Повернути людей, які працюватимуть на розбудову економіки, буде набагато важче, аніж знайти гроші на відновлення — Артем Ващиленко

Другий рік триває повномасштабне російське вторгнення в Україну. І понад дев’ять років точиться російсько-українська війна. За ці роки мільйони людей втратили дім, роботу, майно, бізнес. Сотні міст, містечок і сіл опинилися у російській окупації. На території семи регіонів нині хазяйнують російські окупанти. Однак ми віримо, що вже невдовзі будемо спільними зусиллями відбудовувати ці території та повертати їх до життя. Про відродження Миколаївщини — у проєкті «Економічний анамнез».

Довідка «Економічного анамнезу»:

Миколаївська область має площу 24,6 тис. км². На заході межує з Одеською, на півночі — із Кіровоградською, на сході й північному сході — із Дніпропетровською та на південному сході — з Херсонською областями України. На півдні — омивається водами Чорного моря. Обласний центр — місто-герой Миколаїв. До повномасштабного вторгнення населення Миколаївщини складало 1 мільйон 91 тисячу людей, а населення Миколаєва — 470 тисяч.

Миколаївщину стереотипно сприймають як край аграріїв і корабелів. До російського вторгнення область мала суднобудівні заводи й конструкторські бюро, інжинірингові компанії, потужні порти, великі зернові термінали, логістичні шляхи, якими продукція українських аграріїв йшла на світові ринки. В регіоні базувалися великі гравці харчової промисловості, працювала атомна електростанція, розвивалися ритейл і туризм.

Фото Getty Images

Торік виробництво у Миколаївській області впало у 5 разів

Миколаїв був одним з найбільш промислово розвинених міст України, розповідає директор Центру Підтримки Бізнесу та Економічного Розвитку Артем Ващиленко:

«Загалом Миколаїв входив до найбільш промислово розвинутих міст України. В загальнообласному виробництві, в обсязі реалізації продукції доля Миколаєва складала від 30% до 36%. Господарський комплекс був достатньо диверсифікований за видами економічної діяльності. Але важливе і ключове місце посідала промисловість, галузі виробництва пов’язані з металообробкою, машинобудуванням. На другому місці — харчова промисловість і переробка, транспорт і логістика.

У місті до початку війни працювали понад 6 тисяч промислових підприємств, з яких 5 — великі, 186 — середні та понад 5800 — малі підприємства. У 2021 році загальний обсяг реалізованої промислової продукції склав 32 мільярди гривень. Востаннє обсяги реалізації перед війною фіксували у січні 2022 року, це остання відкрита статистика. Тоді це було 2,4 мільярда гривень за місяць».

Промислове виробництво на Миколаївщині впало на 80%, каже Артем Ващиленко. Фото надане екпертом проєкту.

Після повномасштабного російського вторгнення більшість великих підприємств регіону припинили роботу. Виробництво у Миколаївській області впало у 5 разів. Такі дані наводить голова ОВА Віталій Кім станом на липень 2023 року. Директор Центру Підтримки Бізнесу та Економічного Розвитку Артем Ващиленко говорить про падіння промислового виробництва на 80%. Внаслідок цього кількість людей, що втратили роботу, зросла приблизно у 2,5 раза.

«Усе це має прямий вплив на доходи населення. Вони скоротилися. Це, своєю чергою, призводить до скорочення внутрішнього попиту. Плюс, якщо до початку війни в Миколаєві кількість населення складала близько пів мільйона, то станом на літо минулого року в Миколаєві залишалося майже 220 тисяч мешканців. Зараз, за непрямими оцінками зі споживання води, комунальних послуг, користування мобільним зв’язком, ми можемо говорити про те, що у Миколаєві живуть близько 390 тисяч людей», — пояснює Артем Ващиленко.

Тож нині усе, що стосується сфери послуг, малого бізнесу, роздрібної торгівлі у Миколаєві, теж має суттєві втрати. Багато таких бізнесів закрилися узагалі, а люди виїхали в інші регіони чи за кордон.


Читайте також: Дві доби рятував поле від затоплення: неймовірна історія фермера з Миколаївщини


«Більшість співробітників «Марін Дизайн Інжинірінг Миколаїв» досі живуть і працюють у Миколаєві»

Традиційно й історично Миколаїв пов’язаний із суднобудуванням, судноперевезеннями, судноремонтом, обслуговуванням кораблів і портовою логістикою. У цій сфері працювали багато бізнесів. Зокрема й інжинірингова компанія «Марін Дизайн Інжинірінг Миколаїв». Бізнесом володіє нідерландська суднобудівна компанія Damen Group. Українське підприємство займається проєктування суден, пояснює заступник директора компанії з інжинірингу Максим Воротинцев:

«Як інжинірингова компанія ми займаємося проєктуванням різних типів суден. Майже уся лінійка Damen представлена у нашому портфоліо. Окрім військових кораблів, ними нам займатися заборонено. Усі типи цивільних суден: мультисервісні судна, яхти, буксири тощо. За роки діяльности ми підготували близько 500 проєктів. Ми проєктуємо корпус, суднові системи, електросистеми. Усе це ми робимо у 3D програмах, таких як Cadmatic, Autocat».

Тобто інжинірингова компанія у галузі суднобудівництва створює проєкт майбутнього корабля і передає його у безпосереднє виробництво, каже Максим Воротинцев:

«Ми здатні повністю спроєктувати судно, зробити робочі креслення для того, щоб передати це на суднобудівний завод. І на стадії будівництва судна ми здатні супроводжувати його і відповідати на всі питання в процесі».

До вторгнення у компанії «Марін Дизайн Інжинірінг Миколаїв» працювали близько 200 людей. Зараз — менше. Хтось пішов воювати, хтось вирішив змінити роботу після виїзду за кордон.

«Кілька хлопців воюють у лавах ЗСУ. Кілька людей, після перетину кордону, вирішили припинити співпрацю з компанією. До війни у нас було близько 200 спеціалістів, а зараз десь 160-170», — додає Максим Воротинцев.

До 24 лютого минулого року компанія мала офіс у Херсоні. Обладнання і співробітників звідти почали вивозити заздалегідь оскільки отримали безпекові інструкції від Damen Group.

«Чесно кажучи, ми не очікували цього, але ми готувалися. В нас було представництво в Херсоні, у нас там був офіс. За декілька днів до вторгнення нам рекомендували почати вивозити обладнання і, якщо можна, то і людей перевозити до Миколаєва», — розповідає заступник директора «Марін Дизайн Інжинірінг Миколаїв».

Зараз фахівці цієї інжинірингової компанії працюють з чотирьох локацій. Дві з них є в Україні й дві — за кордоном. Попри постійні обстріли Миколаєва, у місті залишається більшість команди, зазначає Максим Воротинцев:

«Наші нідерландські партнери надавали підтримку. Обладнання з Миколаєва було перевезене на захід України. Люди, які могли перетинати кордон, виїхали до Румунії та Польщі. З тих, хто не міг поїхати, більша частина влаштувалася на заході України. Але більшість наших співробітників не мали можливості покинути Миколаїв і досі живуть і працюють у місті. На жаль, будівля нашого офісу постраждала від обстрілу. Наші співробітники не мають можливості там працювати, тож працюють з дому».

У «Марін Дизайн Інжинірінг Миколаїв» розраховують, що після перемоги їхні співробітники повернуться додому. На жаль, у команди є і безповоротні втрати, говорить заступник директор компанії:

«Частина наших працівників пішла до лав Збройних сил України. Один з наших колег загинув на цій війні. Це був страшний удар, це був одним з наших провідних спеціалістів, який працював багато років в нашій компанії».

«За тих, хто хотів би повернутися і відновлювати нашу економіку, регіонам слід поборотися»

Люди і їхнє повернення — основне, що після завершення війни буде потрібне для економіки регіону, вважає директор Центру Підтримки Бізнесу та Економічного Розвитку Артем Ващиленко. І тут уже зараз можна говорити про три основні чинники, додає він:

«Є базові потреби. Перша — це безпекова. Після звільнення Херсону в Миколаєві стало тихіше. До нас вже не долітає артилерія, нас продовжують діставати тільки ракетною зброєю. Тому можна сказати, що безпекова ситуація налагоджується. Друга потреба — це наявність роботи. А третя — це наявність інфраструктури для дітей».

Очевидно, що повернуться не всі, каже Артем Ващиленко:

«Ми маємо розуміти, що частина людей, яка поїхала і знайшла себе, нормально влаштувалася, працюють у європейських компаніях — не повернеться. Це взагалі історія по всій Україні. Багато людей не повернуться. Але за тих, хто хотів би повернутися, за цих людей містам, регіонам слід поборотися».

Повоєнне відновлення не означає, що усе має стати таким, як було. Не всі зруйновані війною речі та процеси потребують відтворення.

«Це залежить від того, яку структуру ми будемо відновлювати. Я думаю, що сьогодні не йдеться, що ми будемо ремонтувати та відновлювати саме так, як було до війни. Структура економіки в Україні була ще досі побудована на залишках тієї структури економіки, яка була в Радянському союзі. І той розподіл праці, який був у союзі, він ще залишався попри понад 30 років незалежності. Тому будувати й відновлювати треба з урахуванням міжнародного розподілу праці й з акцентом на пошук свого місця на міжнародних ринках. Розуміючи наше місце у європейській спільноті та працюючи на реальну євроінтеграцію», — пояснює Артем Ващиленко.

За місце у ланцюжках переробки та створення глобальних продуктів ще доведеться поборотися. Аграрна сфера, харчова промисловість, порти, логістичні шляхи експорту попри те, що постраждали внаслідок бойових дій, замінування і забрудненості територій продуктами війни, матимуть всі шанси на швидке відновлення. Але на кошти репарацій великі сподівання зараз регіон не покладає, каже Ващиленко:

«Так, приватні інвестиції, вони найшвидші, найбільш гнучкі, але й найбільш чутливі. Тобто інвестиції будуть реагувати на сприятливі умови та на можливості, що будуть відкриватися. А сприятливі умови — це і є, як раз, домашнє завдання нам як державі й кожному регіонові. Зокрема, щодо формування цих умов».

Утім, повернути людей, які працюватимуть на розбудову економіки, буде набагато важче, аніж знайти гроші.

«Ми сьогодні знаємо багато кейсів, коли українці в європейських країнах відкривають бізнеси, які працюють. Польські економісти навіть кажуть, що українські підприємці, які запускають бізнеси в Польщі, взагалі змінюють структуру економіки Польщі й навіть споживацькі уподобання. Тому повернути людей, які вже пустили коріння, запустили бізнеси, знайшли нормальну, гідну роботу буде дуже важко. Щоб мотивувати їх чимось окрім патріотичних намірів мають бути базові речі, про які ми з вами казали», — наголошує Артем Ващиленко.


Слухайте також: «Три кити», на яких встояла економіка України за цей рік: які вони?


«Відновлення передбачає зміни у податковому законодавстві, судову реформу і всі ті реформи, які ми не втілили до війни»

Без плану відновлювати неможливо. Тому планувати майбутнє відновлення слід за чітким прописаним маршрутом для міста та області. Цей план має враховувати дуже багато оновлених даних.

«Для того, щоб кваліфіковано говорити про те, що і як відновлювати, треба перш за все розуміти майбутню стратегію Миколаєва і майбутню стратегію Миколаївської області. Наприклад, ми розуміємо, що ті підприємства, які мали зв’язок і були інтегровані в ланцюжки доданої вартості з РФ, — цих підприємств на цих ринках вже не буде. Це з одного боку. З іншого боку і внутрішня структура у нас змінюється. Наприклад, суттєво змінюється структура вантажообігу миколаївських портів. Частина підприємств, які експортували свою продукцію, та ж таки Азовсталь, Криворіжсталь, інші підприємства, вони не експортують. Деяких нема вже», — говорить директор Центру Підтримки Бізнесу та Економічного Розвитку.

Навантаження на портову інфраструктуру теж відповідно зміниться. Його, за словами Артема Ващиленка, зараз дуже важко передбачити:

«Зміниться і структура експорту, навантаження на портову інфраструктуру. Можливо навіть відновлення портів буде не саме таким, як воно було. Може змінитися сама структура терміналів, їхній напрямок».

Також відновлення передбачає зміни у податковому законодавстві, судову реформу і всі ті реформи, які ми все ніяк не могли втілити до війни.

«Не найкраща у нас податкова система. Маємо відверто казати, що в нас корумпована велика частина органів державного управління. Також в нас абсолютно непрозорий економічний нагляд. Тому саме в цьому напрямкові нам слід робити наше домашнє завдання, формуючи прозорі умови для ведення бізнесу. Тоді приватним інвестиціям буде цікаво працювати на ринку України», — переконаний Ващиленко.


Слухайте також: Як Державна податкова служба блокує роботу українського бізнесу?


Готуватися потрібно уже, говорить директор Центру Підтримки Бізнесу та Економічного Розвитку Артем Ващиленко. Адже гроші даватимуть тим, хто готовий і може це продемонструвати, додає він:

«Ну, наприклад, ми як інституція, яка понад 25 років займається питаннями економічного розвитку і підтримки бізнесу, вже зараз працюємо над підготовкою 20 перших інвестиційних карток підприємств Миколаївщини, які будуть готові до відновлення і до співпраці з іноземними партнерами. Ми робимо це спільно з нашими колегами з ПРООН, завдяки їхній підтримці. Пануємо, що ці перші 20 підприємств будуть представлені на великій міжнародній конференції щодо відновлення Миколаєва десь наприкінці року».


Гроші, люди, безпека, розмінування, інвестиції, репарації, відбудова. Здається, що окрім надзавдання — виграти війну у РФ, нам доведеться впоратися з іще одним надзавданням — вдихнути нове життя у понівечені міста, повернути родючість замінованим і засохлим полям, дати надію на майбутнє мільйонам людей, чиї життя і долі, добробут і плани так нещадно знищила російська армія.


Матеріал створено за підтримки «Media Lifeline Ukraine»

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Теги: