку був. Так в наглу вони, звичайно, ще не їздили. 

У мене на першому поверсі «етешка» (АТ4 —  шведський одноразовий ручний протитанковий гранатомет — ред.). Я її беру, біжу на другий поверх і бачу жопу танка. Зводжу кільце, щоб стріляти, а не стріляє. Відсиріла, мабуть. 

У цей час інший чувак бере РПГ (ручний протитанковий гранатомет — ред.) і стріляє в нього кумулятивним снарядом просто. В цей час танчик працював вже по інших наших позиціях. 

Влучив прям в другий поверх, де хлопець на посту стояв. Його навпіл перебило. І от після того, як ми танку в жопу влучили, він, напевно, відʼїхав і почав стріляти по нас. Відстріляв повністю БК (боєкомплект — ред). Поряд з нами будівля «на 12» (військовий термін,  що означає напрямок навпроти – ред.) рухнула повністю від третього до першого поверху».

Фото надане бійцем

Читайте також: Я розумів, що Сєвєродонецьк та Лисичанськ — потенційний котел, але все одно туди поїхав — лікар Максим Прокопенко


Боєкомплект танку від 30 до 40 снарядів. Вибухи стихли.Та тільки встигли видихнути, каже Антон, з другого поверху будівлі у якій вони стояли впала граната. 

«Тільки «Ляп!». Ми встигли заховатися. Потім пішли на другий поверх і почали кожну кімнату відпрацьовувати, щоб знайти, де ж цей п**ар, котрий гранату кинув.

Інші пацани стояли контролювати сходи внизу, щоб вони не пройшли. Кинули йому туди гранату на другий поверх. А він як її побачив, то кинув автомат і забіг в якусь кімнату. Автомат пацани забрали. Такий з георгієвською стрічкою, все як треба…».

Антон із побратимом удвох відпрацювали майже всі кімнати на поверсі — нікого. 

«Я доходжу до крайньої кімнати на поверсі. Роблю нахил, бачу, що він (російський солдат – ред.) стоїть і на мене дивиться, без автомата. Я не знаю, чого він чекав. 

Ну, я йому туди гранату кинув, він спробував з вікна вистрибнути, але не встиг. Його посікло нормально так. Я коли з вікна визирнув, то він валявся там внизу». 

«Чую — біжить росіянин, добити хоче»

І тільки Антон виходить з кімнати — знову гранати. 

«Я тільки встигаю хлопця відштовхнути й сам в кімнату застрибнути. Вибухи. Три. Їх було ніби двоє, але гранати кинули три. Я стою в цій кімнаті, чую — біжить росіянин, добити хоче. Бо ж кинули гранату і думали, що може посікло когось, то треба добити. 

Це «кадири» (або «кадирівці» — термін, який використовують для ідентифікації членів парамілітарних підрозділів, які підтримували колишнього президента Чеченської Республіки Ахмата Кадирова, вони беруть участь у російсько-українській війні на боці Росії — ред.). Видно було за формою. 

Він забігає в мою кімнату — і я відразу три кулі йому в тіло. Він падає. Я його добиваю, щоб він не зміг більше нічого зробити нікому. І він лежить прямо в проході. Голова в кімнаті, а ноги в коридорі. Я чую в коридорі знову якісь рухи. Я роблю нахил з автоматом і бачу, що росіянин стоїть, із сусідньої кімнати на мене дивиться, а в руках автомат. І прилітає в мене куля».  

Куля прошила наскрізь руку Антона та вийшла на спині під лопаткою. Але про це він дізнається вже в госпіталі. Спершу подумав, що поранена тільки вона. Нашвидку перетягує її турнікетом, повище, як вчили медики. 

У будівлі вже немає своїх, розуміє Антон, тільки він із побратимом «Зимою» та російські війська

«Рука в мене нерухома, бо перебило нерв, телефон сів, «радєйок» (рацій – ред.)  немає. І що робити — неясно. У коридорі чую шарудіння. Хтось іде. Питаю: «Зима, ти?». У відповідь тиша. 

Розумію, що якби хтось був з наших, то він би запитав по позивних. Але ніхто не питаю. І я оце сиджу, розумію, що наших немає, ми вдвох, я ще й поранений. Проходить десь хвилин 20. Не наважився він (російський солдад – ред.) в кімнату до мене зайти, напевно розумів, що його завалять», — пригадує боєць. 


Читайте також: «Росіяни вже в наглу обстрілюють околиці міста, 50-100 поранених щодня»: як живе прифронтовий Бахмут?


«Хлопців наших вже немає. Тобто вийти — це смерть… І ми стрибнули»

І тут «прилітає» з РПГ. «Сєрп» каже: памʼятає тільки спалах. 

«Я думав все вже, я в раю. Але пощастило. Усе було у пилюці. Ми з другого поверху вистрибнули. По іншому ніяк вже. У коридор не вийдеш, бо там русня. Ми не знаємо, скільки їх.  Хлопців наших вже немає. Тобто вийти — це смерть… І ми стрибнули».

Від будівлі, в якій був бій,  до позицій, де свої, пригадує Антон, кількасот метрів. До них і бігли, сподіваючись, що пощастить, що їх здалеку не сприймуть за росіян.

«Ми біжимо. Мене вже водить (паморочиться – ред.) , бо багато крові втратив. Я однією рукою махаю і тільки сподіваюся, щоб вони нас за русню не прийняли. Командир відкриває двері, щоб ми забігли. 

Побратим всередині вже мені каже: «Добре, що я тебе впізнав, бо вже хотів стріляти. Бачу ж два чуваки біжать якісь. За плитоноскою й казкою впізнав тебе. Командир вколов мені знеболювальне. Каже: «Тоха, потерпи трохи, зараз тебе заберуть». А я кажу: «Курити хочу», — пригадує хлопець. 

Бій відбувся близько 12 дня та тривав десь годину. Близько 15 підігнали «Козак» (бронеавтомобіль українського виробництва, що використовують для підвозу БК та їжі, а також для евакуації поранених бійців — ред.). Антона з побратимом забрали. Обох вдалося врятувати. 


Читайте також: «Коли ми бачимо постраждалого, то вже не чуємо вибухів»: розмова з військовим медиком


Після цього бою, який так детально пам’ятає Антон, українські військові залишалися в місті ще 6 днів. 12 травня ЗСУ відступили з Рубіжного. 

15 числа воїнам Сил спеціальних операцій разом з іншими підрозділами вдалося підірвати захоплені росіянами залізничні мости між містами Рубіжне і Сєвєродонецьк. Це стримало просування росіян до адміністративного центру Луганщини. 

Настя Горпінченко, Громадське радіо 

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини