Доля людства залежить від того, чи зможуть порозумітися Америка і Китай — Генрі Кіссінджер

У Пекіні дійшли висновку, що Америка зробить усе, щоб утримати Китай. Водночас у Вашингтоні впевнені, що Китай планує витіснити Сполучені Штати як провідну світову державу. Для тверезого аналізу цього дедалі більшого антагонізму журналісти видання The Economist поспілкувалися з одним із найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США 1970-х років Генрі Кіссінджером.

Громадське радіо публікує переклад головних тез цієї розмови

---

27 травня Генрі Кіссінджеру виповниться 100 років. Ніхто в живих не має більше досвіду міжнародних відносин: спочатку він був дослідником дипломатії 19-го століття, пізніше — радником із національної безпеки Америки та державним секретарем. А впродовж останніх 46 років Генрі Кіссінджер — консультант і емісар монархам, президентам і прем’єр-міністрам.

«Ми на шляху до протистояння великих держав»

Наприкінці квітня журналісти The Economist понад вісім годин розмовляли з Генрі Кіссінджером про те, як запобігти переростанню змагання між Китаєм і Америкою у війну. Кіссінджер стурбований загостренням конкуренції Китаю та Америки за технологічну та економічну переваги. Він боїться, що штучний інтелект посилить китайсько-американське суперництво. У світі баланс сил і технологічна основа ведення війни змінюються настільки швидко й з усіх сторін, що країни не мають жодного усталеного принципу, на основі якого вони могли б встановити порядок. Якщо вони не можуть знайти його, вони можуть вдатися до сили.

«Ми перебуваємо у класичній ситуації перед Першою світовою війною, коли жодна зі сторін не має значних політичних поступок, і в якій будь-яке порушення рівноваги може призвести до катастрофічних наслідків», — наголошує Генрі Кіссінджер.

Вивчайте війну більше

Багато хто вважає Кіссінджера розпалювачем війни за його участь війни у В’єтнамі, але він вважає уникнення конфлікту між великими державами головною метою свого життя. Побачивши війну, спричинену нацистською Німеччиною, і бути постраждалим від убивства 13 близьких родичів під час Голокосту, він переконався, що єдиний спосіб запобігти руйнівному конфлікту — це тверда дипломатія, в ідеалі зміцнена спільними цінностями.

На думку Генрі Кіссінжера, доля людства залежить від того, чи зможуть порозумітися Америка і Китай. Він вважає, що швидкий розвиток штучного інтелекту залишає їм лише п’ять-десять років, щоб знайти спосіб.

Кіссінджер дає пораду майбутнім лідерам: «Визначте, де ви знаходитесь». У цьому дусі відправною точкою для уникнення війни є аналіз неспокою Китаю, що збільшується. Попри репутацію примирливого стосовно уряду в Пекіні, він визнає, що багато китайських мислителів вважають, що Америка йде вниз, і що «в результаті історичної еволюції, вони врешті-решт витіснять нас».

Кіссінджер вважає, що керівництво Китаю обурюється розмовами західних політиків про глобальний порядок, заснований на правилах, хоча насправді вони мають на увазі американські правила та американський порядок.

• Справді, дехто в Китаї підозрює, що Америка ніколи не ставитиметься до нього як до рівного.

Емісар також застерігає від неправильного тлумачення амбіцій Китаю. У Вашингтоні кажуть, що Китай хоче світового панування. Водночас вони не прямують до світового панування в гітлерівському розумінні, вважає Кіссінджер.

У нацистській Німеччині війна була неминуча, тому що Адольф Гітлер потребував її, каже політик, але Китай інший. Він зустрічався з багатьма китайськими лідерами, починаючи з Мао Цзедуна. Він не сумнівався в їхній ідеологічній прихильності, але це завжди було пов’язано з гострим відчуттям інтересів і можливостей їхньої країни.

Кіссінджер вважає китайську систему більше конфуціанською, ніж марксистською. Це вчить китайських лідерів досягати максимальної сили, на яку здатна їхня країна, і прагнути, щоб їх поважали за їхні досягнення. Китайські лідери хочуть бути визнаними як останні судді міжнародної системи щодо їхніх власних інтересів.

Однією з природних американських реакцій на виклик амбіцій Китаю є їхнє дослідження, щоб визначити, як підтримувати рівновагу між двома державами. Інший – налагодити постійний діалог між Китаєм і Америкою. Китай «намагається відігравати глобальну роль. У кожній точці ми повинні оцінювати, чи сумісні концепції стратегічної ролі». Якщо їх немає, то постане питання сили. «Чи можливе співіснування Китаю та Сполучених Штатів без загрози повної війни один з одним? Я думав і досі думаю, що це є». Але він визнає, що успіх не гарантований:

«Це може зазнати невдачі. І тому ми повинні бути достатньо сильними у військовому плані, щоб витримати поразку».

Тест на Тайвань

Генрі Кіссінджер згадує, як під час першого візиту Річарда Ніксона до Китаю в 1972 році лише Мао Цзедун мав повноваження вести переговори щодо острова.

«Щоразу, коли Ніксон порушував конкретну тему, Мао казав: «Я філософ». Я цими темами не займаюся. Нехай Чжоу Еньлай (колишній прем’єр Держради Китаю — ред.) і Кіссінджер обговорять це. Але коли мова зайшла про Тайвань, він був дуже відвертим. Він сказав: «Вони — купка контрреволюціонерів». Вони нам зараз не потрібні. Ми можемо чекати 100 років. Колись ми їх попросимо. Але це буде дуже не скоро».

Генрі Кіссінджер вважає, що домовленості між Ніксоном і Мао скасував Дональд Трамп лише через 50 зі 100 років. Він хотів підвищити свій суворий імідж, вимагаючи від Китаю поступок у торгівлі. У політиці адміністрація Байдена наслідувала приклад містера Трампа, але з ліберальною риторикою.

Кіссінджер не обрав би цей шлях щодо Тайваню, тому що війна в українському стилі там знищила б острів і спустошила б світову економіку.

«Для Сполучених Штатів непросто залишити Тайвань, не підриваючи своїх позицій деінде»

Страх війни створює підстави для надії. Кожен китайський лідер стверджував про зв’язок своєї країни з Тайванем. Водночас для Сполучених Штатів непросто залишити Тайвань, не підриваючи своїх позицій в іншому місці.

Деякі американці вважають, що переможений Китай став би демократичним і мирним. Проте, навіть якби Кіссінджер віддавав перевагу демократії в Китаї, він не бачить прецедентів для такого результату. Швидше, коллапсування комуністичного режиму призвело б до громадянської війни, яка переросла в ідеологічний конфлікт і лише посилила глобальну нестабільність.

«Доводити Китай до розпаду не в наших інтересах», — каже він.

Замість того, щоб копатися, Америці доведеться визнати, що Китай має інтереси. Гарний приклад — Україна.

Україна та НАТО

Президент Китаю Сі Цзіньпін нещодавно зателефонував президенту України Володимиру Зеленському уперше після вторгнення Росії в Україну в лютому минулого року. Багато спостерігачів відкинули заклик пана Сі як порожній жест, спрямований на заспокоєння європейців, які скаржаться, що Китай занадто близький до Росії. Навпаки, пан Кіссінджер вважає це декларацією серйозних намірів, яка ускладнить дипломатію навколо війни, але яка також може створити саме таку можливість для побудови взаємної довіри наддержав.

---

Читайте також: «Зеленський запропонував точку відліку, ми повинні допомогти втілити це в реальність» — МакФол про українську формулу миру

---

Генрі Кіссінджер засуджує президента Росії Володимира Путіна:

«Зрештою це, безумовно, була катастрофічна помилка Путіна. Я вважав, що рішення залишити відкритим членство України в НАТО було дуже неправильним».

Зараз завдання полягає в тому, щоб завершити війну, не створюючи умови для наступного конфлікту. Кіссінджер каже, що він хоче, щоб Росія відмовилася від якомога більшої частини території, яку вона окупувала у 2014 році. Але реальність така, що за будь-якого припинення вогню Росія, швидше за все, збереже Севастополь. Таке врегулювання, за якого Росія втрачає одні переваги, але зберігає інші, може залишити незадоволеними як Росію, так і Україну.

На думку критика, це рецепт майбутнього протистояння:

«Те, що зараз говорять європейці, на мій погляд, дуже небезпечно. Тому що європейці кажуть: «Ми не хочемо їх у НАТО, тому що вони занадто ризиковані. Тому ми озброїмо їх до біса і дамо їм найсучаснішу зброю».

Для встановлення тривалого миру в Європі Заходу потрібно зробити два стрибки уяви. Перший — вступ України у НАТО як засіб її стримування, а також захисту. По-друге, Європа планує зближення з Росією як шлях до створення стабільного східного кордону.

Зрозуміло, що багато західних країн відмовилися б від тієї чи іншої з цих цілей. Із залученням Китаю, як союзника Росії та супротивника НАТО, завдання стане ще важчим. Китай має головний інтерес, щоб Росія вийшла неушкодженою з війни в Україні.

Після дзвінка Сі Цзіньпіна Володимиру Зеленському Кіссінджер вважає, що Китай, можливо, позиціює себе як посередника між Росією та Україною. Він сумнівається, що Китай і Росія можуть добре співпрацювати.

«Я ніколи не зустрічав російського лідера, який сказав би щось хороше про Китай. І я ніколи не зустрічав китайського лідера, який сказав би щось хороше про Росію», — каже Кіссінджер.

Китайці зайнялися дипломатією щодо України як вираження своїх національних інтересів, каже Кіссінджер. Хоча вони відмовляються сприяти знищенню Росії, вони визнають, що Україна має залишатися незалежною країною, і вони застерігають від використання ядерної зброї. Вони можуть навіть прийняти бажання України приєднатися до НАТО.

«Китай робить це частково тому, що вони не хочуть конфліктувати зі Сполученими Штатами», — підсумовує він.

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS