Понад дві третини громадянок та громадян України вважають, що головне покликання жінки — народити дитину. Це засвідчило свіже соціологічне опитування щодо гендерних ролей і стереотипів в Україні, здійснене соціологічною групою «Рейтинг». Так само обов’язки в парі досі поділяються на «жіночі» і «чоловічі», але при цьому 56% респондентів(ок) заявили, що в Україні дуже рідко проявляється нерівність між чоловіками і жінками.
Втім, 35% опитаних переконані, що нерівність є. І, що не дивно, ті, хто нерівність відчуває — це частіше жінки.
Тим не менше, більшість українських чоловіків (і частина жінок також) продовжують повторювати вітання «найкращим і найжіночнішим». А противники(ці) слова «фемінізм» і далі поширюють міфи про нього.
Почнемо з найпоширеніших міфів серед чоловіків.
Міф 1: «Феміністки ненавидять чоловіків, не вірять у шлюб»/«Треба тобі чоловіка хорошого».
Це просто якийсь когнітивний дисонанс, воно ж саме собі суперечить. Але дуже часто це все можна почути від однієї людини.
Колись я на ці закиди виправдовувалась своїм шлюбом, рахувала спільні довгі роки з чоловіком хорошим, але, зрештою, яке чиє діло саме до цього аспекту. Фемінізм не про формат сім’ї, а про право людини. Наприклад, не мати чоловіка/дружини – це може бути вибір. Вибір, а не горе.
Бо ж звідки виникла тема «чоловіка хорошого»? Через недооцінку жінки самої по собі, без чоловіка, недооцінку економічно, за статусом у суспільстві і т.д. Але цінність жінки не вимірюється чоловіком. Як і економічна нерівність чоловіків і жінок не долається роздачею кожній жінці по чоловіку
За даними Держстату, жінки в Україні зароблять у середньому на 28% менше, ніж чоловіки. За фактом ця різниця може бути ще більшою. Плюс жінки переважно відповідальні за неоплачувану домашню працю: прибирання, готування, догляд за дітьми.
Експерти Всесвітнього економічного Форуму в Давосі наводили підрахунки, що подолати різницю в оплаті праці для чоловіків і жінок світ зможе через 170 років.
То при чому тут «чоловік хороший»?
Міф 2: «У нас і так матріархат!»
Казочку про голову-чоловіка і шию-жінку пропущу. Просто порекомендую читати і слухати, наприклад, Оксану Кісь, президентку Асоціації дослідників жіночої історії, докторку історичних наук. Вона каже: «В Україні не було матріархату, і, очевидно, його немає досі.
В Україні, можливо, була дещо м’якша форма патріархату, порівняно з російською культурою чи з країнами, в яких панує шаріат. Але я особливо не бачу сенсу у порівнянні прав і можливостей українських жінок чи прийняття рішень у порівнні з жінками інших культур. Є сенс порівнювати їх з українськими чоловіками».
Міф 3: «Мене ніхто не дискримінував!»/«Та хто вас дискримінує!»
Це можна почути і від чоловіків, і від жінок. І це моє улюблене. Типове когнітивне спотворення: якщо я цього не бачу, значить цього не існує.
По-перше, існує. По-друге, ми часто терпимі до дуже багатьох негативних або дискримінаційних моделей, бо вони звичні.
Колись мене не взяли в університеті на міжнародну журналістику з прямою відмовою, що я жінка. Окей, я зайшла у потрібні мені життєві двері з іншого боку. Це дискримінація? Але от вам нестандартний приклад. Мені пропонували захищати кандидатську дисертацію на останньому місяці вагітності, бо Вчена рада «буде поблажливіша».
Я відмовилась і захистилась, коли народила сина, бо дисертація моя була хороша, і її писав точно не мій живіт.
Ми це все бачимо щодня, просто проходимо повз. Бо воно ж норма. І ми часто плутаємо особистий досвід з інституційними можливостями. Ви, може, нікого і не дискримінуєте, але чи точно цього не роблять інші? Або вас може і не дискримінувати, але може ви просто не опинились у відповідній ситуації? А може не опинились саме тому, що розуміли, скільки зусиль це потребує?
І коли ви казатимете, що ніхто нікого не дискримінує, просто уявіть, що за даними Національної поліції, торік щодоби вони отримували 570 звернень щодо фактів домашнього насильства, а загалом за 2020 рік поліція отримала майже 209 тисяч таких заяв.
Міф 4: «Я дівчинка-дівчинка і хочу на ручки»
Від жінок часто можна почути, що вони хочуть побути «дівчинкою», а фемінізм ніби-то їм це забороняє. Але все зовсім навпаки. По-перше, це бажання не унікальне. Навколо повно хлопчиків різного віку і статусу, які хочуть на ручки, але вони про це не говорять, а просто вилазять та й усе. І сидять там.
Але якщо серйозно – є тисячі жінок, які ніколи не зізнаються, що їм треба «на ручки». Бо у них 24-годинний робочий день, діти, робота, старі батьки, господарство. Їх просто нікому замінити, їм ніхто не дає права скаржитись. Вони не пишуть про це у соцмережах.
А відчуття самотності, бажання комусь хоч іноді передати відповідальність або брак турботи, чи що там ще ховається під цими «ручками», час від часу виникає у кожної і кожного.
Але жінки і чоловіки, які практикують фемінізм, не мають потреби цим маніпулювати, а мають можливість чесно зізнатись у втомі чи вигоранні, попросити підтримати. На ручках чи як завгодно.
Міф 5: «Я дівчинка-дівчинка і хочу платтячок»
Феміністка ви чи ні, але ви маєте право наповнювати свою шафу чим завгодно і на власний смак.
Але якщо серйозно: балетки чи високі підбори, носити бюстгалтери чи не носити, піти у сукні чи у футболці – все це не з того дискурсу.
Фемінізм не спрямований на контроль за одягом чи поведінкою жінок. Немає ніякого феміністичного стилю «в кедах_без ліфчика_у штанах_без макіяжу_з немитою головою_щоб здалеку бачили інтелект».
Від мізогінії, як і від сексизму, можна піти в кедах, а можна відступити в бік на підборах. Важливо, щоб наш вигляд був нашим ВИБОРОМ і нашим РЕСУРСОМ.
І це про одяг і зовнішність все.
«Що ж вам казати, щоб ви не звинуватили нас у сексизмі?»
Я знаю, що є багато чоловіків, які насправді давно практикують профеміністичну модель поведінки, але навіть вони можуть запитати: але що ж вам казати, щоб ви не звинуватили нас у сексизмі?
Якщо ви ніколи не принижуєте жінок, ставитеся на вулиці і вдома, до знайомих і не незнайомих з повагою і гідністю, це питання для вас взагалі не актуальне.
Тут дуже проста підказка: жінка – це не ноги, груди, обличчя, волосся чи попа. Ви ж не думаєте, що чоловік – це окремі досить привабливі частини тіла. Чоловік – експерт. Чоловік – начальник. Чоловік – майстер. Чоловік зазвичай – про те, що він робить, вміє і досягнув. Жінка зазвичай – про те, як вона виглядає або про її риси характеру.
Ставитися з повагою означає розуміти, що жінка – також про те, що вона робить, вміє, знає, досягнула.
Те, як жінка одягнена, не говорить вам нічого. І це не говорить, що вона хоче, аби ви коментували її зовнішність. Їй може подобатися одягатися саме так, вона може бути одягнена на якусь подію, вона може бути одягнена, щоб викликати захоплення у КОНКРЕТНОЇ людини чи осіб. Якщо вона без таблички: «Будь ласка, прокоментуйте, яка я красива», вузькі джинси можна пропустити.
На вулиці жінки опиняються з тисяч інших причин, а не для того щоб познайомитися з чоловіком. Вони їдуть на роботу, в магазин, йдуть по дитину в садок, чекають друга, просто гуляють на самоті. Не всі жінки самотні або зацікавлені у чоловічій увазі або у пошуках чоловіка. Не всі жінки хочуть стосунків. Не всім жінкам дискомфортно БЕЗ чоловіка. З
Зате усі жінки заслуговують такого самого права на приватне життя у публічному просторі, як чоловіки. Комліменти. Насправді, це прекрасно, що є люди, які вміють їх робити і вони зазвичай уважні до інших людей. Але таких людей, на жаль, мало. Якщо колега виступила з чудовою презентацією – їй неважливо, що ви помітили її червону сукню. Їй важливо, що ви помітили її зусилля і презентаційну майстерність. Компліменти про таланти і вміння жінки як особистості дають людям набагато більше простору і шансів для продовження розмови.
Менсплейнінг
Автори бестселлера «Чоловіки про фемінізм» Майкл Кауфман та Майкл Кіммелл кажуть, що «менсплейнінг — це захоплення цього простору і потім використання голосу жінки лише заради того, щоб підсилити свій. Це припущення, що я можу знати щось про тебе, чого ти не знаєш про себе».
І це те, чого точно можна і треба уникати.
Флірт чи харасмент?
Навіть на рівні спілкування – флірт – це взаємність. Харасмент, сексуальні домагання – це стосунки побудовані на страху і приниженні.
І однозначно якщо жінка чи чоловік перебуває у підлеглому становищі, відчуває, що її робота під загрозою — це сексуальні домагання.
Якщо ви сумніваєтесь у своїй поведінці, американська правозахисниця докторка Берніс Сендлер ще кілька десятитиліть тому у посібнику «Як чоловіки (і жінки) можуть визначити, чи є їх поведінка сексуальними домаганнями» пропонувала такі прості контрольні запитання:
Не бійтесь феміністок і фемінізму! Фемінізм просто означає до всіх ставитися рівно — незалежно від їхньої статі.
Це не забороняє фліртувати, говорити комусь, що вони виглядають гарно чи стильно – якщо це зауваження бажане. Але це означає, наприклад, що жінки не повинні боятися йти вулицею; не повинні тікати від агресивних сексуальних вигуків.
Про 8 березня
Ну і насамкінець: «дорогі жіночки» і вітаннячка. Я дуже добре знаю, що мої слова і моя позиція можуть обурювати частину жінок.
Багато хто чекає цього дня і тих тюльпанів. Чекає іноді єдиного дня за рік, коли не треба схоплюватися на звук будильника і бігти накривати стіл із трьох страв. Але хіба проблема в тому, що я кажу? Може, проблема в тому, що єдиний день за рік для поваги і підтримки?
Проблема не у квітах! Проблема у звичності сексизму в повсякденній культурі, зверхньо-зневажливому ставленні до жінок. Це зводить жінку до картинки з ногами, яка лише й чекає оцінки своєї ніжності і краси від абсолютно усіх чоловіків навколо.
Беріть квіти, фарбуйте нігті, носіть підбори, носіть рожеве, сама ношу. Тільки будьте чутливі до несправедливості щодо себе й інших жінок.
Реагуйте на стереотипи, урівноважуйте компліменти (на «красуню» можна сміливо відповідати: «і розумна!»), реагуйте на сексистські зауваження та коментарі. Привітаймо одна одну з тим, що ми активні, компетентні, але не лише цього дня. Завжди.
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS