Анастасія Багаліка
Права жінок і гендерна рівність під час війни залишаються базовими принципами, на яких будується наша політика — урядова уповноважена Катерина Левченко
Інтерв'ю
Автор
На початку травня в ООН опублікували важливий для розуміння гуманітарної ситуації в Україні аналітичний звіт Rapid Gender Analysis of Ukraine. Він містить зведену інформацію щодо потреб вразливих категорій, які постраждали внаслідок повномасштабної війни, яку розв’язала в Україні рф 24 лютого 2022 року. Водночас є нові вразливі групи, які лишилися поза увагою експертів, — каже урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.
Наскільки вичерпним є Rapid Gender Analysis of Ukraine і наскільки відповідає тій ситуації, яка склалася?
— На початку травня ООН жінки і міжнародна організація Care International підготували й оприлюднили швидкий гендерний аналіз ситуації в Україні. Він є дуже важливим, як для уряду, так і для суспільства в Україні, а також для міжнародних організацій, які надають гуманітарну допомогу і так звану «допомогу для розвитку». Цей звіт не стосується української армії і військової складової, це виключно про гуманітарну ситуацію і гуманітарну допомогу. Для чого він потрібний? Щоб ефективно надавати гуманітарну допомогу, треба розуміти потреби. А потреби залежать від груп, до яких належать люди. Відрізняються потреби жінок і чоловіків, людей старшого і молодшого віку, відрізняються потреби залежно від регіонів.
Наприклад, я була на зустрічі коаліції Жінки. Мир. Безпека Донецької області, яку координує Лілія Кисліцина. І голова управління Донецької ОВА Лілія Золкіна говорила, що за першої ліпшої нагоди вони відправляють до громад хліб і ліки — це те, що там найнеобхідніше. В інших регіонах, де хліб можна спекти чи купити, ця потреба може бути неактуальною, натомість люди можуть потребувати іншого. Тож для нас це можливість побачити цільові групи і їхні потреби серед громадян, які постраждали від повномасштабної російської агресії.
Тим часом хочу нагадати, що за даними Держприкордонслужби України, від початку війни за кордон рятуючись від бойових дій виїхали понад 6,5 мільйонів громадян, частина з яких вже повернулася. Всередині країни переміщені понад 7 мільйонів людей. Зрозуміло, що великій кількості з них потрібна гуманітарна допомога.
У цьому звіті ООН фіксується на потребах у їжі, воді і доступі до медицини. Чи є ще якісь потреби серед жінок?
— У другій половині березня у Нью Йорку під час 66-ї сесії ООН зі становища жінок я мала зустріч з керівництвом організації з координації гуманітарної допомоги ООН (OCHA). І зараз в Україні перебуває їхня радниця з гендерних питань Ейпріл Хат, яка хоче побачити ситуацію на власні очі, щоб потреби жінок і дівчат були враховані. Це потреби в ліках, в предметах гуманітарного призначення, в санітарних наборах, в одязі. Також це потреби в засобах для приготування їжі, тому що є велика кількість поруйнованого житла і вести те, що раніше називалося домашнім господарством, в таких умовах неможливо. Також потрібні теплі речі, ковдри, адже ночі ще можуть бути холодними. Це великий спектр потреб, і розуміння цих потреб є важливим, щоб у нас не було в одному місці, наприклад, забагато шкарпеток в той час, як людям потрібні якісь інші речі.
Коли ми зараз говоримо про гуманітарну допомогу, то багато наших партнерів вже мають досвід роботи з Україною, адже війна почалася в 2014 році, коли було окуповано Крим і частину Донецької і Луганської областей. Тоді допомога йшла в регіон Донецької і Луганської областей, звідки в Україну виїхали 1,5 мільйона вимушених переселенців. Але нова фаза повномасштабної агресії і окупація такої кількості регіонів переорієнтовує нашу увагу. Треба вивчати потреби і відмінності цих регіонів, це дуже важливо. Серед людей, які перемістилися в центр України або на захід, чимало людей не мають роботи. Адже виїздили переважно жінки з дітьми, з людьми старшого віку, які потребують додаткового догляду, і все це ускладнює можливість працевлаштування. Тому кошти, які збирають гуманітарні організації, бізнес, волонтери, треба використовувати уважно і ефективно. Все це надовго, це не короткотермінова гуманітарна акція. Цих людей ще треба буде підтримувати тривалий час.
Читайте також: Більшості українок важко приймати допомогу, бо виїхали успішні в мирному житті жінки
На жінок, які виїхали, зараз дуже багато всього навалилося. Це догляд за дітьми, за старшими родичами, хатні обов’язки. Подібні речі відбувалися з розподілом обов’язків у період пандемії і про це багато говорили тоді. Зараз це відображається у звіті ООН?
— Частково відображається, але хотіло б, щоб було більше статистичних даних, порівняльних даних, тим більше що вони є зараз в Україні. Це дозволить розуміти потреби у створенні додаткової інфраструктури. Також треба враховувати, що гуманітарну допомогу зараз люди можуть отримувати не лише через державу, а й через більші чи менші громадські організації. Дуже важливо, щоб така допомога поєднувалася з тим, що називають «допомогою для розвитку».
Що це означає? Що людей потрібно забезпечити не тільки первинними речами, але і створювати умови і робочі місця для того, щоб люди могли працювати. Йдеться про соціальну інфраструктуру, заклади по догляду за дітьми і людьми старшого віку. Така робота є дуже важливою — це допоможе людям швидше працевлаштуватися, забезпечувати себе, платити податки, з яких утримують державу і армію. Тому такі речі треба посилювати у наступних дослідженнях і оцінках, які надалі робитимуть міжнародні організації.
Мені в цьому дослідженні не вистачило широкого підходу до тих груп, які зараз потребують особливої уваги. Традиційно йдеться про кого? Про жінок з дітьми, про багатодітні родини, про жінок з інвалідністю, про жінок, які мають на утриманні людей старшого віку чи людей з інвалідністю, про жінок з ЛГБТ спільноти. Але сьогодні ми бачимо, що великі проблеми є у родинах, де загинули військові і цивільні, йдеться про рідних, дружин, вдів, дітей, які залишилися без батьків чи навпаки батьків, які втратили дітей. Для нас є актуальним питання психологічної допомоги, психотерапевтичної допомоги.
- У Нью Йорку під час сесії ООН ми закликали тих, хто ухвалює рішення, включати таку допомогу до переліку першочергових гуманітарних потреб. Тому що без відновлення психоемоційного стану людей, неможливо повернути їм нормальне життя.
Також ми говоримо про те, що такою категорією, яка потребує психологічної допомоги, є поранені, люди, які втратили кінцівки, зазнали серйозних ушкоджень, люди, які втратили своє житло. Всім цим людям зараз треба наново пристосовуватися до життя. Ми говоримо про жінок військовослужбовиць, які є у Збройних силах. Чимало з них мають сім’ї, дітей і зараз, коли з країни заборонено виїздити чоловікам від 18 до 60 років, ці сім’ї теж часто мають певні складнощі.
Чи фіксує ООН в цілому погіршення ситуації з правами жінок в Україні?
— Безумовно. Права жінок під час війни — це окрема тема. Першочерговими стають право на життя і право на безпеку, які сьогодні порушує російська федерація. Такі воєнні злочини, як обстріл цивільного житла, інфраструктури, мінування полів, доріг, тортури, вбивства, статеві злочини — це зараз, нажаль, частина нашого сьогодення.
Мене непокоїть, що війна спровокувала розмови про заборону абортів. На сайті президента є зараз така петиція. Це неприпустимо. Заборона абортів не є засобом для покращення демографічної ситуації. Це потребує пильності і уваги з боку громадських організацій і суспільства.
Водночас для уряду і для держави права жінок і гендерна рівність під час війни залишаються тими базовими принципами, на яких будується наша політика. Це європейські цінності, які для нас важливі.
Читайте також: Сексуальне насильство і медіа. Як писати про зґвалтування під час війни
«Матеріал створено за підтримки ГО «Жінки в медіа» та Українського Жіночого Фонду. Відповідальність за зміст інформації несе авторка. Представлена інформація не завжди відображає погляди УЖФ».
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
