Валентина Троян
Інформаційний вакуум на Луганщині: окупанти блокують роботу українських ЗМІ
Автор
Фото: pixabay.com1x
Прослухати
--:--
--:--
Станом на квітень 2023 року на території Луганської області фізично не присутня жодна редакція з-поміж українських медіа. Після звільнення невеликої частини Луганської області кілька місяців журналісти мали змогу приїхати та відзняти матеріал про стан цих населених пунктів після російської окупації та показати, хто та за яких умов допомагає людям евакуюватися із сіл. Оскільки у звільнених населених пунктах немає комунікацій, то місцеві жителі жваво розпитували медійників, які приїздили до них, про події в Україні та світі.
Друковані видання
У перші дні повномасштабного вторгнення припинили роботу всі друковані газети Луганської області, про що повідомили на своїх сторінках у фейсбуці. Більшість з них друкувалися на Харківщині, а потужності друкарень теж були захоплені росіянами. Втім, це не основна причина, з якої медіа припинили роботу.
Основна — це страх потрапити «на підвал». Він був цілком обґрунтований, адже на територіях, які РФ окупувала після 2022-го були медійники, які втекли туди у 2014-му під час першої хвилі окупації. Ці люди добре знають, за яким алгоритмом діють росіяни, та як «зачищують» «медіаполе».
Водночас, окупувавши північ Луганщини, росіяни не поспішали відкривати там газети. Районні «вісники» вони почали випускати аж у серпні.
Окупанти обіцяли, що три місяці всі ці «видання» поширюватимуть безкоштовно. На підконтрольному угрупованню сайті «ЛИЦ» не містилося жодної інформації про команду цих «медіа». Але у всіх повідомленнях вказувалося, що це газети — «унитарного государственного унитарного предприятия ЛНР «Луганьмедиа». Цей холдинг окупанти створили у 2020-му, аби реорганізувати та підпорядкувати одній структурі 14 редакцій регіональних ЗМІ, шести телеканалів, двох радіостанцій та (роботу) 14 мережевих видань. Зараз цей «холдинг» очолює Кутя Тетяна Юріївна, воно зареєстроване як суб’єкт Російської Федерації.
Коли угруповання «ЛНР» контролював Ігор Плотницький, Кутя була «заместителем руководителя агентства по государственным резервам ЛНР». Нині вона членкиня партії «Единая Россия» та кандидатка у депутати Держдуми РФ.
А місяцем раніше, у липні 2022 року, так звані активісти влаштовували у своїх районах «акції» нібито на пітримку входження Луганщини до складу «ЛНР». Головним «атрибутом» тих заходів була пропагандистська газета «Республіка». Вона видається у Луганську, а розвозилася по новоокупованих територіях.
Інтернет-видання
Запустити нові інтернет-ресурси на новоокупованих територіях росіяни не поспішають. За великих рахунком, у цьому немає сенсу, адже вони максимально посилюють інформаційний вакуум на цих територіях – подекуди люди позбавлені не тільки інтернету, але й мобільного зв’язку. Тому, читати якісь локальні сайти нема кому. Офіційну інформацію колаборанти та окупанти публікують на сайті ЛИЦ або ж у Телеграм-каналах окупаційних адміністрацій. Утримання каналів значно дешевше, ніж обслуговування редакції сайту. Популярними серед жителів маленьких міст стали ТГ-чати.
Зазвичай там питають, де можна отримати якісь послуги або ж обговорюють обстріли по місту. При чому на місто може припадати кілька чатів — в одних більшість проукраїнські налаштованих громадян, а в інших — прихильники «русского мира». Обидві категорії намагаються вирахувати у чатах своїх супротивників та заблокувати. Як джерело інформації російська соцмережа «Вконтакте» очевидно послабила свої позиції перед Телеграмом. Тож, так звані ЗМІ окупантів більше комунікують з аудиторією у Телеграм-каналі, ніж у «Вконтактє».
Читайте також: «Надають перевагу марафону, а не місцевим медіа» — головна редакторка «Вільного радіо» про голів військових адміністрацій
Телебачення
На окупованих територіях Луганщини є кілька телеканалів, але головним за будь-яких обставин, залишається «Луганськ 24», який входить до складу «ГТРК «ЛНР». Частина його співробітників — колишні співробітники ДО Луганська обласна державна телерадіокомпанія, які підтримали окупантів у 2014-му, частина — молоді фахівці здебільшого випускники Луганської академії культури та мистецтв ім. Матусовського. Цей виш у 2014-му не виявив бажання продовжити на підконтрольній Україні території, працює у Луганську. Лекції його студентам час від часу читають заїжджі пропагандисти з Росії.
Контент, який виробляє колектив «ГТРК «ЛНР», просякнутий мовою ворожнечі. Колаборанти намагаються «підспівувати» головним рупорам Кремля, але виходить це настільки недолуго, що їхній контент не цікавий місцевим. Про що вони час від часу зауважують у приватних розмовах. Також критику щодо контенту телемовника можна було почитати у групі «Регіон-13» (видалена адміністрацією Фейсбуку — Ред.). Критикували люди, які не приховували прихильності «русскому миру», але навіть для них матеріали «ГТРК «ЛНР» були надто брехливими.
На телеканалі «Луганськ 24» немає розслідувальних, соціальних проєктів. Є лише так звані новини і так звана публіцистика. Особлива прикмета останніх — перемивання кісток землякам, які виїхали з окупації та досягли успіху поза межами Луганщини або ж України.
Один з кейсів у 2021 році детально розібрала «Реальна газета» у матеріалі «Грантоеды», «соросята», «майданники»: кто и как формирует образ врага в «ЛНР»
Того року наприкінці серпня на телеканалі «ГТРК «ЛНР» вийшло щонайменше три програми, де йшлося про співзасновників благодійного фонду «Восток SOS» Костянтина Реуцького, його дружину Олександра Дворецької та Євгенію Васильєву. Автори програм закидали їм, що вони живуть та втілюють свої проєкти за грантові гроші. В «ЛНР» в цілому дуже негативне ставлення до грантів. Втім, як з’ясувалося навесні 2013 року, до грантів з фонду президента РФ вони ставляться добре і заохочують подаватися та них молодь з Луганська.
Читайте також: Знеособлені «терористи» та «злочинці» без доведення вини: як пишуть про затримання кримчан місцеві пропагандисти
Але повернемося до матеріалів про людей, які поїхали з області через війну. Найбільше полюбляє згадувати про них у своїх програмах Заслужений журналіст України, підозрюваний у держзраді Леонард Свідовськов. За пару місяців він присвятив три випуски журналістам, луганчанам — Вячеславові Бондаренку та Костянтинові Скоркіну, обговорюючи, зокрема, випуски їхніх програм 2013 року. Навряд чи такі програми цікаві великій аудиторії. Втім, зазвичай вони піднімають настрій героям випусків та їхнім друзям та колегам.
Але телебачення доступне не всім жителям окупованої території Луганської області, адже з моменту мовномаштабного вторгнення росіяни знищили кілька телевеж і не відновили їх. Зокрема, за даними ІМІ, 04 листопада 2022 Російські війська знищили в Комишувасі (Луганська область) 150-метрову телевежу, яка забезпечувала потреби понад 200 тисяч жителів Луганської і Донецької областей.
У червні 2022 року, росіяни захопили радіочастоти та канали у чотирьох регіонах України, зокрема, на Луганщині у п’ятьох містах та селищах (м. Старобільськ, м. Сватове, с. Зоринівка, с. Широкий, смт Біловодськ) захоплено багатоканальне ТВ. На каналах «Зеонбуда» окупанти транслюють наступні російські канали: Первый канал/Матч, НТВ, Пятый канал, россия-К, Карусель, ОТР, ТВЦ, россия-1, россия 24, Вести ФМ, Радио Маяк, Радио России; Спас, СТС, Домашний, ТВ-3, Пятница, Звезда, Мир, ТНТ, Муз-ТВ; МХ-3: Моя планета, Наука, Техно 24, Москва 24, Музыка первого, Луганск 24.
У квітні 2023 року окупанти повідомили про запуск на Луганщині «Фронтового радіо Z-FM». Радіостанція створена коштом «Фонду розвитку нових медіа», який, зокрема, створював пропагандистський контент «Герои русского Херсона«.
За інформацією головного редактора видання «Трибун» Олексія Артюха, у квітні жителі окупованого Рубіжного повідомили, що у місті можна «вловити» Українське радіо та телебачення.
Переслідування журналістів
Росіяни заходили до населених пунктів маючи списки журналістів та активістів, які за потреби могли б стати громадянськими журналістами та передавати локальним релокованим медіа інформацію з окупованих територій. Про це згодом розповідали представниці ІМІ журналісти на умовах анонімності. Нині складно сказати скільки точно журналістів були затримані російськими окупантами, незаконно допитані та утримувані.
Когось після допиту відпустили, когось — схилили до співпраці, але людям з часом вдалось виїхати з окупованої території.
І вони навіть не одразу відкрито змогли розповісти про тортури та незаконні допити.
Ось як розповіла про свій допит редакторка сайту «Троїцьке.City» та газети «Сільська новина» із Луганщини Марина Животкова.
«У мене теж син в ЗСУ служить, і вони про це дізналися. На допиті мені ще й казали, що, мовляв, я погана мати, бо відправила свого сина на смерть. Це був такий психологічний хід, але я витримала. Мені було все одно, що вони зроблять зі мною, аби лиш вони не зробили чогось такого, про що б мій син дізнався і захотів мстити. Мені сказали, що на другий допит мене заберуть до Луганська, і там я буду змушена конкретно розповідати про все, що знайшли у мене вдома і в редакції. Навіть дипломи про якесь навчання, про курси, спонсорами яких були США, Великобританія, Швейцарія, — все це інкримінувалося як злочин, співпраця з іноземцями. І мені сказали: «Нічого доброго вам не світить». А потім відпустили під підписку, що покину журналістську діяльність», — розповіла журналістка.
А ось спогади ще однієї журналістки з Луганщини Олени про те, як її забирали на «допит».
«Я сіла до їхньої машини, яка була без номерних знаків, і мене зобов’язали зав’язати очі хірургічною маскою. Коли опинилася у будівлі — пізніше я дізналася, що це був штаб співробітників «МДБ» (Міністерство державної безпеки Луганської Народної «Республіки», — Ред.) — мене змусили чекати сидячи на стільці обличчям до стіни.
Потім на мікроавтобусі мене відвезли до Луганська. У кімнаті очікування перед допитом наглядач ненадовго відлучився. Все ще з пов’язкою на очах, я встигла сказати моїй колезі, що слід відмовитися від співробітництва. Потім протягом шести з половиною годин вони допитували мене одну про моє життя і роботу. Безневинні деталі! Місце мого народження, місце навчання, моя зарплата… Одні й самі питання повторювалися без зупинки. Їх було четверо: один «добрий», двоє інших, які постійно вдиралися до кімнати з агресивними питаннями, і, нарешті, чоловік, який був дуже п’яний і говорив безладно. Я не знаю, як мені вдалося зберігати спокій. Було жарко, але вони не дозволяли мені зняти пальто. Води також не давали», — розповіла Олена «Репортерам без кордонів«.
За її словами, окупанти запропонували на вибір три варіанти: в’язницю, «депортацію» чи «співпраця». Вона погодилася на «співпрацю».
«Як тільки мене умовно звільнили, я відразу написала партнерам, які вели наш сайт, щоб вони попередили інші ЗМІ в цьому районі, оскільки вони, ймовірно, були наступні у списку. І відразу видалила це повідомлення. На вулиці солдати могли відібрати наші телефони, щоб перевірити їх. Тиждень або через два троє чоловіків у формі, один з яких був у балаклаві, прийшли в офіс, щоб сфотографувати наше обладнання, поритися у наших комп’ютерах і переконатися, що ми розміщуємо їхню «інформацію» на сторінках наших ЗМІ у Facebook та Telegram. Це був справжній спецназ із залякування. Ми повинні були розміщувати три статті в день від інформаційного агентства ЛНР. Наша робота звелася до поширення пропаганди, в якій відзначалися «успіхи» окупантів, наприклад, відкриття якої-небудь адміністративної служби», — згадує жінка.
Читайте також: «Традиційні цінності» та «вихід на федеральний рівень»: про що говорять і що обіцяють окупанти майбутнім блогерам з Луганщини?
Зрештою, їй вдалося покинути окуповану територію. Нині вона працює в одному з українських медіа.
Але не всіх росіяни відпускають після допиту. У листопаді 2022 року окупанти викрали колишню речницю Луганського енергетичного об’єднання Юлію Рибалку. Росіяни звинувачують жінку в «переданні відомостей для наведення ракетних обстрілів Збройним силам України». Окупанти погрожують жінці ув’язненням строком 20 років.
Не маючи змоги завдати медійникам фізичної шкоди, росіяни тиснуть морально. У липні 2022 року луганчанин, ведучий Сергій Іванов повідомив, що «ЛНР» наклала на нього «спеціальні економічні санкції».
«Луганським колаборантам мало було оголосити мене в розшук, тепер вони ще застосували до мене та мого батька санкції. Це дуже серйозний крок. Чекаємо на аналогічні документи від союзників «лнр» — Пушиліна, Еритреї, лупи, цвілі та гельмінтів», — написав Іванов.
У 2016-му бойовики «ЛНР» оголосили Сергій Іванова у розшук нібито за скоєння злочинів, передбачених статтями про «сприяння терористичній діяльності, публічні заклики до ведення терористичної діяльності, публічне виправдання тероризму, незаконне придбання та зберігання боєприпасів».
Ще на початку повномасштабного вторгнення росіяни намагалися блокувати в РФ та на окупованих територіях українські місцеві медіа. Зокрема, у квітні Рубіжанське видання «Трибун» (Луганська область) отримало листа від Роскомнагляду з вимогою видалити з сайту новину про обстріл Рубіжного та Попасної російськими окупантами. Головний редактор Олексій Артюх з гумором поставився до цього питання і, звісно, редакція не прибрала матеріал.
«Предлагаем компромиссный вариант. Есть два стула: один з пиками точеными, другой — с бутылками пол литровыми. На какой сами сядете, а на какой путина посадите? Русский военный корабль, иди нахуй! Слава Украине! С презрением, редакция общественно-политического обозревателя Трибун», — написав він у Фейсбуці.
Підозри зрадникам
Служба безпеки України почала повідомляти про підозри медійникам, які пішли на співпрацю з окупантами. Це важливо для тих журналістів, які виїхали з окупованих територій або ж відмовилися від співпраці. По-перше, порушники закону мають відповісти за свої дії, а, по-друге, саме вони здавали окупантам місцеперебування своїх колег та сприяли переслідуванню.
У липні 2022 року СБУ повідомила про підозру у колабораційний діяльності заслуженому журналісту України Леонарду Свідовськову, який працює на «Державній телевізійній та радіомовній компанії ЛНР» («ГТРК ЛНР»).
За даними слідства, у 2014 році Свідовськов почав працювати журналістом каналу «Новороссия». У подальшому обіймав посади заступника голови з товарно-виробничих питань «ГТРК «ЛНР» і шеф-редактора редакції суспільно-політичних програм. В ефірі його каналу регулярно виходять сюжети антиукраїнського змісту.
Свідовськов обіймає керівну посаду в «ГТРК «ЛНР», що підпорядковується «Міністерству зв’язку «ЛНР».
Попри те, що Свідовськов з 2014 року підтримує російських окупантів, публічно він не відмовився від звання «Заслуженого журналіста України» та продовжує використовувати його.
Того ж місяця СБУ повідомила про підозру і колезі Свідовськова, луганському пропагандисту, гендиректору пропагандистського телеканалу «ГТРК ЛНР» Сергію Колесникову. У відомстві зазначили, що з 2014 року Колесников працює на «державній телевізійній та радіомовній компанії лнр», підпорядкованій так зв. «міністерству зв’язку» окупантів. Обіймав посади «генерального директора», головного редактора та телеведучого низки передач на пропагандистському каналі «Луганськ24».
У листопаді 2022 року СБУ повідомила про підозру пропагандисту угруповання «ЛНР» Дмитру Кримову. «Його антиукраїнська пропагандистська продукція розповсюджується через цифрове та аналогове телебачення, соцмережі та YouTube. СБУ повідомила пропагандисту про підозру в колабораційній діяльності. Невдовзі його буде оголошено в розшук. Відповідно до ч. 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, йому може загрожувати позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права від 10 до 15 років обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з можливою конфіскацією майна», – наголосили в СБУ.
Рідні на підконтрольній території — основні ньюзмейкери
Попри те, що на окупованій території залишилися переважно люди поважного віку, вони все одно цікавляться новинами і хочуть знати правду. Для цього опановують нові технології, вчиться користуватися VPN. Аби не загубитися у вирію телеграм-каналів, жителі окупованих територій перевіряють ту чи іншу інформацію у рідних, які живуть на підконтрольній території. Втім, не про все можна спілкуватися. Деяких тем люди не торкаються, побоюючись, що їх прослуховують окупанти, або ж говорять натяками, які стороння людина не зрозуміє.
Валентина Троян, журналістка Громадського радіо, представниця Інституту масової інформації щодо окупованих територій та Луганської області
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
