«Хлопці дали мені позивний «Єва»: історія подологині, яка їздить на передову рятувати стопи військових

«Траншейна стопа», грибок та мозолі — у польових умовах військовослужбовцям загрожують не лише бойові травми та поранення, а й грибкові ураження. Саме тому львівська подологиня Наталія Гринчишин їздить на фронт, щоб рятувати стопи захисників. Поки що співпрацює із 103 окремою бригадою територіальної оборони ЗСУ. До військових їздила у Куп’янськ та на Запорізький напрямок.

Наталія Гринчишин працює із ногами вже 27 років. Свій шлях у професії розпочинала з майстра манікюру, з 2003-го зайнялася подологією. У Львові відкрила 2 студії, тож встигає ще навчати подології й інших. Ще Наталія — членкиня Асоціації подологів України і голова львівського осередку цієї організації.

Як виникла ідея поїхати до захисників?

Про те, що може чекати на ноги захисників під час служби на позиціях Наталія розуміла ще з початку повномасштабного вторгнення. Адже з 2014-го року навідувалася до військового госпіталю, тоді ще до атовців. Розповідає, що із розширенням лінії фронту, звернень від військових до неї тільки побільшало. Каже: захисники зараз ще більше перебувають у провокуючих умовах для стоп і не один її пацієнт у камуфляжі говорив «нам би вас туди». Саме такі прохання і спонукали Наталію поїхати на фронт із подологічною місією. Цю ідею виношувала довго, адже не знала, як правильно організувати усе

«Часто впиралося все в такі думки, що ти там не потрібна їм, там не до тебе, їм там не до ніг, захисники в стані шоку не будуть лікуватись і так далі. Втім, в мене є пацієнт, який сказав, щоб я не переживала, адже мені зуміють організувати безпеку та умови праці. Ось так ми сіли в машину і поїхали«, — згадує Наталія.

У першу свою поїздку Наталія взяла подругу з її чоловіком-військовим, а вже на другий виїзд сама сіла в маленьку машину, завантажила необхідними медикаментами та засобами гігієни і поїхала до хлопців. Каже, — хоч і охочих скласти їй компанію є чимало, не хоче наражати колег на небезпеку.

«Я працюю в тандемі з дерматологами, вмію диференціювати різні захворювання стоп, тому те, чого не знаю, запитую в них. Відразу на місці зв’язуюся зі спеціалістами, бо з собою маю всі необхідні ліки, тому що бувають випадки, коли косметичними засобами ти тут не допоможеш, є такі проблеми стоп, які вирішуються конкретним професійним лікуванням», — зауважує подологиня.

---

Читайте також: «Моя мета, щоб кожна українка вміла керувати дроном»: як працює школа, що навчає жінок аеророзвідці

---

Згідно із дослідженнями, військові в окопах більше схильні до інфекцій, що передаються через немиті руки або зіпсуті продукти, ніж ті, що можна підхопити повітряно-крапельним шляхом. Грибкові інфекції можуть з’явитися не лише через вологість, недостатню гігієну ніг, не часту зміну шкарпеток, а й через переохолодження чи контакт з тваринами.

---

Які захворювання ніг найчастіше турбують захисників?

Наталія розповідає, що найбільші проблеми зі стопами у наших захисників через те, що їхні ноги постійно мокрі. Велике фізичне навантаження та постійне перебування у взутті теж сприяють розвитку як інфекційних, так і бактеріальних інфекцій, тому в оборонців на стопах може бути все, що завгодно: від неприємного запаху до кератолізу. Буває й таке, що що від захворювань ніг захисникам стає важко навіть роззуватися, — розповідає подологиня.

Окрім цього військовослужбовцям ще загрожує дисгідротична екзема або синдром «окопної стопи»(траншейна або окопна стопа — це стан, який виникає при перебуванні ноги у дуже вологому холодному середовищі, зазвичай при температурі від 0 до 16 °C понад 10-16 годин).

«І ніхто не виключає тих проблем, які є в рядових людей, додає Наталія: мозолі, натоптиші, врослі нігті, піднігтьові мозолі, деформації — все це існує і за цим треба доглядати, але як правило у польових умовах звернутись із таким запитом бійцям немає до кого«, — розповідає Наталія.

«Як правило медики там — висококваліфіковані спеціалісти, але вони майже не працюють зі стопами. Їхнє завдання надавати тактичну, домедичну допомогу, в госпіталях вже рятують життя або кінцівки і їм реально не до ніг. Тому я вважаю, що таким вузькопрофільним спеціаліставм теж місце на фронті», — наголошує подологиня.

Наталія Гринчишин зазначає, що подологічні проблеми стосуються усіх. Тільки у військових, на відміну від цивільних, менше можливостей для того, щоб пильно слідкувати за гігієною ніг.

«Питання в тому, що нас не навчили навіть правильно мити ноги, не те, щоб за ними доглядати. Виявляється, дуже велика кількість людей не знають, як це правильно робити. Мені хлопці дали позивний «Єва», бо я перша жінка, яка торкається їхніх ніг. Жартують, що послана Богом їм», — розповідає подологиня.

---

Читайте також: Розвінчують російську пропаганду та доносять світові правду: історії українських фотографів, які документують війну

---

Як хлопцям дбати за гігієною ніг у польових умовах?

Наталія зауважує, що хлопців, які хоч трохи доглядають за своїми стопами, одразу помітно. Мовляв, навіть перебуваючи в окопі, ті з собою носять вологі серветки, регулярно витирають ноги і переодягають чисті сухі шкарпетки. І це основа здорових ніг і гарного самопочуття. Подологиня радить мати сухе взуття та багато запасних пар шкарпеток. А ще каже, що зараз є всі умови для того, щоб запобігти грибковим інфекціям: використовувати пудри, які забирають вологу з ніг, купувати електричні сушарки або спеціальні пакетики, які просушують взуття.

«Виявляється, що навіть у військовому статуті написано детально, раз в скільки часу ти маєш підстригати нігті на ногах чи руках. Тобто недотримання гігієни — це частково порушення цього статуту», — розповідає подологиня.

Великою проблемою є й те, що не завжди бійці розуміють, як правильно підібрати взуття. Рухатися доводиться дуже багато, тому структура носку чи правильний розмір мають важливе значення, а ще це одні із передумов вростання нігтів. Щоб уникнути проблем із врослими нігтями, потрібно правильно їх підрізати, а саме: рівно і не залишати гострих кутиків — наголошує подологиня. Через важку фізичну працю, копання окопів чи носіння зброї у бійців можуть виникати мозолі, а це теж спричиняє дискомфорт. Стрижневий мозоль спричиняє вірус, через біль від нього боєць не в змозі стати на ногу.

Якщо є мозолі або натоптиші, Наталія їх не радить самостійно видаляти, тим паче у польових умовах. Використання спеціальних мозольних пластирів з її слів можуть наробити ран, а це може тільки сприяти поширенню інфекції. Тому подологиня радить військовим носити силіконові устілки, захисні кільця на пальці, а ще регулярно оглядати свої стопи і при появі будь-яких пухирців — відразу доповідати медику.

«Зараз мені хлопці багато надсилають своїх фотографій та консультуються. Ми звертаємось до лікаря за призначенням лікування та контролюємо цей процес. Я рада, що навіть у такий спосіб ми можемо допомогти», — додає Наталія.

Подологиня зазначає, що вирішення подологічних питань на фронті не менш важливе, ніж тактична медицина. Ба більше, в Україні офіційно поки спеціальності «подологія» в медицині не існує. Саме тому такі фахівці самостійно здобувають медичну освіту та шукають власні шляхи поповнення знань і підвищення кваліфікації.

Але практика показує, що подологи потрібні не лише цивільним, а й ЗСУ — наголошує Наталія Гринчишин. Саме тому в подологині вже розписаний розклад поїздок до кінця року. Каже: військові тепер її пацієнти, а отже потребують регулярного контролю. Із наступною подологічною місією Наталія вирушить за оборонців вже наприкінці серпня.

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS