Реальна статистика постраждалих від вибухонебезпечних предметів, нестача саперів та обсяги замінування України

За офіційною статистикою, із початку повномасштабного вторгнення від різноманітних вибухонебезпечних предметів в Україні постраждали майже 1700 людей. Але в реальності ці цифри в рази більші, наголошує голова правління Асоціації саперів України Тимур Пістрюга. В Асоціації мають власну статистику, де зафіксували понад 4100 постраждалих людей із різними видами ушкоджень.

Яка наразі динаміка розмінування в Україні, як ворог підступно мінує цивільні території та що потрібно змінити, аби менше людей страждали від нерозірваних мін та снарядів — про це розповів Тимур Пістрюга в інтерв’ю Громадському радіо.

Юлія Горбань: Хочеться почати розмову з актуальних даних. Яка площа нашої землі зараз замінована? І що можна сказати про динаміку розмінування? Чи встигаємо ми розміновувати більше земель, ніж забруднюється? 

Тимур Пістрюга: Ми маємо розуміти, що ми говоримо про гуманітарне розмінування, тобто не оперативне, не бойове, і я буду відповідати в першу чергу за цей обсяг робіт. На сьогодні близько 132 тисячі кілометрів є потенційно небезпечною територією. Це території, які вимагають втручання з точки зору гуманітарного розмінування. Коли ми говоримо про цю цифру, то маємо розуміти, що сюди також входять тимчасово окуповані території, тому вона така велика. Якщо говорити про динаміку, то починаючи з 2022 року до сьогодні повернуто близько 42,000 км території. Це колосальний результат. Деякі країни, які вже десятками років живуть з цією проблемою, вони в цілому не мали такої площі, яку ми вже повернули. Тому гарна новина в тому, що прогрес є. Але він можливий лише тоді, коли на це є фінансування. 

«Україна є найбільш замінованою країною світу»

Юлія Горбань: 132 тисячі кілометрів — це величезні цифри. А чи вистачає у нас людей на роботи таких масштабів? І яка в нас реальна потреба в саперах? 

Тимур Пістрюга: Звісно, моя відповідь — ні, не вистачає. Україна є найбільш замінованою країною світу і це визнано світовою спільнотою. Коли ми говоримо про людський ресурс для очищення територій, маємо враховувати, що сапер — це не просто людина, яка закінчила курси і вже може розміновувати багато квадратних метрів під час пошуку та виявлення вибухонебезпечних предметів. Це багаторічний досвід роботи в різних умовах.

Досвідчений фахівець буде дуже швидко працювати. Інший, тільки починаючий, просуватиметься набагато повільніше. Тому не вистачає висококваліфікованих саперів. Для України це відносно нова проблема — тобто ми не розміновуємо 30 років, як це робила, наприклад, Камбоджа чи Хорватія. Наші сапери набувають досвіду і, відповідно, й прогресу. На це потрібен час. А от скільки потрібно саперів — все залежить від фінансування.

«Нам треба збільшувати фінансування з боку донорів і партнерів, щоб збільшувати кількість саперів»

На жаль, якщо порівнювати 2026 рік із 2022-им, 2023-им і навіть 2024-им, то в 2026 році я бачу тенденцію, що на розмінування загалом по Україні виділяється менше коштів. Але ми маємо розуміти, що сапер — це високооплачувана робота і вона потребує фінансування.

Скільки є фінансування — стільки саперів ти можеш набрати. Тому моя відповідь буде не прямою: нам треба збільшувати фінансування з боку донорів і партнерів, щоб збільшувати кількість саперів. Ідеться насамперед про безпеку, життя і здоров’я наших громадян.

На жаль, ми спостерігаємо багато жертв серед цивільних через нерозірвані вибухонебезпечні предмети ворога. Але розмінування сприяє також і соціально-економічному відновленню громад, постраждалих внаслідок війни, в яких продовжується життя попри широкомасштабну війну.

«Територія Київщини досі не розмінована…»

Наприклад, розмінування Київщини почалося фактично в квітні 2022 року одразу після деокупації. Ми були першими, хто почав роботи на Київщині. Добре пам’ятаю, як на Макарівщині ми розгорнули першу групу з розмінування. Так ось — територія Київщини досі не розмінована. І лише зараз ми переходимо до розмінування лісів. Фактично всі ліси, де був окупант, є потенційно небезпечними і потребують втручання з точки зору гуманітарного розмінування.

Це лише приклад Київщини, але ми ж розуміємо, що дуже складна ситуація на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині, Сумщині. Тому, якщо вдвічі збільшити кількість саперів і, відповідно, фінансування на 2027 рік, я думаю, це було би гарним прогресом для України в цілому. 

Юлія Горбань: А чи відомо вам, скільки саме сільськогосподарських земель потребують розмінування? 

Тимур Пістрюга: Конкретні цифри мені не відомі. Ми маємо розуміти, що Україна є аграрною країною. Тому більшість територій, про які я згадав, — це сільськогосподарські землі. Гарна новина в тому, що у 2024 році Україна пріоритезувала для гуманітарного розмінування саме сільськогосподарські землі.

Тому можемо говорити, що з 2024 року фокус операцій протимінної діяльності насамперед на сільськогосподарських землях. 

Юлія Горбань: А хто саме фінансує ці роботи? Бо відомі випадки, коли аграрії самі це вирішують.  

Тимур Пістрюга: Можу сказати, що 99% фінансування — це все донорські кошти. І навіть та державна програма, яка запущена з кінця 2024 року, фінансується коштом Європейського Союзу через програму Ukraine Facility.

Ми також маємо розуміти, що з таким масштабом трагедії, як у нас, з точки зору протимінної діяльності, світова спільнота ще не стикалася. І я сумніваюся, що бюджет будь-якої країни, навіть дуже розвинутої, витримає такий тягар. 

Юлія Горбань: Чи є пріоритетність у розмінуванні сільськогосподарських земель? Які з них розміновують в першу чергу? 

Тимур Пістрюга: Є система ДАР — це Державний аграрний реєстр, через який фермери можуть податися на тендер для розмінування своїх територій. Тендер проводиться на майданчику Prozorro, де організації змагаються за нього і далі переможець проводить розмінування. У межах цієї програми було розміновано дуже багато територій, про що регулярно звітує Мінекономіки.

Стосовно пріоритизації загалом, то наша держава разом із артнерами, компанією UA Damage, розробила, програму, яка називається GRIT. Це програма пріоритизації, яка враховує різні фактори — не тільки, наприклад, ціну землі і затрати на гуманітарне розмінування, а і соціально-економічний ефект, оцінює, як ця територія буде використовуватися, для яких громад тощо. Це все робиться за допомогою штучного інтелекту, щоб виключити людський фактор у прийнятті рішень. Ця програма була запущена відносно недавно, наскільки мені відомо, — вона пілотувалася у Харківській області, а тепер її застосовуватимуть на всіх територіях, де потрібно проводити гуманітарне розмінування. 

Юлія Горбань: Давайте вкотре нагадаємо: які типи вибухонебезпечних предметів становлять для людей найбільшу загрозу? 

Тимур Пістрюга: По-перше, люди мають знати, що все, що виглядає підозріло, становить загрозу. І якщо ми говоримо навіть про підрівник від міни, який дуже схожий на якусь ручку, він дуже небезпечний. Для людей велику загрозу становлять також протипіхотні міни.

На жаль, ми маємо розуміти підступність ворога, який не є підписантом Оттавської конвенції (Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення) і який не те, що не застосовує, але активно розвиває напрям протипіхотних мін. Також дуже підступною є міна ПФМ-1, або ж «пелюстка», яка на вигляд як листочок. Літом вона зеленого кольору, осінню може бути коричневого, тобто її важко ідентифікувати. Вона призначена для ураження живої сили. Крім того, зараз ми все більше говоримо про міни, які друкуються ворогом на 3D-принтері. Вони можуть бути будь-якого формату і схожі взагалі на будь-що. 

І це насправді мінна пастка, тому що ти не розумієш, що це — міна, оскільки вона не виглядає як типовий інженерний боєприпас. Іще є дуже підступна новітня міна, яка називається «пряник». 

В інтернеті можна легко знайти її фотографію. Вона ще менша за розміром, ніж ПФМ-1, а сила ураження цієї міни навіть більша. 

Загалом, ми маємо розуміти, що так звана дронова війна стосується і протимінної діяльності, тому що за допомогою дронів також мінуються території. І сам дрон теж є вибухонебезпечним предметом, якщо його навіть підбили. 

І, на жаль, є вже прикрі інциденти, коли люди намагалися підібрати дрон, сфотографувати, і постраждали. Дрони на оптоволокні теж є небезпечними, тому що, якщо ви просто бачите оптоволокно — його не можна чіпати. На кінці оптоволокна може бути той самий дрон. Ми всі маємо пам’ятати про три золотих правила: якщо ти побачив щось підозріле (не обов’язково класичну міну), то не підходиш, не чіпаєш, а телефонуєш за уніфікованим номером 112, або в Нацполіцію тощо. Не хвилюйтеся, якщо ви зайвий раз наберете службу порятунку — краще себе застрахувати від небезпеки. 

Юлія Горбань: Росіяни часто використовують дуже незвичні способи мінування, щоб убити і скалічити якомога більше людей. Відомі випадки, коли військові РФ мінували навіть тіла вбитих ними ж людей. Що вам доводилося зустрічати у своїй практиці? Як цивільним не потрапити у підступну пастку? 

Тимур Пістрюга: У випадках, про які ви згадали, росіяни застосовують саморобні вибухові пристрої, які виготовляються мінерами Російської Федерації, їх ще називають мініпастки. Ми також зустрічали випадки, коли ворогом мінувалися документи, різні побутові предмети, залишена техніка окупанта.

Це особливо небезпечно для дітей, які хочуть, наприклад, полазити по покинутому бронетранспортеру чи танку, залізти всередину. Ми маємо розуміти, що в умовах війни може будь-що мінуватися ворогом. Я знаю, що під протитанкову міну ТМ-62 росіяни підкладали ще, наприклад, зведену гранату. Або ж вирізали асфальт і під асфальт клали фугас і зверху гарно закривали асфальтом.

Пам’ятаю випадок на Донбасі, коли сапери досліджували будинок після виклику. Один із саперів порушив, напевно, заходи безпеки, взяв термочашку і просто її відкрутив і вона підірвалася. Ще раз наголошую на тому, що ворог підступний, і ми маємо про це пам’ятати завжди. 

«Офіційна статистика набагато менша, ніж реальна»

Юлія Горбань: Скільки цивільних людей гинуть від нерозірваних снарядів чи ж від пасток у замінованих будинках? Чи маєте таку статистику? 

Тимур Пістрюга: Є офіційна офіційна статистика — це 1696 постраждалих людей від вибухонебезпечних предметів, з яких 489 загинули. За регіонами, на жаль, найбільше — це Харківська область, на другому місці — Херсонська, на третьому — Миколаївська, далі — Сумська, Донецька і Київська. Це офіційна статистика.

Але офіційна статистика набагато менша, ніж реальна. Багато прецедентів не доповідають із різних причин. Інколи просто тому, що постраждала людина не хоче. До того ж до багатьох територій у нас немає доступу, а там трапляється найбільше інцидентів. 

Чому я так впевнено говорю, що реальна статистика набагато більша? Тому що Асоціація саперів України має програму з підтримки постраждалих від мін та вибухонебезпечних предметів — Mine Victim Assistance. У нас є власна база даних, де ми фіксуємо людей із мінно-вибуховою травмою, перевіряючи всі дані. Тільки в нашій власній базі даних, яку ми ведемо з 2022 року, зафіксовано понад 4100 постраждалих людей з різними видами ушкодження, на жаль. 

Юлія Горбань: Чому, на вашу думку,  люди, попри небезпеку, розуміючи, що територія замінована, що це загроза життю і здоров’ю, все одно продовжують туди йти? Приміром, у ліс за грибами? 

Тимур Пістрюга: Наприклад, люди звикли ходити коротким шляхом, щоб не обходити, і наражають себе на небезпеку. Деякі досі можуть збирати металобрухт. Або є просто авантюристи, яких цікавить драйв. 

І також є категорія людей, які не обізнані з такою небезпекою. Тому хочу наголосити, що треба проходити навчання з мінної безпеки. Я завжди наводжу приклад з цигарками. На пачці написано: «Куріння вбиває». Але не думаю, що це впливає на курця, він і далі продовжує курити. 

Тому треба мати психологічний вплив на цільову аудиторію з метою зміни їх поведінку на безпечну. Тоді відсоток постраждалих буде зменшуватися. 

Юлія Горбань: Якщо говорити про новітні технології — дрони-сапери і штучний інтелект. На що вони здатні в реальності і наскільки це вам допомагає у роботі? 

Тимур Пістрюга: Ми дійсно просунулися у сфері протимінної діяльності. І якщо в минулих роках я казав, що Україна стає одним із лідерів протимінної діяльності, то на сьогодні я можу сказати, що ми вже є лідерами. І вже багато країн вчаться у нас і переймають наш досвід.

Починаючи від наземних роботизованих комплексів, дистанційного мінування і завершуючи дронами, під які застосовуються спеціальні софти зі штучним інтелектом. Це допомагає для ідентифікації вибухонебезпечних предметів, тобто пришвидшує процес підготовки відповідних звітів. Дрони ж дозволяють безпечно підійти до території, облетіти і побачити вирву або зафіксувати іншу небезпеку. 

«Треба рухатися вперед, інакше ми і справді будемо розміновувати, як дехто зазначав, 100 років»

Але, коли ми говоримо про інновації, маємо розуміти, що це не тільки техніка, але також і процеси. Наша діяльність чітко зарегламентована і ми не можемо робити крок вліво чи вправо без інструкції. У нас все чітко за стандартними процедурам. І в цьомуу напрямі ми, як держава, теж розвиваємося. Цьогоріч був створений технічний комітет, куди я також  входжу.

Ми займаємося оновленням, розвитком і адаптацією стандартів вже під реалії України, тому що ті класичні процеси і методи розмінування, які застосовувалися до сучасної війни, вони для нас дещо морально застаріли. Тому треба рухатися вперед, інакше ми і справді будемо розміновувати, як дехто зазначав, 100 років. Я не вірю в цю цифру, я вірю в нас і розумію, що ми рухаємося досить швидко. Основна умова — закінчення війни, і після того вже можна буде закінчити розмінування. 

Юлія Горбань: На вашу думку, що чекає Україну після багатьох років війни? І чи ми зможемо очистити всі території повністю? 

Тимур Пістрюга: Тільки коли закінчиться війна, тоді про це можна буде предметно говорити. У нас є Національна стратегія протимінної діяльності, прийнята 28 червня 2024 року. У ній закладено, що від моменту, коли вона прийнята, впродовж 10 років ми повернемо щонайменше 80% доступної до розмінування території.

Тобто зараз ми можемо говорити тільки про доступні до розмінування території. Я вірю у цю цифру, тому що я бачу наш прогрес. Якщо фінансування не буде зменшуватися, то нам під силу виконати цю умову.