«Десь я це вже чув»: колонка Максима Буткевича

«Розповіді про те, що Володимир Зеленський — посередній комік, що в нього немає підтримки всередині країни, що час вибігає, що Україна ще існує лише лише через американську допомогу, а головне — що не треба було Україні починати війну («Росія воєн не починає»), що треба було домовлятися на самому початку, а не воювати, і що Україна «сама віновата» — все це я чув задовго до того, як ці тези озвучив Дональд Трамп.

Нам це говорили російські допитувачі та охоронці-колабораціоністи, коли я перебував у російському полоні, зокрема — у Луганському СІЗО.

Особливо повний набір видавали співробітники чи то ФСБ, чи то військової контррозвідки (ніхто ж на допитах, звісно, не представлялися). Вони нічого не говорили про нелегітимність Зеленського і відсутність виборів — ще не говорили, бо було спекотне літо 2022-го, і для цих тез було зарано: їх російський телевізор почне поширювати лише роки через півтора.

І ці російські окупанти та їхні поплічники-колаборанти (на тамтешньому сленґу просто «слідаки» і «мусора») озвучували ще одну тезу, відсутню у трамповому вербальному потокові: що Україна є не більше, ніж маріонеткою США, що Київ робить усе, чого хоче Вашинґтон, бо повністю від нього залежить.

Не дивно, що Трамп не озвучив цієї тези: бо останній розвиток подій, зокрема — довкола угоди про видобуток рідкісних копалин, показав навіть тим, хто притримувалися цієї тези, що це далеко не так.

Думаю, саме те, що ця теза окупантів не знайшла підтвердження, і викликало таке роздратування новообраного президента США.

Вочевидь не вірячи у волю, ініціативу, можливість самостійних дій, agency українців та українок (як, втім, і будь-якого іншого народу), він несподівано зіткнувся із тим, що ці, як ввижалося декому, покірні українські підлеглі у далеких диких землях — не покірні, і не підлеглі, і чомусь не хочуть приймати правила гри, вигадані вже безпосередньо на ігровому майданчику і нав’язувані шантажем — через те, що вони є очевидно, кричуще несправедливими.

Це єднає Трампа з Путіним: той теж не вірить в аґентність народів та колективів, розглядаючи їх лише як інертні маси, якими треба маніпулювати та які треба контролювати — бо ж ними рухають примітивні інстинкти, і завжди є ризик, що хтось перехопить ініціативу та зманіпулює ними краще.

Власне, і Україна для Путіна — інструмент, який мала би тримати у лапі двоголова російська гербова пташка, а натомість його захапав Захід; і одна з цілей теперішньої війни — відібрати його назад.

Те, що в «інструмента» раптом виявилася власна воля, власні бажання і прагнення, і навіть здатність до опору, надзвичайно бісить Кремль, бо це не вписується у картину світу «русского міра». І охоронців, і особливо росіян дивував і, часом, бісив той факт, що в Україні був Майдан — і більшість українських полонених не збиралися визнавати його помилкою чи провалом, а обстоювали як акт вільного вибору, волевиявлення і захисту гідності.

У дні 11-тих роковин вбивства більшості героїв Небесної Сотні ці двоє автократів, з їх презирством до волі та прагнень народів та особистостей (якщо ці особистості — не вони самі), відкрито показали світові, як багато в них спільного.

Президент США, найвища посадова особа у державі–вчорашній найбільшій союзниці України в її оборонно-визвольній війні з російськими загарбниками: публічно звинуватив в агресії тих, на кого напали; засудив тих, хто захищаються від насильства росіян, за спроби захиститися; та віддав усю ініціативу в мирних переговорах своєму візаві зі схожою картиною світу, воєнному злочинцю і очільнику Російської імперії.

Для людини з моїм досвідом колишнього військовополоненого, зробив він це у стилістиці посередньо натренованого слідчого російських силових структур, як-от ФСБ, СК РФ чи ФСИН России. Ніколи ще, напевно, текст російських силовиків не звучав з такої високої трибуни і не розносився усім світом.

Якщо ж вам пощастило (ще) не побувати у російській неволі, але не пощастило з інформаційною гіґієною, і ви знайомі з російським телевізором — у вас, напевно, з’явиться інша аналогія.

Озвучений Трампом текст буквально транслює наративи російської пропаганди: з рота очільника Білого Дому Дональда Трампа говорить російська пропагандистка Ольга Скабєєва, або ж хтось з її колег. Щоправда, аудиторією цього спецвипуску «60 минут» (пропагандистське телешоу за участі Скабєєвой) став весь світ.

Не думаю, що у Кремля, який щедро оплачує роботу своїх пропагандистів із забезпечення і розширення геноцидної війни Росії проти українського народу, вистачить бюджету на гонорар своєму новому американському рупорові.

Вірити, що Трамп, який найдовше і найзацікавленіше розводиться саме про гроші, вирішив поволонтерити на Симоньян, якось не випадає. Вочевидь, про його інтерес ми дізнаємося пізніше.

Не знаю, як це виглядає для американських виборців — але не лише їм, а і нам усім доведеться звикати до думки, що на чолі найбільшої потуги світу ними поставлено людину, яка розмовляє чи то як російський силовик, чи як російський пропагандист. Між словами й справами є дистанція, але вона дедалі більше скорочується.

Якщо очільник Білого Дому почне не лише говорити, а й діяти відповідним чином — ми виявимо, що на протилежному боці барикад на світоглядній вулиці Грушевського, крім російського Молоха, з’явився ще й американський Ваал.

Хочеться сподіватися, що цього не станеться, хоча процес уже почато: з подачі Трампа, світові медії вже обговорюють те, хто ж насправді почав війну Росії проти України, чи могла Україна укласти мир на самому початку війни, і чи є диктатором демократично обраний президент України.

Дияволова робота (бо ми ж пам’ятаємо, хто є батьком брехні, тим більше — такої кричущої й масштабної) іде повним ходом. Нам залишається, як і 11 років тому, не забувати, хто ми, за що ми ведемо цю боротьбу, вірити у свої цінності, смисли й у тих, хто дає сили продовжувати цю боротьбу (людей і/чи Бога, в кого хто актуальні), сподіватися на них, і любити їх і одне одного, захищаючи цю любов і те, що важливо.

Кращого варіанту у нас все одно немає, і бути не може».

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за покликанням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси й подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon
• PayPal: vokyluk@ukr.net