Ілюстративне фото
До самої окупації Криму ставлення до кримських татар в української влади було досить своєрідне. Наприклад, Служба безпеки України в Криму налічувала 1200 осіб, але серед них не було жодного кримського татарина, зазначає лідер кримськотатарського руху Мустафа Джемілєв.
Коли Рефат Чубаров, чинний Голова Меджлісу кримськотатарського народу, напряму запитував, чому в СБУ не було кримських татар, йому відверто відповідали: якщо приймати кримських татар, то десь половину персоналу служби безпеки треба скорочувати, бо основна частина роботи СБУ — це стеження за киримли.
«Ось така була дивна позиція. І що найцікавіше, коли ми говорили, чому ви не берете кримських татар на цю роботу, казали, що справа не в національності, а там потрібна професійна підготовка, стандарти. А ось ті, кого ви пропонуєте, не підходять.
І ось після окупації 88% співробітників СБУ виявились зрадниками. Зате вони відповідали «їхнім стандартам», — розповів Мустафа Джемілєв на Дні Криму, що пройшов на фестивалі «Протасів Яр».
Читайте також: Jamala: Щоб альбом «QIRIM» вийшов, люди ризикували своїм життям
Джемілєв розвінчав міфи про «насильну українізацію Криму». Насправді ж це СРСР та Росія провадила гібридну мовну окупацію, каже він. Джемілєв відзначає, що акценти кримськотатарського національного руху ставилися саме на відродження мови корінного народу Криму. А от українська державницька позиція була дуже пасивною щодо цього:
«Загалом одним із головних напрямів руху було відновлення своєї рідної мови, своїх традицій, які були повністю знищені за радянської влади.
Адже у 1944-му році не було жодної школи моєю рідною мовою. Якщо люди знали певною мірою мову, то вона була кухонною, яку від батьків ще чули. А ось читати та вивчати її ми не могли. А коли змінилося покоління, що вже народилося у місцях заслання, ситуація стала ще гіршою. За одним із досліджень виходило, що лише близько 20% киримли володіли рідною мовою. І тому одним із головних напрямків у нас було відкриття своїх національних шкіл.
Але знову-таки, держава не надавала належного значення цьому питанню, кожна відкрита школа — це була війна. Мітинги, демонстрації, пікети — таким чином ми відкривали їх. До моменту окупації нам таким шляхом вдалося створити лише 15 шкіл з навчанням кримськотатарською мовою».
Читайте також: «Qırım, а не якась там Таврида»: про три корінні народи України з батьківщиною у Криму
Українських шкіл було відкрито ще менше. З 592 шкіл на території Криму 15 вели навчання кримськотатарською мовою та лише 7 українською.
«Ось вам «насильницька українізація Криму». Але Українська держава мала теж надати великого значення цьому питанню, докласти зусиль. Єдине, що вони там зробили, це збудували українську гімназію. Нині ж вона іронічно називається російською гімназією. Там повністю звільнено всіх українських викладачів.
Так от, у цій гімназії, за російськими законами, якщо 10 батьків напишуть заяву, то можуть створити клас для навчання українською мовою. А батьки бояться писати. Бо якщо напишуть заяву, потім ФСБ приходить і запитує: «Ви розраховуєте, що Крим повернеться до складу України?», — розповів Джемілєв.
Цікаво, що в цій школі зрештою зібрали 10 підписів для відкриття україномовного класу. П’ятеро з них, за словами Джемілєва, виявилися родинами кримських татар. І викладач української мови також був киримли.
У кримськотатарських же школах окупанти активно проводитять пропаганду серед учнів, каже Джемілєв:
«Кримськотатарські школи вони не закрили. Але повністю змінили програму. Фактично вони стали російськими школами. Лише назва залишилася кримськотатарською.
Подивіться, як вони викладають історію Криму. Вона просто перекинута з ніг на голову — себто «історія Криму починається з Росії».
На думку лідерів національного руху киримли, питання окупації Криму дуже гостро постало після російсько-грузинської війни у серпні 2008 року. Після утворення маріонеткової Південної Осетії, Меджліс кримськотатарського народу підготував звернення й запропонував низку заходів для протидії анексії.
Головною небезпекою на той момент Джемілєв убачав Російський чорноморський флот:
«Ми вимагали виведення флоту з території Севастополя ще 15 років тому, пропонували підтягнути до Криму щонайменше 20 тисяч українських військовослужбовців, бажано із материкової України. Крім того, ми говорили про необхідність перевірити діяльність Російського консульства Сімферополя, яке вже тоді всім роздавало російські паспорти».
Читайте також: Репресії та діти без батьків: як Росія 9 років розділяє родини у Криму (фоторепортаж)
Це звернення Меджлісу було проігнороване й розцінене за провокацію. Джемілєв каже, що до нього потрапила пояснювальна записка СБУ Криму керівництву в Києві:
«Там писали, що ця заява Меджлісу про необхідність виведення Чорноморського флоту з Севастополя є провокацією, що спрямована на ускладнення наших «братніх відносин з РФ». Тобто ми виявились провокаторами. Але, на жаль, ми мали рацію».
Підтвердження своїх думок Мустафа отримав вже у лютому 2014 року — його запросили на зустріч з Путіним. Тобто вже тоді Росія мала готові плани щодо окупації півострова.
«Мені казали, що є пропозиція від Путіна про зустріч зі мною. Я якось здригнувся і говорю їм: «Про що ми з ним розмовлятимемо»? А вони кажуть: «Про майбутнє Криму». А я запитав у відповідь, яке відношення до їхнього президента має Крим, складова частина України? Відмовив їм.
Президент Янукович ще тоді був при владі. Він втече потім десь за місяць. 15 лютого 2014 року РФ вже мала плани щодо анексії Криму. Я ще Чубарову направив свою доповідь про тривожні очікування. Тобто цей напад був не спровокований Україною, а заздалегідь спланований РФ», — згадував Джемілєв.
Попри 10 років окупації та цензури, у Криму досі діє рух опору, каже Рефат Чубаров. Меджліс кримськотатарського народу визнаний «екстремістською організацією» у РФ ще з 2016 року. Тому за публічну підтримку національного руху киримли у Кримінальному кодексі РФ передбачена стаття за екстремізм.
Таким чином Крим після анексії, окрім військової бази, перетворюється на велику в’язницю, зокрема і для тих, кого викрадають і вивозять з новоокупованих територій України. Літом минулого року ФСБ відкрило спеціальне нове СІЗО в Сімферополі за адресою колонії, де утримуються вивезені люди з Півдня України та незаконно ув’язнені кримські татари.
«Дві третини політв’язнів Криму — це кримські татари. При тому, що вони складають 13% населення Криму. З повномасштабною агресією і вторгненням ці механізми переслідувань не просто збереглися, а посилилися. З’явилася примусова мобілізація. Силою забирають до російської армії, дають зброю і кажуть: «Іди вбивай свого брата». Це ж не пафос, це реалії сьогоднішнього Криму.
І тому тут люди, щоб уникнути цієї примусової мобілізації, після вересня минулого року почали масово покидати Крим. І хто добирається до материкової України через треті країни, часто стає до лав ЗСУ», — каже Рефат Чубаров.
Джемілєв також нагадав про явище «громадської журналістики». Незалежні медіа в Криму були знищені, тому активісти з різних професій фіксують та висвітлюють обшуки та суди над киримли. Завдяки цьому про злочини окупантів могли дізнаватися закордоном.
Лідери киримли відзначають, що відверто треба говорити й про колаборантів серед кримських татар.
«Нема колаборантів — немає нації! У нас вони теж є. Радує, що кількість їхня не росте. Їм у Криму не подають руки, на їхні весілля не приходять. Вони перебувають в ізоляції. Це нас тішить.
Тут не може бути вибірковості, коли говоримо про розробку перехідного законодавства. І колаборант є колаборантом, попри те, яка у нього тече кров», — емоційно підкреслює Джемілєв.
«Кримські татари набагато краще знають і розуміють українців, ніж це було з українцями щодо кримських татар. Ця ситуація зараз вирівнюється. Я дуже радий. Я думаю, кримські татари і українці відчувають, що нас об’єднують цінності.
І цінність свободи, і цінність гідності — це два елементи, які важливі як для кримських татар в повсякденному житті, так і для українців», — каже Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту.
Окрім політичного об’єднання киримли і українців, має бути й культурна співпраця. Важливість цього відзначив актор та чинний військовослужбовець Ахтем Сеітаблаєв:
«Культура — це зброя. Це я можу сказати з гордістю і вдячністю нашим майстрам, які мешкають на тимчасово окупованій території Криму. Перед початком широкомасштабної навали ми зробили спільний проєкт під назвою «Шлях». Були долучені близько 500 спеціалістів. 50 відсотків – саме з території тимчасово окупованого Криму. Звичайно, це окрема історія, яким чином вони передавали той художній доробок, рефлексію через вироби традиційного мистецтва, побутових речей або прикрас, костюмів. Це культурологічний міст та культурна дипломатія, яка кожного дня через творчу рефлексію та участь майстрів залучає людей на материковій Україні.
Багато людей у Криму саме через цю культурну дипломатію намагаються втримати той зв’язок між українцями та киримли. Тому мистецтво на тимчасово окупованих територіях це, можливо, єдиний інструментарій, завдячуючи якому людина може зберегти себе та свою ідентичність».
Читайте також: Нав’язаний Московією стереотип, що «кримські татари прийшли на півострів у 13 ст», ширився роками — історикиня
Своїм баченням відносин Криму та України поділилася Світлана Тараторіна, кримчанка та авторка роману «Дім солі»:
«Імперія завжди розокремлювала наші народи, казала, що ми якісь там історичні вороги. Але потрібно відкривати справжню правду про наші взаємини, які були різними. Вони були і дуже антагоністичними, але й абсолютно дружніми.
Для мене найважливіший висновок з моїх досліджень історії Криму, який я робила для свого роману, це те, що ми з кримськими татарами завжди були партнерами. Ми завжди були в дуже рівних стосунках.
І це дуже важливо, ми це можемо зберегти і використовувати далі задля перемоги у війні. Якраз фестивалі, культура, змішані читання українських і кримськотатарських авторів є прикладом такого єднання».
23 серпня у Києві відбудеться третій саміт Кримської платформи — ініційований Україною міжнародний консультаційно-координаційний формат щодо міжнародного реагування на окупацію Криму. Саме до нього зараз активно готуються представники національного руху киримли. Меджліс підготував заяву від імені кримськотатарського народу, де чітко сказано, що ця війна має бути завершена визволенням Криму, каже Джемілєв.
Станіслав Орошкевич для Громадського радіо
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
Для багатьох учасників бойових дій навіть незнайома людина з релевантним досвідом за замовчуванням викликає більшу… Read More
«Організація медичного забезпечення в умовах повномасштабної війни — це питання контролю над хаосом. Іноді він… Read More
«Друзі, нам дуже потрібна ваша допомога, а саме розголос та підтримка! Мова йде про забезпечення… Read More
У ніч з 28 на 29 липня 2022 року в колонії №120 у селищі Оленівка… Read More
Низка медіа та організацій за останні кілька місяців повідомили, що припиняють вести свої Telegram-канали. Зокрема,… Read More
Попри підписання ще сім років тому, у 2017-му, оборонного бюлетеня, яким затвердили склад аптечок та… Read More